8. Листок. Особливості морфологічної і анатомічної будови. Функції листка. Метаморфози листя. Вплив екологічних

факторів на зовнішню і внутрішню будову листя різних рослин.

Листок- це вегетативний плоский боковий орган, частина пагана з обмеженим ростом. Функції – фотосинтез, транспірація, газообмін, вегетативне розмноження, запасаюча, захисна, опорно- механічна, поплавок ( водні)

Морфологія: Пластинка. Функції: фотосинтез, транспірація газообмін і т.д.

Черешок. Функції: провідна, опорно- механічна, орієнтація в просторі, фотосинтез.

Листки: довгочерешкові (виноград); короткочерешкові (верба); сплячі або піхвові (злаки).

Прилистки- виконують захисну роль, можуть фотосинтезувати.

Види листків:а) Прості- одна листова пластинка;

b) складні - декілька пластинок.

Жилкування представлене провідних пучків листка. Типи жилкування:

-паралельне^:- злаки;

-дугове

- лілійні;

- перистосітчасте - яблуня; -пальчастосвгчасте - клен;

-дихотомічне — тінкто.

Краї листкової пластинки: цілісні; зубчасті; пилчасті; вилчасті

Листкорозміщення - це розміщення листків на стеблі. Види:

- спіральне в кожному вузлі – один листок (гречка);

• супротивне - у вузлі два листки (акація);

• мутовчасте - у вузлі - 3 і більше листків (хвощ).

Анатомія листка: За анатомічною будовою листки бувають:

- дорсивентральні (верхня і нижня сторони різняться за будовою);

- ізолатеральні (не різняться). Дорсивентральний листок:

-епідерміс зверху клітини тонкостінні, з товстою кутикулою, нижній з опушенням, продихами, тонший;

-паренхіма - під верхнім епідермісом -стовпчаста, а під нижнім - Губчаста;

-провідні тканини - більше їх у нижній частині епідермісу, представлені флоемою, ксилемою;

-механічні тканини утворюють скелеренхімну обкладинку, може бути і коленхіма, що надає пружності;

-видільні — зовнішні гідатоди, осмос фори, волоски, внутрішні - молочники, смоляні ходи.

Ізолатеральний листок: - немає верхньої і нижньої сторони (злаки). Ззовні - епідерміс, далі однотипний мезофіл, по якому проходять провідні пучки. Механічні тканини склеренхімна обкладинка пучків.

Метаморфози листя:

• колючки - захисні функції (барбарис);

• вусики (горох);

• луски (брунькові і цибулі);

• Вуглеводи - сполука вуглецю, водню й кисню, причому водень і кисень уходять у співвідношенні 2:1, як і у воді.

• Моносахариди (глюкоза, фруктоза, рибоза, дезоксирибоза, галактоза).

• Олігосахариди (сахароза, мальтоза, лактоза).

• Полісахариди (крохмаль, гліколи, клітинова, гімецелюлоза, пектинові речовини).

• Моно- і олігосахариди мають солодкий смак, тому їх називають цурками. Полісахариди не мають солодкого смаку.

19. Біологічна роль вітамінів у харчуванні. Гіпо-, гіпер-, і авітамінози: причини виникнення і шляхи профілактики.

Вітаміни - низькомолекулярні сполуки органічною природи, які не синтезуються в організмі людини, а надходять ззовні, у складі їжі. Винятком є вітамін d. Завдяки фотосинтезу ергостерин і гідрохолестерин, які містяться в шкірі людини, під впивом ультрафіолетового проміння сонця перетворюються у вітамін d.

Вітаміни володіють винятковою високою біологічною активністю і необхідні для організму в дуже невеликій кількості. На відміну від інших незамінних харчових речовин (незамінні амінокислоти, полі ненасичені жирні кислоти та ін.), вітаміни не є пластичним матеріалом або джерелом енергії. Вони необхідні для здійснення механізмів ферментативного каталізу і беруть участь в обміні речовин як біокаталізатори і регулятори біохімічного забезпечення життєвих функцій організму. Саме таким чином вітаміни суттєво впливають на всю діяльність організму. При цьому дози вітамінів, необхідних людині, дуже малі у порівнянні з іншими складовими органічними частинами їжі і виражаються в міліграмах, мікрограмах або грамах.

Життєво важлива роль вітамінів уперше була встановлена м.і.Луніним у 1880 році. Сам термін «вітамін» запропонований польським вченим к.Функом. Слово «вітамін» складається з двох слів «віта» - життя і «амін» - сполука азоту і водню. Така назва була дана тому, що припускалася наявність аміногрупи у всіх вітамінах. Потім виявилось, що аміни не є обов’язковою складовою частиною вітамінів, але така назва збереглася.

Авітаміноз - стан глибокого дефіциту того чи іншого вітаміну з розгорнутою клінічною картиною його недостатності (цинга, рахіт, бері-бері).

Гіпоавітаміноз - спостерігаються загальні ознаки захворювання, знижується працездатність, спостерігається порушення загального стану; головні болі, апатія, дратівливість.

• приквітки - верхівкові листки, в пазухах яких утворюються квітки;

• листки комахоїдних рослин (росичка, непентес).

Екологія листка:

a) вплив світла. Види листків:

• світлові товстіші, світліші, мають опушення, більше жилок і продихів;

• тіньові темніші, менше продихів; кутикула тонка, механічні тканини розвинені слабше.

b) волога. Види: листя мезофітпих рослин

дорсивентральний звичайний листок (див. будову зверху);

- листя ксерофітів - наприклад, листя злаків (див. ізотеральний листок);

• листя підводних рослин (гідатофітів) - механічні тканини розвинені слабо, нема кутикули, мало продихів, велика кількість міжклітинників, наявна аеренхіма, хлоропластів мало, провідні тканини розвинені слабо;

• плаваючих рослин (гідрофітів) листя дорсивентральне, верхній епідерміс з продихами та кутикулою, в нижньому вони відсутні. Мезофіл переважно губчастий, провідні тканини розвинені слабо (ксилемна частина).

• листя гігрофітів рослин заболочених ділянок - подібне до листя мезофітів.

Незамінні амінокислоти: ізолейцин, лізин, метеолін, лейцин, фенілоленін, треонін, триптофан, валін, їсти діл. Замінні: гліцин, аланін, серин, глютамінова кислота, аспаролінова кислота, аргінін, пролімцестин, тирозин. Лізин - для росту молодняку. Триптофан - для підтримання білкової рівноваги в організмі. Люди з підвищеною вагою не можуть нормально засвоювати білки, їх організм не потребує стільки білків, скільки їх необхідно худим. У людей з невеликою вагою більше сил і витривалості. Отже вони здатні «спалювати» більше білків. У людей з надмірною вагою серце й органи дихання зазнають жирової інфільтрації.

Раціони з великим умістом білків не тільки не корисні, але й небезпечні для людей старших за 40-50 років. Молоді люди можуть легше переносити дієти з більшим умістом білків.

Неможливо рекомендувати стандартний білковий раціон, бо спроможність перетравлювати і засвоювати їжу в різних людей різна і залежить вона від різноманітних чинників. Наприклад, будь-яка перенапруга знижує можливість організму засвоювати білок.

Білки повинні правильно поєднуватися з іншою їжею, що з’їдається за один прийом. Сирі овочі і фрукти поєднуються з білковою їжею добре, хліб і картопля – погано. Дослідження останніх років довели, що біологічна дія і прояв анаболічних (будівельних) властивостей тваринного білка в організмі найвищі і всеохоплюючі при таких поєднаннях білка і вітаміну с: на кожний грам білка – один міліграм вітаміну с. Якщо ця умова не дотримується, тоді засвоюється стільки білка, наскільки вистачає вітаміну с, а решта гниє і йде на корм патогенній мікрофлорі. На відміну від білків м’яса, білків овочів та білків свіжого молока не настільки швидко розкладаються і не дають такого гниття в кишечнику.

Жири - речовини до складу яких входить гліцерин і жирні кислоти, з'єднані ефірними зв'язками. Тверді (сало, масло) і рідкі (олія). Наземні – полі ненасичені жирні кислоти (лінолева, ліноленова, арахідолова).

Вони – необхідний елемент в утворенні клітинних мембран, мієлінових оболонок, сполучної тканини тощо.

Установлено зв'язок ненасичених жирних кислот з обміном холестерину. Вони сприяють швидкому перетворенню холестерину у фолієві кислоти і виведенню їх з організму.

ненасичені жирні кислоти діють як нормалізуючи на стінки судин, підвищують їх еластичність і знижують проникливість. Установлено зв'язок ненасичених жирних кислот з обміном вітамінів групи в.