11.Плід, класифікація плодів, їх типи. Вплив факторів серсередовища на квітування і поширення плодів і насіння.

Плодом називають структуру, яка формується після запліднення зі стінок зав'язі та інших частин квітки: квітколоже, чашолистики,

пелюстки і навіть тичинки. Є плоди партепокапічні, які утворюються без запліднення.

Плоди бувають прості і складні. Якщо у квітці одна

маточка, значить, утвориться один плід таки плоди називають простими.

Збірні (малина) багатоматочкових.

Супліддя виникають внаслідок зближення квіток у суцвіттях і подальшого зростання окремих плодів між собою.

Плоди, в утворення яких беруть участь, крім маточок, інші частини квітки, називаються несправжніми.

Стінки плоду складаються з трьох шарів: ензокарпія, ендокарпія, мезокарпія (середній).

Екзокарпій може бути шкірястим, плівчастим або дерев'янистим. Мезокарпій часто буває соковитий, м'ясистий.

Ендокарпій може бути шкірястим, плівчастим і дерев'янистим (кісточка).

1 Плоди класифікують за ступенем соковитості, їх поділяють на дві великі групи: соковиті і сухі.

Серед соковитих виділяють такі:

-ягода – має соковитий ендо- і мезокарпій та шкірястий екзокарпій;

-кістянка- переважно однонасіннєвий плід, м'ясистим (вишня) або волокнистим (кокосовий горіх) мезокарпієм і здерев'янілим ендокарпієм;

-яблуко несправжній соковитий плід, у формуванні якого беруть участь, крім маточки, інші частини квітки;

-гарбузина багатонасіннєвий плід, що утворюється, в основному, за рахунок розростання квітколожа.

Сухі плоди: мають сухий оплодень, їх поділяють на нерозкривні і розкривні. До нерозкривних плодів належать:

-сім'янка - розвивається з нижньої зав'язі, але шкірястий оплодень не зростається з насіниною;

- зернівка - розвивається з нижньої зав'язі, але шкірястий оплодень щільно зростається з насіниною, утворюючи єдине

Продуктивний результат загартування можливий при дотриманні таких умов:

1. Регулярність протягом року з урахуванням клімату і погоди.

2. Застосування декількох індивідуально підібраних процедур.

3. Тривалість процедур і сила їх впливу, варіюються в залежності від стану здоров’я та індивідуальних особливостей.

4. За наявності ознак захворювання загартування слід відкласти до повного одуження.

Оздоровче тренування, види:

- ходьба;- біг;- купання; - плавання;

- ходьба на лижах;

- спортивні рухові ігри.

Уроки фізичного виховання, гуртки, секції.

Фізична культура повинна бути масовою у боротьбі за здоров’я людини, її творчю активність і довголіття.

Вчення Порфирія Іванова.

загартовування має тисячолітню історію. ще в папірусах древнього єгипту були вказівки про те, що можна оздоровлюватися повітряними чи водними процедурами. у спарті юнаки більшу частину року ходили босі, без головних уборів, що формувало витривалість, стійкість до випробувань. у древній греції загартовування набуло поширення у зв’язку з закликами гіппократа до оздоровлення.

традиції фізичної культури та психофізичного загартовування передавалися від покоління до покоління. у січових і козацьких школах на одному рівні з освітніми дисциплінами вивчалися різноманітні фізичні вправи, формувалися вміння володіти шаблею, списом, стріляти з рушниці, плавати, керувати човном, переховуватися від ворога під водою.

цілісна система козацького тіло виховання базувалася на загартуванні і підготовці організму до складних випробувань долі. людина може розвиватися і жити нормально лише в тому випадку, коли її дії резонують із закономірностями, встановленими оточуючою нас природою. козаки влітку спали просто зоряного неба, уявою і думкою намагалися проникнути в таємниці космосу.

Розрізняють 3 форми контролю:

- оперативний - полягає в оцінці впливу занять на організм того, хто займається фізичними вправами (здійснюється в процесі спостережень на занятті);

- поточний – здійснюється з метою оцінки поточного стану здоров’я фізкультурника і проводиться після одного – двох мікро циклів для того, щоб одержати інформацію про наявність тренувального ефекту чи ознак неадекватності. - етапний – закономірно завершує макроцикл або його періоди.

Розрізняють 3 типи реакцій на тренувальне навантаження:

- фізіологічний – зберігається відчуття важливості посилення інтенсивності навантаження; добре самопочуття відразу після тренування; у перерві між тренувальними заняттями, відчуття втоми зберігається не більше як 2 голини, виникає бажання знову тренуватися; - пограничний – неприємні відчуття чи болі в грудях, які зникають при зниженні інтенсивності навантаження; відчуття пригніченості після тренування; у перерві між тренуваннями відчуття втоми зберігається більш як 2 години після занять; - патологічний – порушення координації, блідість, біль у грудях, порушення ритму серця; після тренування частота пульсу протягом 3 хвилин перевищує 140 ударів, тривалість болі в грудях, відчуття сильної втоми; кволість, порушується сон, зникає апетит; відчуття загальної втоми залишається більш як 12 годин після заняття.