15. Клас Дводольні. Родина Пасльонові. Загальна характеристика. Значення в природі і народному господарстві.

Родина Пасльонові (Solanaceae) - 2 900 видів поширені майже всюди. Трав'янисті рослини (1, - 2-во, багаторічні), у тропіках кущі або деревця. Коренева система стрижнева з розвинутими придатковими коренями, Листки здебільшого прості, без прилистків, чергові, іноді перисторозсічені. Стебло прямостояче, підземне, утворює столони з бульбдми на кінцях. Квітки поодинокі чи зібрані в суцвіття китиця, головка, найчастіше в завитках; правильні, рідше зигоморфні, 5-членні зрослопелюстковим віночком і 5-прикріпленими до його трубочки тичинками; маточка із 2-ох плодолистиків, з верхньою 2-3-5-гнізднрю зав'язю і численними насінними зачатками.

*Са₍₅₎ Со ₍₅₎ А ₅ G _{(2) зав'язь нижня –}(Тютюн крилатий) Плід ягода, коробочка. Характерна риса родини: наявність різних алкалоїдів (атропіну, атропаміну, нікотину, солоаміпу).Значення: найважливіші харчові рослинні -(картопля, помідори, баклажани, перець), лікарські (беладонна, дурман, блекота). Рослини з плодом-ягодою.

Паслін, картопля, баклажан, з них виготовляють спирт і крохмаль. Помідори їстівні, перець стручковий, беладонна. Рослини з пладом-коробочкою Тютюн. Дурман звичайний у медицині використовують його листя при бронхіальній астмі. Блекота чорна використовують як болезаспокійливе.Петунія декоративна рослина.

Залежно від глибини бенталь поділяють на:

1) субліторальну зону - місце плавного пониження суші до глибини 200 м. Найбільш багата жителями (90% біомаси). Це зона де можливий процес фотосинтезу;

2) бітіальна зона - це ділянка від гребеня континентального схилу до океанічного ложа;

3) абісальна - це ділянка океанічного ложа від її межі із континентальним схилом до глибини 60м.

4) ультра абісальна - западини океанічного ложа з глибиною 6 тис. м.

Гідробіонти за екологічними групами поділяються на:

1) планктон - дрібні організми, що населяють товщину води і пасивно пересуваються (медузи, найпростіші);

2) нейстон - різновидність планктонних організмів, що населяють поверхневу плівку води;

3) нектон - мешканці товщі води, вони більш крупніші і здатні до активного плавання(риби кальмари); 4) бентос - донні форми.

Властивості водного середовища:

Густина води - це фактор, який визначає умови переміщення водних організмів і тиск на різних глибинах. Для дистильованої води густина становить 1 г/см3 при -Н4°С. Густина природних вод, які вміщують розчинені солі, може бути більшою - до 1,35 г/см3. тиск зростає із збільшенням глибини в середньому 1 атмосфера кожні 10 м.

Густина води забезпечує можливість спиратися на неї, що надто важливо для безклітинних форм.

Кисневий режим – О₂ в воді розчиняється погано. Коефіцієнт дифузії кисню у воді в 300 тис раз нижчий ніж у повітрі, загальний вміст його не перевищує 10 мл на 1 л води. Тому умови дихання гідро біонтів дуже ускладнені. Кисень надходить у воду за рахунок фотосинтетичної діяльності водоростей і дифузії з повітря. Отже, верхні шари концентрація в ній кисню знижується. У шарах густонаселених може утворитися дефіцит кисню через посилене його вживання. Серед гідробіонтів багато видів здатних переносити коливання вмісту О₂ аж до повної його відсутності (такі види називаються евріоксибіонти - прісноводні олігохети, деякі черевоногі молюски).

Мінеральний режим.

У будь-якій воді є мінеральні речовини. Вода озер і рік містить від 0,1 -0,2% солей, в морях - 3,5%.

В жаркому кліматі вміст мінералів в озерах може досягати 10% по масі. Прісна і морська вода відрізняється за кількістю мінеральних речовин та їх складом. В морській більше Na і Mg а в прісній Са, карбонат іонів. Зябра і нирки регулюють вміст іонів у тканинах і рідинах.

Серед тварин можна виділити гігрофілів і ксерофілів. До гігрофілів відносяться кровосисні комарі. До ксерофілів - жуки стрибунці, пустельна сарана.

Виділяють такі способи регуляції водного балансу;

1) морфологічні - до них належать різні утворення, які сприяють затриманню води у тілі:черепашки наземних слимаків, ороговілі покриви рептилій, розвиток епікутикули у комах;

2) фізіологічні - здатність до утворення метаболічної волога, економії води при виділенні сечі і калу, розвиток витривалості до зневоднення організму.

3) поведінкові - пошуки водопоїв, вибір місцеперебування, риття нір тощо (мокриці в глинистих пустелях риють нірки, де завжди волого і залишають їх, коли вологість повітря стає високою.