4. Загальна характеристика надкласу Риби. Класифікація. Знамення в біоценозах і для людини.

Риби (Pisces) найбільш давні первинно водні хребетні, які здатні жити тільки у воді. Більшість риб рухливі, гарні плавці. Основний тип поступальних рухів бокові, хвилеподібні, хвилеподібні рухи всього тіла чи лише сильного хвоста. Парні плавники грудні і черевні виконують ролі стабілізаторів, непарні плавники забезпечують стійкість тіла. Висока активність риб, маневреність їх рухів пов'язані не лише з вдосконаленням рухової системи, але і розвитком головного мозку, органів чуття. Травний тракт диференційований, у більшості видів виділяється шлунок, кишечник під розподіляється на тонкий і товстий відділи. Дихають зябрами, у видів, які мешкають у водоймах з недостатньою кількістю кисню, формуються додаткові органи дихання, які здатні засвоювати атмосферний кисень. Одне коло кровообігу, у деяких риб намічається утворення другого легеневого кола кровообігу.

створив теорію центрів походження культурних рослин. Вавілов описав 7 центрів. У вітчизняній науці користуються класифікацією М.І. Вавилова, яка доповнена П.М. Жуковським. За цією класифікацією виділяють 12 центрів:

1. Китайсько – японський – звідси походять широколисті м’які пшениці, багаторядні ячмені, просо, чумиза, пайза, квасоля, соя, ранньостиглі сорти рису, мак, коноплі.

2. Індокитайська. Індокитайський центр - походять основні види бананів, кокосова і цукрова пальма, манго, бамбук, хлібне дерево тощо.

3. Австалійський центр – походить евкаліпт, акації, 20 видів тютюну.

4. Індостанський центр – походять апельсини, мандарини, цукрова тростина, нут, кунжут, кенадо, багато овочевих, деякі види рису.

5. Середньоазіатський – різні форми м’якої пшениці, карликова і кругло зерна пшениця, цибуля, часник, морква (жовта).

6. Передньоазіатський центр – походять 18 із 23 відомих видів пшениці, жито, тверда пшениця, овес візантійський, горохоподібний нут, модерна синя.

7. Середземноморський центр - походять синій, жовтий і білий люпин, конюшина, візантійський овес, цукрові буряки, лаванда, гранат, маслини.

8. Африканський центр – соро, кормовий горох, кофе, кунжут, рицина.

9. Європейсько – Сибірський центр – цукрові буряки багато плодових культур.

10. Центральноамериканський центр – картопля, перець, авокадо, какао, басовник.

11. Південноамериканський – лютин, кукурудза, соняшник, єгипетський бавовник.

12. Північноамериканський центр – виноград, лютин, картопля, тютюн.

6. Пшениця основна с/г культура. Біологічні особливості,види пшениці. Характеристика районованих сортів. Агротехніка вирощування.

Види пшениць. Пшениця належить до родини злакових, роду Triticum, який налічує 22 види, але вирощуються лише деякі з них:

1) м’яка, або звичайна, пшениця – за біологічними особливостями вона буває озима та яра і включає багато різновидностей. Характерні ознаки: нещільний колос, в якому лицьова сторона ширша, ніж бічна; в остистих формах остюки коротші за колос і розходяться під значним кутом; колосові луски широкі і захищають квітки; на колосковій лусці кіль розвинутий слабко, в основі луски зникає, а зверху закінчується зубцем, який інколи нагадує остеподібний придаток; у колоску розвивається 2-5 квіток, кількість зерен – до 4. Зерно борошнисте або напівсклоподібне; у зернівці на протилежному боці від зародка розвивається чубок (хохолок); соломина порожня; у зерні накопичується 16-18% білка і більше;

2) тверда пшениця – менш поширена і займає друге місце серед посівів пшениць. Це переважно яра форма, але вже є і тверді озимі пшениці. Характерні ознаки: колос щільний, остистий, і дуже рідко трапляється безостий; колосові луски гладенькі, з широким, добре вираженим кілем; кільовий зубець невеликий, але широкий, інколи загнутий до середини; на зовнішніх квіткових лусках грубі остюки, довші за колос; кількість квіток у колосі 5-6; зерно видовжене, крупне, з добре вираженою склоподібністю; соломина під колосом заповнена щільною паренхімою; вимолочується зерно важче, ніж у м’якої пшениці. За своїми біологічними ознаками тверда пшениця – степова культура. Різновидності пшениці характеризуються певними морфологічними ознаками. При визначенні різновидностей враховують наявність чи відсутність остей, забарвлення колоса й остюків, опушеність колоскових лусок і колір зерна (білий чи червоний).

Пшениця – самозапильна рослина довгого дня. Це культура родючих ґрунтів, вибаглива як до поживних елементів, так і до фізичних властивостей ґрунту. Із поживних речовин найбільше забирає азоту.

Кращими ґрунтами для озимої пшениці є чорнозем, темно-каштанові, темно-сірі, сірі опідзолені ґрунти. Малопридатні супіщані, солонцюваті та кислі підзолисті ґрунти.

Пшениця, види, ботанічна і біологічна характеристика, використання.

Цінність пшениці визначається перш за все високою поживністю зерна. Зерно пшениці переробляють на борошно, крупу, крохмаль тощо. До складу пшеничного хліба входять повноцінні білки, багато вуглеводів, мінеральні солі, вітаміни. В зерні пшениці міститься клейковина, від кількості та якості якої залежить якість хліба. Основними компонентами клейковини є прості білки – глютенін і гліадин. Якість клейковини залежить від природи рослин.