12.2. Державне мито

Об'єктом справляння державного мита в судах виступають цивільні процесуальні документи, перелік яких визначений у нормативному порядку.

Державне мито справляється: з позовних заяв; із зустрічних позовних заяв; із заяв третіх осіб, які заявляють самостійні позовні вимоги на предмет спору між сторонами; із скарг громадян на рішення, дії або бездіяльність державних органів, юридичних або посадових осіб у сфері управлінської діяльності; із скарг на рішення, прийняті щодо релігійних організацій; із касаційних скарг на рішення судів; із скарг на рішення, що набрали законної сили; із заяв і скарг у справах окремого провадження; за повторну видачу копії судового рішення, ухвали, постанови.

Розміри ставок державного мита визначаються у від­сотковому відношенні до ціни позову або розмірах частин неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діє на час сплати мита згідно з нормами, встановленими Декретом Кабінету

138

Міністрів України „Про державне мито". Ціна позову вказується в позовній заяві. Якщо зазначена ціна позову явно не відповідає дійсній вартості стягуваного, то ціну позову і розмір мита має визначати суддя, постановивши про це відповідну ухвалу.

Державне мито з зустрічних позовних заяв та з заяв третіх осіб, які заявляють самостійні позовні вимоги, сплачується на загальних підставах. Аналогічний порядок встановлений для сплати мита належним позивачем при заміні ним неналежного позивача, а також правонаступником позивача, якщо мито не було сплачено позивачем.

У випадках виділення судом однієї або кількох із об'єднаних позовних вимог в самостійне провадження державне мито, сплачене при поданні позовної заяви, не повертається і пере­рахунок його розміру не провадиться, а за виділеною в само­стійне провадження вимогою мито повторно не сплачується.

У справах, які підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, державне мито сплачується до подання позовної заяви, заяви і скарги та до повторної видачі копії судового рішення чи іншої постанови за місцем виконання таких процесуальних дій. З позовів, що подаються до суду в іноземній валюті, державне мито сплачується в іноземній валюті.

Сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках, передбачених ст.69 ЦПК та ст.8 Декрету „Про державне мито": 1) внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством; 2) відмови в прийнятті заяви, скарги; 3) повернення позивачу позовної заяви, заявнику - заяви чи скарги, а особі, яка оскаржила рішення суду, - касаційної скарги в разі невиконання ними вимог судді про виправлення недоліків, виявлених у зазна­чених процесуальних документах (ст.139 ЦПК); 4) закриття провадження в справі з підстав, що остання не підлягає розглядові в судах чи заінтересованою особою, яка звернулася до суду, не додержано встановленого для даної категорії справ порядку попереднього позасудового вирішення спору і можливість застосування цього порядку втрачена (ип. 1, 2 СТ.227 ЦПК); 5) залишення заяви без розгляду з підстав, що

139

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

заінтересованою особою, яка звернулася до суду, не додержано встановленого для даної категорії справ порядку попереднього позасудового вирішення справи і можливість застосування цього порядку не втрачена, чи подання заяви недієздатною особою (пп. 1, 2 ст. 229 ЦПК).

Сплачене державне мито повертається за ухвалою судді чи суду фінансовим органом того району чи міста, до бюджету якого воно надійшло, на заяву платника мита, подану ним протягом року з дня зарахування мита до бюджету.

На забезпечення більш повного доступу громадян і юри­дичних осіб до правосуддя і судового захисту їх майнових і особистих немайнових прав та реалізації положень принципу публічності в цивільному судочинстві чинним законодавством, поряд з іншими гарантіями, встановлені пільги щодо сплати державного мита окремими категоріями осіб. Відповідно до ст.4 Декрету „Про державне мито" від сплати державного мита звільняються: позивачі в справах з трудових правовідносин; у справах, що випливають з авторського права; позивачі у справах про відшкодування збитків, заподіяних каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю годувальника; про стягнення аліментів; сторони у справах, пов'язаних з відшкоду­ванням збитків, заподіяних громадянинові незаконним засу­дженням, незаконним притягненням до кримінальної відпо­відальності; позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином; громадяни, віднесені до першої та другої категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської ка­тастрофи; державні і громадські органи, підприємства, установи, організації та громадяни, які звернулися у випадку, перед­баченому чинним законодавством, із заявами до суду на захист прав та інтересів інших осіб; позивачі - податкові адміністрації та окремі державні відомства; Національний банк України та його установи; Генеральна прокуратура України та її органи - за позовами, з якими вони звертаються до суду в інтересах громадян і державних юридичних осіб, та ін.

Місцеві ради мають право встановлювати додаткові пільги для окремих платників щодо сплати державного мита, яке

140

зараховується до місцевих бюджетів, а Міністерство фінансів України - щодо державного мита, яке зараховується до Держав­ного бюджету України. Суд або суддя, виходячи з майнового стану громадянина, вправі звільнити його від сплати державного мита у бюджет держави повністю або частково (ч.4 ст.63 ЦПК).

Відповідно до положень нового цивільно-процесуального законодавства державне мито, розміри і порядок сплати, якого визначені Декретом Кабінету Міністрів України, повинно бути замінено на судовий збір, розміри, порядок сплати і звільнення від сплати якого будуть встановлюватися відповідним Законом. Згідно зі с 5 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" нового ЦПК України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду буде сплачуватися у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.