21.10. Розгляд скарг на рішення, прийняті відносно релігійних організацій

Згідно з ст.З Закону України від 23 квітня 1991 р. „Про свободу совісті і релігійних організацій" кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію чи переконання на власний вибір і розсуд одноособово або разом з іншими сповідати будь-яку релігію чи не сповідати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні чи атеїстичні переконання.

Однією зі складових права на свободу совісті є передбачена законом можливість подачі скарги в суд на рішення, прийняті відносно релігійних організацій. У судовому порядку можуть бути оскаржені рішення державних органів з питань пере-

299

Чорнооченко C.I.

вищення встановленого законом строку прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій; відмови в реєстрації статутів (положень) релігійних органі­зацій; володіння і користування культовими будівлями та майном (ст.248¹¹ ЦПК).

Статтею 248¹² ЦПК встановлена родова і терито-ріальна підсудність: скарги на рішення місцевих державних органів подаються до Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів, а на рішення державного органу України у справах релігій — до Верховного Суду України.

Скарга може бути подано до суду у місячний строк, обчислю­ваний з дня постановления рішення державним органом.

Скаргу на рішення відповідного державного органу суд повинен розглянути в десятиденний строк у відкритому засіданні за участю громадян - засновників чи їх представ­ників або представників релігійної організації та представника державного органу, рішення якого оскаржується. Неявка в судове засідання зазначених осіб не перешкоджає розгляду скарги (ст.248¹³ ЦПК).

Відповідно до ст.248¹⁴ ЦПК, якщо суд визнає, що оскар­жуване рішення прийняте з порушенням вимог закону, він постановляє рішення, яким зобов'язує відповідний державний орган усунути допущене порушення. Якщо суд встановить, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до закону, він постановляє рішення про відмову в задоволенні скарги.

Рішення суду по скарзі надсилається до державного органу, що прийняв рішення, та заявникові. Відповідно до ст.124 Конституції України рішення суду обов'язкове для державного органу. Тому державний орган (обласна, Київська чи Сева­стопольська державні адміністрації, Уряд Автономної Рес­публіки Крим, Державний комітет України по справах релігій), якому адресоване рішення суду, зобов'язаний усунути допущене порушення.

300

Цивільний процес

21.11. Розгляд заяв прокурора про визнання

незаконними правового акта органу, рішення чи дії

службової особи

Відповідно до ст.248'⁵ ЦПК прокурор має право зверну­тися до суду із заявою про визнання незаконними правового акта органу, рішення чи дії службової особи, крім акта, перевірку законності якого віднесено до компетенції Консти­туційного Суду України.

Заява подається у разі відхилення протесту прокурора в порядку загального нагляду або якщо протест не був розгля­нутий службовою особою або органом у десятиденний строк після його надходження.

Подача заяви припиняє дію правового акта.

Суддя відмовляє в прийнятті заяви прокурора, якщо вона має бути розглянута в порядку позовного провадження.

Заяву до суду може бути подано прокурором протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або якщо він не був розглянутий у встановлений десятиденний строк (ст.248¹⁶ ЦПК).

Заява прокурора подається до районного (міського) суду за місцем розташуванням органу чи роботи службової особи, акт яких було опротестовано (ст.248¹⁷ ЦПК), і розглядається суддею одноособово в десятиденний строк з дня її над­ходження у відкритому судовому засіданні з участю прокурора і представника органу чи службової особи, які прийняли рішення про відхилення протесту або не розглянули протест у встановлений строк після його надходження.

Неявка у судове засідання без поважних причин пред­ставника органу, службової особи не перешкоджає розглядові заяви прокурора, проте суддя може визнати їх явку обов'яз­ковою.

Суддею повинні бути досліджені матеріали, які стали підставою для принесення протесту та його відхилення органом чи службовою особою, необхідні документи й інші

301

Цивільний процес

докази (ст.248¹* ЦПК). Встановивши, що опротестовані акт органу, рішення чи дія службової особи не відповідають вимогам закону, суддя постановляє рішення про задоволення заяви, визнання акта органу, рішення чи дії службової особи незаконними та про їх скасування і стягнення судових витрат з службової особи, яка видала незаконний акт.

Якщо буде встановлено, що опротестовані акт органу, рішення чи дія службової особи не суперечать вимогам закону, суддя постановляє рішення про відмову у задоволенні заяви (ст.248¹⁹ ЦПК).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга або внесено апеляційне подання прокурора.