23.4. Повноваження суду апеляційної інстанції

Повноваження суду апеляційної інстанції - це сукупність його прав і обов'язків, пов'язаних із застосуванням проце-суально-правових наслідків щодо рішень і ухвал суду першої інстанції, які розглядаються в апеляційному порядку. Такі повноваження та підстави їх застосування визначені в ст.ст. 305-310 ЦПК.

Розглянувши справу за апеляційною скаргою, поданням, суд апеляційної інстанції має право:

1. постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора;

2. постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо встановлено порушення проце­ суального права, що перешкоджає суду апеляційної інстанції дослідити нові докази чи обставини, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції;

351

23"'

Чорнооченко C.I.

3. постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закрити провадження у порушеній справі або залишити заяву без розгляду;

4. змінити або ухвалити нове рішення по суті позовних вимог (ст.305 ЦПК).

Залишення без зміни рішення, ухвали суду, тобто від­хилення апеляційної скарги, подання можливо тоді, коли суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права на підставі всебічного дослідження зібраних у справі доказів, правильної оцінки й обґрунтованих висновків, а доводи апеляційної скарги (подання) є несуттєвими. Згідно зі ст.306 ЦПК не може бути скасоване правильне рішення суду з одних тільки формаль­них міркувань.

Суд другої інстанції вправі скасувати рішення і направити справу на новий розгляд у суд першої інстанції, якщо допущені помилки не можуть бути виправлені при розгляді справи в апеляційному порядку. Незаконним є рішення, ухвалене з порушенням норм процесуального права. Згідно зі ст.307 ЦПК рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:1) справа розглянута неповноважним суддею; 2) рішення ухвалено чи укладено не тим суддею, який розглядав справу; 3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, не повідомлених про час і місце судового засідання; 4) суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, не притягнутих до участі в справі.

У зазначений перелік входять такі порушення, наявність яких при всіх обставинах тягне постановления неправильного рішення, а отже, недотримання основних процесуальних гарантій судового захисту прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у справі.

Рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження в справі або залишенням заяви без розгляду на підставах, передбачених ст.ст. 227, 229 ЦПК. Положення СТ.308 ЦПК не застосовуються до випадків, коли

352

Цивільний процес

після ухвалення рішення судом першої інстанції у справі, у якій фізична особа - сторона в спірних правовідносинах, померла після ухвалення рішення, внаслідок чого не може бути здійснено правонаступництво. У тому випадку, якщо право-наступництво допускається, то суд, у порядку ст.221 ЦПК України, зобов'язаний зупинити розгляд справи до вступу спадкоємців у спірні правовідносини.

Апеляційний суд, встановивши наявність підстав, передба­чених СТ.227 ЦПК, зобов'язаний скасувати рішення суду першої інстанції і закрити провадження в справі. Таке закриття може мати місце, наприклад, у випадку виявлення під час апе­ляційного розгляду справи його непідвідомчості суду.

При наявності обставин, передбачених ст.229 ЦПК Укра­їни, апеляційна інстанція скасовує судові рішення, залишаючи заяву без розгляду, наприклад, заява залишається без розгляду, якщо заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи (п.9 ст.136 ЦПК).

Згідно зі СТ.309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3. невідповідність висновків суду обставинам справи;

4. порушення або неправильне застосування судом норм матеріального права.

Неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, полягає в тому, що окремі обставини залишилися без розгляду, внаслідок чого суд не збирав доказів, що стосуються цих обставин, а якщо такі докази були наявні в справі, — не досліджував їх і не дав їм відповідної оцінки.

Завдання апеляційного суду полягають у виправлені помилок судів першої інстанції і спрямуванні їх роботи, забезпечуючи правильний і однаковий підхід до норм матеріального і процесуального права.

353

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

Необгрунтованим рішення суду може бути, якщо суд вважав доведеними всі обставини справи, незважаючи на те, що вони не підтверджені зібраними в справі доказами. Суд неправильно їх оцінив або прийшов до висновку про дове­деність певних обставин, які не мали достатніх доказів. У цьому випадку, якщо апеляційний суд прийшов до висновку, що суд необгрунтовано задовольнив позов, він повинен скасувати рішення суду, ухвалити своє рішення, відмовивши в позові за необґрунтованістю.

Невідповідність висновків суду обставинам справи, викладеним у його рішенні, полягає в неправильній оцінці з'ясованих судом обставин і помилковому визначенні в зв'язку з цим їх правового значення.

Норми матеріального права є порушеними або неправиль­но застосованими, якщо застосовано закон, який не поширю­ється на дані правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Випадки порушення або неправильного застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції лише за умови, якщо це порушення призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору (ст.309 ЦПК), наприклад, відсутність підпису головуючого на протоколі судового засідання.

За новим ЦПК повноваження суду апеляційної інстанції суттєво не змінилися. Дещо змінено підстави для скасування рішень суду першої інстанції, зокрема з закриттям про­вадження в справі або залишенні заяви без розгляду. Новий ЦПК не передбачає можливості скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження в справі у випадку недотримання стороною, що звернулася з позовом, правил попереднього досудового врегулювання. Це передбачено в діючому ЦПК, що не відповідає нормі Конституції України про те, що юрисдикція судів поширюється на всі право­відносини, що виникають у державі. Також апеляційний суд скасовує рішення і закриває провадження в справі у випадку

354

наявності рішення третейського суду, прийнятого в межах його компетенції. Діючий ЦПК передбачає таке скасування, якщо справа передана до третейського суду.

Виключені підстави і з приводу досудового врегулювання спорів і у випадку скасування рішення суду першої інстанції з залишенням заяви без розгляду. Новацією є те, що однією з нових значущих основ для скасування рішення суду першої інстанції з зупинкою провадження є неоплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

23.5. Рішення і ухвали суду апеляційної інстанції

За результатами розглянутої у апеляційному порядку справи суд постановляє рішення чи ухвалу, в яких даються відповіді на апеляційні скарги осіб, які беруть участь у справі, і подання прокурора з приводу наслідків нового (повторного) розгляду і перевирішення цивільної справи, перевірки з фактичної і правової сторони рішення, ухвали суду першої інстанції, що не набрали законної сили (чинності), їх обґрун­тованості і законності. Ці процесуальні документи иідгото-влюються суддею-доповідачем і підписуються всім складом суду, який розглядав справу (ст.ЗП ЦПК).

Згідно зі СТ.312 ЦПК за результатами розгляду справи суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про:

1. відхилення апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора і залишення без зміни рішення суду першої інстанції;

2. скасування рішення суду першої інстанції з направ­ ленням справи на новий розгляд;

3. скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження в справі або залишенням заяви без розгляду;

4. часткове задоволення апеляційної скарги чи апе­ ляційного подання прокурора на рішення суду першої інстанції та часткову зміну рішення суду першої інстанції;

5. задоволення скарги чи подання прокурора на ухвалу суду першої інстанції із її скасуванням і направленням справи на новий розгляд;

355

Чорнооченко C.I.

6) відхилення скарги, подання прокурора і залишення скарги без задоволення.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції регулюється ст.313 ЦПК, зокрема, у ньому повинно бути зазначено: час і місце її постановления; назва суду, прізвище і ініціали головуючого і суддів; прізвище і ініціали секретаря судового засідання; особи, які беруть участь у справі; короткий зміст заявлених вимог; посилання на рішення суду першої інстанції;

7. узагальнені доводи апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора;

8. мотиви, за якими суд апеляційної інстанції дійшов свого висновку, і посилання на закон, яким він керувався;

9. наслідки розгляду апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора, які формулюються в резолютивній частині ухвали.

При відхиленні апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора в ухвалі зазначаються конкретні обставини і факти, що спростовують її доводи.

У разі скасування рішення суду першої інстанції і направ­лення справи на новий розгляд у суд першої інстанції в ухвалі зазначається, в чому полягала неправильність рішення.

В ухвалі суду апеляційної інстанції, постановленій при розгляді скарги на ухвалу суду першої інстанції, зазначаються відомості, передбачені пунктами 1-4 частини першої ст.313 ЦПК, з посиланням на ухвалу суду першої інстанції.

Виходячи зі змісту ст.313 ЦПК, ухвала апеляційного суду складається з чотирьох частин: вступної, описової, моти­вувальної і резолютивної.

У вступній частині ухвали необхідно вказати час і місце постановления ухвали, назву і склад апеляційного суду, що розглядає справу, секретаря й осіб, які беруть участь у судовому засіданні (п.1-3 ст.313 ЦПК); далі в ухвалі вказується, по чиїй апеляційній скарзі, апеляційному поданню прокурора роз­глядається справа, який суд ухвалив оскаржуване рішення і дата його ухвалення.

356

Цивільний процес

Описова частина ухвали повинна містити короткий виклад заявлених вимог, посилання на рішення, прийняте судом першої інстанції, узагальнені доводи апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора, а також письмові або усні заперечення інших осіб, які беруть участь у справі; проти скарги (п. 1-7 СТ.314 ЦПК).

У мотивувальній частині ухвали повинні бути викладені мотиви, за якими суд апеляційної інстанції дійшов свого висновку, і посилання на закон, яким він керувався:

• при відхиленні апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора в ухвалі (мотивувальній частині) указу­ ються конкретні обставини і факти, які спростовують доводи скарги (подання);

• у випадку скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд у мотивувальній частині необхідно вказати, у чому полягає неправильність рішення суду, які порушені норми - матеріального або процесуального права, у чому полягає це порушення, якими обставинами воно під­ тверджується, яким способом порушення необхідно усунути.

Резолютивна частина відповідно до ст.312 ЦПК повинна містити короткий виклад результатів розгляду справи в апеляційній інстанції; аналіз доказів або посилання на обставини справи в резолютивній частині не допускаються. У резолютивній частині рішення вказується результат розгляду апеляційної скарги (подання). При цьому висновки суду повинні узгоджуватися з мотивувальною частиною ухвали і відповідними повноваженнями апеляційного суду. Так, у випадках, передбачених п. 2, 5 ст.312 ЦПК, у резолютивній частині ухвали повинно бути зазначено назву суду, якому направляється ця справа для нового розгляду.

Стаття 314 ЦПК передбачає форму і зміст рішення суду апеляційної інстанції у випадках скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення рішення за правилами ст.312 ЦПК, що не відрізняються від вимог, передбачених для ухвал (ст.313 ЦПК).

357

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

У рішенні суду апеляційної інстанції повинно бути зазначено: 1) час і місце його ухвалення; 2) назва суду, прізвище і ініціали головуючого, суддів і секретаря судового засідання; 3) особи, які беруть участь у справі; 4) короткий зміст заявлених вимог; 5) посилання на рішення суду першої інстанції; 6) узагальнені доводи апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора; 7) мотиви скасування рішення суду першої інстанції і необ­хідності постановления нового рішення; 8) встановлені факти і відповідні до них правовідносини; 9) порушення прав і свобод, на захист яких спрямоване звернення суду, чи невиконання зобов'язань або інші підстави щодо задоволення вимог; 10) назва статті, її частина, абзац, пункт, підпункт закону, за якими вирішено справу, норми процесуального закону, якими суд керувався; 11) висновок суду про задоволення позову чи відмову в позові повністю або частково, вказівка на розподіл судових витрат, строк і порядок оскарження рішення.

За письмовою заявою, що подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення, сторони чи іншої особи, яка бере участь у справі, суд у десятиденний строк з дня заявления вимоги обґрунтовує висновки суду в окремому процесу­альному документі, оформленому відповідно до вимог СТ.314 ЦП К України. Це роз'яснення повинно бути зафіксоване в протоколі судового засідання.

Це рішення, як і ухвала апеляційного суду, повинна містити чотири частини: вступну, описову, мотивувальну і резолю­тивну. Відповідно в кожній з них повинні бути повно і правильно вказані відомості, що до неї входять.

Проголошення постановленних ухвал і рішень суду апеляційної інстанції здійснюється за правилами ст.212 ЦПК, тобто ухвалені судом постанови (ухвали і рішення) ого­лошуються прилюдно. Головуючий роз'яснює зміст рішення, ухвали, порядок і строк їх оскарження.

Статтею 316 ЦПК передбачений порядок розгляду апе­ляційної скарги, апеляційного подання прокурора, що на­дійшли до суду після закінчення апеляційного розгляду справи. У разі подання апеляційної скарги, апеляційного

358

подання прокурора на рішення суду першої інстанції в установлені строки, але якщо вони надійшли до суду апеля­ційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи або коли строки на подачу апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора були поновлені або продов­жені, суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу чи апеляційне подання прокурора за правилами ст.ст.300-315 ЦПК і постановляє рішення або ухвалу відповідно до ст.305 ЦПК. При цьому суд апеляційної інстанції ні в якому разі не обмежений раніше ухваленим апеляційним рішенням, ухвалою і повинен проводити судовий розгляд справи в межах апеляційних доводів.

Згідно зі СТ.317 ЦПК України рішення або ухвала по апеля­ційній скарзі, апеляційному поданню прокурора, ухвалені судом апеляційної інстанції, набувають законної сили негайно після їх проголошення. З проголошенням судом апеляційної інстанції рішення або ухвали втрачають свою силу рішення або ухвали суду першої інстанції.

Апеляційний суд у випадках і в порядку, встановлених цивільно-процесуальним законодавством, може постановити окрему ухвалу, в якій зазначити порушення норм права і помилки, допущені судом першої інстанції, які не є підставою для скасування рішення чи ухвали суду першої інстанції.

Копії судових рішень апеляційного суду повторно вида­ються судом першої інстанції, де зберігається справа. Після закінчення апеляційного провадження справа у семиденний строк направляється до суду першої інстанції, який її розглянув (ст.ст. 320-322 нового ЦПК України).