14.5. Класифікація доказів. Забезпечення доказів. Судове доручення

Класифікація доказів - це зведення доказів в окремі групи за певною ознакою (підставою).

За джерелом їх одержання судові докази поділяються на особисті, тобто такі, джерелом яких є люди (відомості про факти, одержувані від сторін, свідків і т.д.), речові (джерелом є речі - письмові і речові докази) і змішані (висновок експерта).

За способом утворення судові докази поділяються на первісні і похідні. Первісними називаються докази, отримані з

172

першоджерела. Ними можуть бути, наприклад, фактичні дані, отримані за допомогою показань свідка-очевидця, оригінали документа і т.д.

Похідними називаються докази, отримані „із других рук", наприклад, відомості, отримані з копії документа чи за допомогою фотозйомки й ін.

У силу принципу безпосередності суд зобов'язаний прагнути до використання головним чином первісних доказів, тому що при передачі відомостей про факти від однієї особи іншій, при знятті копій з документів тощо збільшується можливість перекручування фактичних даних.

За характером висновку судові докази поділяються на прямі і непрямі. Прямий — це такий доказ, з якого можна зробити достовірний висновок про існування (чи неісну-вання) доказуваного факту; доказ, з якого можна зробити імовірний висновок про існування доказуваного факту, називається непрямим.

Класифікація завжди має як теоретичне, так і практичне значення. Класифікуючи докази, ми звертаємо увагу на особливості дослідження і оцінки доказів у залежності від того місця, яке вони зайняли в класифікаційній системі. Так, оцінюючи можливість достовірного висновку на підставі окремо взятого побічного доказу, практика виробила правило, що одного такого доказу недостатньо, і тільки їх сукупність дає можливість зробити правильний висновок про дока­зуваний факт.

Відповідно до СТ.35 ЦПК України особи, які мають підставу побоюватись, що подача потрібних для них доказів згодом стане неможливою або утрудненою, мають право просити суд під час розгляду справи або суддю, як до, так і після подачі заяви забезпечити ці докази.

Забезпечення доказів являє собою спосіб закріплення відомостей про факти у випадках, коли є підстави побоюватися, що їх джерела можуть бути знищені, зникнуть чи вико­ристання їх стане утрудненим. Наприклад, якщо очікується

173

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

від'їзд свідка у віддалену місцевість, тяжкий стан його здоров'я, що дає підставу припускати можливість смерті; можливість знищення або зникнення об'єкта експертизи тощо.

Докази забезпечуються допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом письмових і речових доказів, у тому числі за їх місцем знаходження. П.2 ст. 133 нового ЦПК України закріплює, що у необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів.

Новим ЦПК України передбачено, що за заявою заінтере­сованої особи суд може забезпечити докази ще до пред'яв­лення нею позову.

У разі подання заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягом десяти днів з дня постановления ухвали про забезпечення доказів. У разі неподання позовної заяви у зазначений строк особа, яка подала заяву про забезпечення доказів, зобов'язана відшкодувати судові витрати, а також збитки, заподіяні у зв'язку із забезпеченням доказів (п.3,4 ст. 133 ЦПК України).

Про забезпечення доказів суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає порядок і спосіб її виконання. Протоколи і всі зібрані в порядку забезпечення доказів матеріали надсилаються до суду, який розглядає справу (ст.36 ЦПК України).

Заяву про забезпечення доказів розглядає протягом десяти днів відповідно суд чи суддя того суду, в районі діяльності якого належить провести ці процесуальні дії, з повідомленням заінтересованих осіб. Однак їх неявка не перешкоджає розглядові заяви (ст.38 ЦПК України).

Оскарження ухвали про забезпечення доказів не допуска­ється, на неї не може бути внесено окреме подання прокурора. На ухвалу про відмову забезпечити докази може бути подано скаргу або внесено окреме подання (ст.39 ЦПК України).

В разі необхідності суд, який розглядає справу, може доручити збирання доказів іншому суду. Судове доручення

174

оформляється у вигляді ухвали на адресу відповідного суду. В ухвалі про судове доручення коротко викладається суть справи, що розглядається, вказуються обставини, які під­лягають з'ясуванню, докази, які повинен зібрати суд, що виконує доручення. Ця ухвала обов'язкова для суду, якому вона адресована, і має бути виконана в строк до десяти днів. Протоколи і всі зібрані при виконанні судового доручення матеріали негайно пересилаються до суду, який розглядає справу (ст.ЗЗ ЦПК).

Контрольні запитання

1. Дайте визначення поняття доказів у цивільній справі.

2. За якими підставами зводяться докази в окремі групи?

3. Що становить предмет доказування у цивільній справі?

1. Дайте класифікацію засобів доказування у цивільних справах.

2. На кого покладається обов'язок доведення обставин у цивільній справі?

3. Назвіть підстави і способи для забезпечення доказів по цивільній справі.

4. Охарактеризуйте факти, які не підлягають доказуванню у цивільній справі.

5. Розкрийте поняття належності доказів і допустимості засобів доказування.

175

Цивільний процес

Розділ 15. ПОЗОВ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ