Контрольні запитання

і. Дайте загальну характеристику провадження по справах, що виникають з адміністративно-правових відносин.

2. Розкрийте зміст розгляду скарг на дії органів і службових осіб у зв'язку з накладенням адміністративних стягнень.

3. Який суд розглядає справи по скаргах на неправильності у списках виборців та у списках громадян, які мають право брати участь у референдумі?

4. Який суд розглядає заяви про дострокове припинення повноважень народного депутата України у разі невиконання ним вимог щодо несумісництва депутатської діяльності з іншими видами діяльності?

5. Хто може звернутися до суду із скаргою на рішення, дії або бездіяльність державних органів, юридичних чи служ­ бових осіб у сфері управлінської діяльності?

6. Охарактеризуйте підвідомчість та підсудність справ по скаргах громадян на рішення, дії або бездіяльність державних органів, юридичних чи службових осіб у сфері управлінської діяльності.

7. Визначте питання, з яких можуть бути оскаржені в суді рішення державних органів відносно релігійних організацій.

8. Назвіть строки звернення прокурора до суду про визнання незаконним правового акту державного органу, рішення чи дій посадової особи.

9. Охарактеризуйте розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби.

308

Розділ 22. ОКРЕМЕ ПРОВАДЖЕННЯ

22.1. Загальна характеристика окремого провадження у цивільному судочинстві

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, створення умов здійснення нею особистих немай-нових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ст. 254 ЦПК в порядку окремого прова­дження суд розглядає і вирішує такі справи:

1. про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним;

2. про визнання громадянина безвісно відсутнім чи про оголошення громадянина померлим;

3. про усиновлення дітей, які проживають на території України;

4. про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану;

5. про установлення фактів, що мають юридичне значення;

6. про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника;

7) про оскарження нотаріальних дій чи відмови в їх здійсненні.

Всі зазначені справи мають загальні риси, які відрізняють їх від справ позовного провадження і справ, що виникають з адміністративно-правових відносин. У справах окремого провадження суд не розглядає і не вирішує спір про право. У ч.З СТ.255 ЦПК передбачено: якщо при розгляді справи порядком окремого провадження виникне спір про право,

309

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

підвідомчий судам, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах. Це дає підставу називати окреме про­вадження „безспірним", оскільки в ньому не вирішується матеріально-правовий спір, а можуть встановлюватися тільки факти або статус, що мають юридичне значення. Факт визнається юридичним, якщо для досягнення поставленої заявником мети він має правоутворююче значення.

Склад осіб, які беруть участь в окремому провадженні, відрізняється від складу осіб, які беруть участь у позовному провадженні. В окремому провадженні визначено специфічне коло суб'єктів цивільного процесу - справи розглядаються за участю заявників і заінтересованих осіб, органів державного управління, державних підприємств, установ, організацій, інших кооперативних організацій, їх об'єднань, інших громад­ських організацій, осіб. Заявники - це особи, які порушують справи в суді в порядку окремого провадження.

Коло заявників, як правило, встановлено нормами ци­вільного процесуального права, які регулюють порядок розгляду тієї чи іншої справи окремого провадження (ст.ст. 256, 276, 285 ЦПК).

Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідно­синами з заявником у зв'язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права й обов'язки (наприклад, органи РАГС у справах про встановлення, неправильності запису в актах громадянського стану). Участь у справі цих осіб обумовлена тим, що з установленням певних обставин заявник може реалізувати своє право в право­відносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерно те, що їх суб'єктивні права і обов'язки мають юридичний зв'язок із суб'єктивними правами й обов'язками заявників.

Процесуальні права і обов'язки осіб, які беруть участь у справах окремого провадження, визначені ст.99 ЩІК України, а також нормами, що передбачають порядок розгляду справ

310

окремого провадження (глави 33-39 ЦПК).

Особливістю справ даного провадження є і те, що при розгляді таких справ не застосовуються деякі інститути і категорії, властиві позовному провадженню: позивач, від­повідач, співучасть, треті особи, відмова від позову, визнання позову, мирова угода і т.д. Всі справи окремого провадження розглядаються суддею одноособово. Що стосується справ про визнання громадянина недієздатним і про усиновлення дітей, то у разі скасування одноособового рішення судді по цих справах вони повинні розглядатися колегіальним складом суду. У зв'язку зі складністю справи апеляційна чи касаційна судова інстанція, скасовуючи рішення одноособового судді, можуть направити будь-яку справу окремого провадження на новий розгляд колегіального суду (ст.255 ЦПК).

Новий ЦПК України суттєво розширює та змінює перелік категорій справ, які розглядаються в окремому провадженні. Згідно зі ст. 234 нового ЦПК України в порядку окремого прова-дження суд розглядає справи про:

1. обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

2. надання неповнолітній особі повної цивільної діє­ здатності;

3. визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;

4. усиновлення;

5. встановлення фактів, що мають юридичне значення;

6. відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'яв­ ника та векселі;

7. передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;

8. визнання спадщини відумерлою;

9. надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;

9. обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного

311

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

закладу;

11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, про поновлення шлюбу після його розірвання, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.

Статтею 235 нового ЦПК України більш чітко врегульовано порядок розгляду справ окремого провадження. Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил цивільного судочинства, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. В той же час кожна категорія справ окремого провадження має свої особливості розгляду, закріплені главами 2-12 розділу ІУ нового ЦПК України.

Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявників і заінтересованих осіб. Такі справи не можуть бути передані на розгляд третейського суду і не можуть бути закриті у зв'язку з укладенням мирової угоди. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

312

22.2. Розгляд справ про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним

Згідно зі СТ.256 ЦПК справа про визнання громадянина обмежено дієздатним унаслідок зловживання спиртними напоями чи наркотичними засобами може бути розпочата за заявою членів його сім'ї, профспілок та інших громадських організацій, прокурора, органів опіки і піклування (ст.256 ЦПК).

Пленум Верховного Суду України в постанові від 28 березня 1972 р. №3 „Про судову практику по справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недіє­здатним" вказав, що справи про визнання громадянина обмежено дієздатним можуть бути порушені лише за заявою осіб, зазначених у законі. Таким чином, коло цих осіб обмежене і розширеному тлумаченню не підлягає. Право на порушення справ про обмеження дієздатності громадянина, що зловживає спиртними напоями чи наркотичними засобами, мають лише ті члени сім'ї, які проживають разом з цією особою і внаслідок зловживання нею спиртними напоями чи наркотичними засобами виявляються у важкому матеріальному становищі. Працездатний один з подружжя, що проживає окремо, працездатні, проживаючі окремо батьки чи діти не мають права на порушення справи, оскільки громадянин не може ставити їх у тяжке матеріальне становище.

Заява про визнання громадянина обмежено дієздатним подається до суду за місцем проживання цього громадянина. У заяві про визнання громадянина обмежено дієздатним повинні бути викладені обставини, що стверджують дії, внаслідок яких громадянин, що зловживає спиртними напоями або нарко-тичними засобами, ставить себе і свою сім'ю в тяжке матеріальне становище (ст.257 ЦПК).

Справи про визнання громадянина обмежено дієздатним суд розглядає з обов'язковою участю представників органів опіки і піклування. Питання про виклик громадянина, щодо

313

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

якого розглядається справа, вирішується в кожному випадку судом з урахуванням стану його здоров'я.

Судові витрати по провадженню справи про визнання громадянина обмежено дієздатним відносяться на рахунок держави.

Суд, встановивши, що заявник діяв несумлінно, з метою позбавити дієздатності здорового громадянина, стягує з заявника всі судові витрати (ст.259 ЦПК).

Рішення суду про визнання громадянина обмежено дієздатним після набрання ним законної сили надсилається органу опіки і піклування. Воно є підставою для призначення обмежено дієздатному піклувальника (ст.260 ЦПК).

Скасування обмеження дієздатності громадянина, який припинив зловживання спиртними напоями або нарко­тичними засобами, здійснюється рішенням суду за заявою самого громадянина, його піклувальника або установ, організацій і осіб, зазначених у статті 256 ЦПК України, а також з власної ініціативи суду (ст.260 ЦПК).

Згідно зі ст.256 ЦПК справа про визнання громадянина недієздатним внаслідок психічної хвороби чи недоумства може бути розпочата за заявою членів його сім'ї, профспілок та інших громадських організацій, прокурора, органів опіки і піклування, психіатричного лікувального закладу.

Право на порушення справи про визнання особи недіє­здатною внаслідок психічної хвороби чи недоумства мають батьки, діти, один з подружжя незалежно від того, чи прожи­вають вони разом з цією особою або знаходяться на його утриманні, а також інші родичі і непрацездатні утриманці, що проживають з ним однією сім'єю.

Заява про визнання громадянина недієздатним подається до суду за місцем проживання цього громадянина, а якщо він перебуває на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі, то за місцем знаходження лікувального закладу (ст.256 ЦПК).

314

В заяві про визнання громадянина недієздатним повинні бути викладені обставини, що свідчать про психічну хворобу або недоумство, внаслідок чого особа не може розуміти значення своїх дій чи керувати ними (ст.257 ЦПК).

Відповідно до СТ.258 ЦПК суддя в порядку підготовки справи до судового розгляду при наявності достатніх даних про психічну хворобу або недоумство громадянина для визначення його психічного стану зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу.

Достатніми даними про психічну хворобу або недоумство є документи лікувальних установ, які підтверджують наявність у громадянина психічної хвороби, знаходження його на спеціальному обліку, акти, що свідчать про відхилення від поведінки, не властиві психічно здоровій людині. Непри­пустиме призначення такої експертизи тільки на підставі заяви про наявність у громадянина психічної хвороби.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 28 березня 1972 р. №3 „Про судову практику по справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздат­ним" вказує, які питання повинні бути поставлені суддею в ухвалі про призначення експертизи: 1) чи страждає даний громадянин психічною хворобою; 2) чи розуміє він значення своїх дій і чи здатний керувати ними.

У виняткових випадках, коли особа, відносно якої пору­шено справу про визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, вона ухвалою суду направля­ється на судово-психіатричну експертизу в примусовому порядку. Питання щодо призначення експертизи розгля­дається в судовому засіданні.

Суд розглядає такі справи з обов'язковою участю пред­ставника органів опіки і піклування.

Відповідно до ст.260 ЦПК рішення суду про визнання громадянина недієздатним після набрання ним законної сили надсилається органам опіки і піклування. Воно є підставою для призначення недієздатному опікуна.

315

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

Відповідно до ст.259 ЦПК України судові витрати по провадженню справи про визнання громадянина недіє­здатним відносяться на рахунок держави.

Суд, встановивши, що заявник діяв несумлінно, з метою позбавити дієздатності психічно здорового громадянина, стягує з заявника всі судові витрати (ст.259 ЦПК).

Поновлення громадянина в дієздатності у разі його видужання або значного поліпшення здоров'я здійснюється рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна або установ, організацій і осіб, зазначених у ст.256 ЦПК, а також за власною ініціативою суду (ст.260 ЦПК).