16.2. Реалізація права на пред'явлення позову та

підстави для відмови у прийнятті позовної заяви

(скарги, заяви)

Як було зазначено, для порушення цивільної справи в суді необхідна подача позовної заяви (скарги, заяви) до суду і прийняття їх судом. Для здійснення права на звернення до суду за судовим захистом необхідна наявність ряду передумов. Передумови можуть залежати від об'єктивних якостей особи, яка звертається до суду, характеру справи. Виходячи з цього, їх можна розділити на суб'єктивні та об'єктивні.

191

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

Суб'єктивною передумовою права на звернення до суду є процесуальна зацікавленість особи (ст.4 ЦПК). За загальним правилом особа може звернутися до суду, коли у неї є юридична зацікавленість у вирішенні справи. Необхідність юридичної зацікавленості у вирішенні справи пояснюється тим, що рішення суду в справі може бути основою для виникнення прав особи, яка звертається до суду, припинення чи зміни прав цієї особи чи прав особи, яку особа, що звертається до суду, представляє, або особи, в інтересах якого подана заява (скарга).

Об'єктивні передумови права на звернення до суду можна розділити на позитивні та негативні.

Позитивними об'єктивними передумовами є умови, на­явність яких необхідна для реалізації права на звернення до суду. До загальних об'єктивних позитивних передумов відносяться цивільна процесуальна правоздатність особи, яка звертається до суду, і особи, яка залучається як відповідач, третіх осіб, заявників і заінтересованих осіб у справах з адміпістративно-правових відносин і справах окремого провадження, представників, свідків, експертів, перекладачів. Стосовно участі в процесі прокурора, органів державної влади і місцевого самоврядування, то вони наділяються компетен­цією - правами і обов'язками, в яких закріплені державні функції. Це відноситься і до суду. Для них необхідна наявність законодавчо закріпленого права і обов'язку брати участь в процесі та реалізувати дозволену і обов'язкову поведінку.

Ст.100 ЦПК передбачає, що всі громадяни мають цивільно-процесуальну правоздатність, тому наявність процесуальної правоздатності слід перевіряти лише відносно підприємств, установ та організацій. Підприємства, установи і організації мають цивільну і цивільно-процесуальну правоздатність, якщо вони мають статус юридичної особи (ст.100 ЦПК). Наявність цивільно-процесуальної правоздатності не є обов'язковою передумовою для розгляду всіх категорій справ. Так, по справах, пов'язаних зі здійсненням виборчих прав громадян, у ряді випадків не потрібна наявність процесуальної право-

192

здатності. Відповідно до глав ЗО, 30-А, 30-Б як зацікавлені особи можуть залучатися представники дільничних, тери­торіальних виборчих комісій. Ці комісії не мають прав юридичної особи і, отже, не мають процесуальної право­здатності. Відповідно до глав 30-А і ЗО-В заяви до суду можуть бути подані окружною (територіальною) виборчою комісією (ч.З СТ.243²), окружною виборчою комісією (ч.2 ст.243¹²), уповноваженими виборчих блоків партій (ч.і ст.243¹²). Блоки партій також не є юридичними особами.

Загальною об'єктивною позитивною передумовою є також підвідомчість справи суду (ст.24 п.1 ст.136 ЦПК). Це означає, що тільки суд, а не інший юрисдикційний орган має право вирішувати спір у конкретній справі. Згідно з Конституцією компетенція суду поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. За загальним положенням підвідомчість справ суду носить безумовний характер і тільки в незначних винятках залежить від певних умов, наприклад, передача справи за згодою сторін на розгляд третейського суду.

Як окрему позитивну передумову слід виділити необ­хідність дотримання попереднього досудового порядку вирішення даного спору. В той же час у п.8 Постанови Пле­нуму Верховного Суду України №9 від 1 листопада 1996 р. „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" і п.2 Постанови від ЗО травня 1997 р. „Про посилення судового захисту прав і свобод людини і гро­мадянина" у зв'язку з тим, що СТ.124 Конституції поширює юрисдикцію судів на всі правовідносини в державі, зазначено, що суди не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви тільки на тій підставі, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.

Позитивною передумовою є також наявність спору про право цивільне. Спір про право характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав і обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право

1 194

¹³ 193

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

має місце і тоді, коли у здійсненні прав особи перед нею виникають перешкоди, які можуть бути усунені з допомогою

СУДУ-

Негативними вважаються передумови, за відсутності яких закон пов'язує можливість звернення до суду. До них відносяться:

1. відсутність рішення суду, що набрало законної сили, винесеного по спору між тими ж сторонами, щодо того ж предмету і на тих же підставах або ухвала суду щодо відмови від прийняття позову чи про затвердження мирової угоди сторін (п.З СТ.136 ЦПК);

2. відсутність у провадженні суду справи по спору між тими ж сторонами, щодо того ж предмету і на тих же підставах (п.4 СТ.136 ЦПК);

3. перешкодою до пред'явлення позову є укладення між сторонами угоди щодо передачі спору на вирішення третей­ ського суду (п.6 СТ.136 ЦПК);

4. відсутність рішення товариського суду в межах його компетенції по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав (п.5 ст. 136 ЦПК).

Підставою відмови в прийнятті заяви є також непідсудність справи даному суду (п.7. ст.86 ЦПК).

Суддя також може відмовити в прийнятті заяви і з причин суб'єктивного характеру, тобто в залежності від наявності дієздатності заявника, а саме, коли заява подана недієздатною особою, або якщо заяву від імені зацікавленої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи (п. 8 і 9 СТ.136 ЦПК).

Недієздатність відповідача не є перешкодою для порушення цивільної справи, тому що інтереси недієздатних осіб або осіб, що не володіють повною дієздатністю, а також осіб, визнаних обмежено дієздатними, захищають в суді їх законні представ­ники. Суддя, відмовляючи в прийнятті заяви, виносить про це мотивовану ухвалу. На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга або апеляційне подання (ст.136 п.1 ст.291 ЦПК).

194

Відмова судді в прийнятті заяви за підставами, перед­баченими п. 2,7,8, 9 ст.136 ЦПК, не перешкоджає повторному зверненню до суду із заявою в тій же справі, якщо буде усунуто допущене порушення. Якщо суд при наявності допущених порушень, передбачених ст.136 ЦПК, порушив цивільну справу, то за наявності порушень, передбачених п. 1, 3, 6 ст. 136 ЦПК, суд припиняє провадження в справі (пп. 1, 3, 4, 5, 7 СТ.227 ЦПК), а у випадках, передбачених п. 8 і 9 ст.136 ЦПК, залишає заяву без розгляду (п. 2, 3 ст.229 ЦПК). Якщо суд розпочав розгляд непідсудної йому справи , він не має права передавати її до іншого суду, за винятком випадків, перед­бачених СТ.133 ЦПК.

Новий ЦПК України чітко розмежовує вимоги до форми і змісту позовної заяви та доданих до неї документів (ст. 119-120 ЦПК України), невиконання яких тягне за собою зали­шення позовної заяви без руху, повернення заяви та вимоги, недотримання яких призводить до відмови судді у відкритті провадження у справі. Залишення позовної заяви без руху, повернення заяви, відмова у відкритті провадження у справі відносяться до ускладнень, які виникають на стадії порушення цивільної справи в суді.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додер­жання вимог, викладених у статтях 119 і 120 нового ЦПК України, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає визначені суддею вимоги, сплатить суму судового збору, а також оплатить витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Крім цього, заява повертається у випадках, коли:

13"

195

Чорнооченко C.I.

1) позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про повернення йому позову; 2) заяву подано недієздатною особою; 3) заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; 4) справа не підсудна цьому суду; 5) подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотри­мання вимог, встановлених Сімейним кодексом України.

Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:

1. заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства;

2. є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відмова від позову не позбавляє другу сторону права пред'явити такий самий позов до особи, яка відмовилась від позову;

3. у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

4. є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому ж третейському суді виявився неможливим;

5. після смерті фізичної особи, а також у зв'язку з припи­ ненням юридичної особи, які є однією із сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Цивільний процес

Питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі суддя вирішує не пізніше десяти днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків.

Про відкриття провадження у справі чи відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу. В ухвалі про відкриття провадження у справі зазначаються: найменування суду, прізвище та ініціали судді, який відкрив провадження у справі, номер справи; ким і до кого пред'явлено позов; зміст позовних вимог; час і місце попереднього судового засідання; пропозиція відповідачу подати в зазначений строк письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони обґрунтовуються.

Ухвала про відмову у відкритті провадження у справі повинна бути невідкладно надіслана позивачеві разом із заявою та всіма доданими до неї документами. Відмова у відкритті провадження у справі перешкоджає повторному зверненню до суду з таким самим позовом (ст. 122 нового ЦПК України).