12.4. Санкції цивільного процесуального права

Санкції - це встановлені нормами цивільного проце­суального права наслідки, що настають за їх недодержання і порушення, тобто всі правові наслідки, які забезпечують їх реалізацію. Ними є заходи захисту і заходи відповідальності.

Заходи захисту спрямовані на припинення правопо­рушення, поновлення порушеного права і забезпечення виконання обов'язку. Нових (додаткових) обов'язків на суб'єктів цивільних процесуальних правопорушень вони не покладають. До заходів захисту відносяться санкції, що припиняють правопорушення (припиняючі) і які поновляють права (правопоновлюючі).

Припиняючі санкції спрямовані на припинення неправомірних процесуальних дій, а отже, спрямовані проти настання правових наслідків, на досягнення яких спрямовані такі дії, зокрема: відмова в прийнятті заяви до провадження суду (ст. 136 ЦПК), в прийнятті зустрічного позову (ст.140 ЦПК); залишення заяви, касаційної скарги і подання без руху (ст.ст. 139, 293 ЦПК), попередження (ст.167 ЦПК), закриття провадження у справі і залишення заяви без розгляду (ст.ст. 227, 229 ЦПК) та ін.

Правопоновлюючі санкції спрямовуються на поновлення порушених цивільних процесуальних прав і забезпечення виконання обов'язків шляхом скасування (повного або часткового) незаконних рішень, ухвал, постанов суду, визнання прилюдних торгів недійсними; застосування заходів примусового виконання; скасування незаконних проце­суальних дій судового виконавця по виконанню рішення або про відмову від виконання; виключення майна з опису, поворот виконання (ст.ст. 420-422 ЦПК) та ін.

Заходи відповідальності покладають на правопорушника новий додатковий обов'язок - відшкодувати збитки, сплатити штраф, тобто виявляються в покаранні.

Вихідною основою для правильного розуміння цивільної процесуальної відповідальності є норми цивільного проце­суального права, що передбачають відповідальність за окремі види цивільних процесуальних правопорушень. У них відсутнє саме поняття відповідальності, але визначені заходи відповідальності та підстави їх застосування за конкретні правопорушення. ЦПК України встановлює такі заходи відповідальності: штраф (ст.ст. 153, 158, 284, 386 та ін.), стягнення винагороди за втрату робочого часу (ст.77), стягнення судових витрат (ст.75), примусовий привід (ст.44), видалення з залу судового засідання (ст.164).

Отже, встановлені нормами цивільного процесуального права і забезпечені державним примусом заходи, що покла­даються на учасників процесу у вигляді обтяжливого, нееквівалентного (додаткового) обов'язку або некомпен-сованого позбавлення прав за протиправні цивільні проце­суальні дії або за бездіяльність, називаються цивільною процесуальною відповідальністю.

Заходи відповідальності спрямовуються на майно і особу правопорушника, заходи захисту - на саме правопорушення, на дії (бездіяльність) правопорушника і його наслідки. Для застосування заходів процесуальної відповідальності необхід­на, як правило, вина правопорушника і тільки як виняток -

146

10*

147

Чорнооченко C.I.

настає безвинна відповідальність. Для застосування заходів захисту вина правопорушника не потрібна.

Заходи цивільної процесуальної відповідальності мають майновий або особистий немайновий характер.

Майновий характер мають штраф, стягнення завданих збитків (в тому числі стягнення винагороди за втрату робочого часу і судових витрат, позбавлення права на повернення суми, внесеної покупцем до початку прилюдних торгів), немай­новий - видалення з залу судового засідання.

Цивільні процесуальні санкції захисту і відповідальності сприяють попередженню правопорушень, але встановлені ЦП К такі заходи, як окрема ухвала (ст.235), забезпечення позову (ст.149), забезпечення можливих збитків відповідача (ст.158), попередження (ст.164), спрямовані виключно на запобігання порушенням цивільних процесуальних норм, а також шкідли­вим наслідкам, які можуть настати в результаті правопорушень.

Режим законності в цивільному судочинстві забезпечується також можливістю застосування до суб'єктів цивільних процесуальних правопорушень заходів кримінальної, дисци­плінарної, адміністративної і громадської відповідальності.

Застосуванням санкцій захисту і відповідальності забезпе­чується реалізація їх функцій: поновлення порушеного цивільного процесуального правопорядку шляхом припи­нення неправомірних дій (бездіяльності) суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин і спонукання їх до виконання своїх обов'язків, а також забезпечення реалізації кореспон­дуючих їм прав суду або органу судового виконання; захист прав громадян і організацій як конкретних суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин, порушених неправомірними діями; зміцнення законності в цивільному судочинстві і запобігання цивільним процесуальним правопорушенням; виховання суб'єктів правовідносин, інших громадян в дусі неухильного виконання норм цивільного процесуального права.

Цивільні процесуальні штрафи - це самостійна галузева відповідальність (цивільна процесуальна відповідальність) у

148

Цивільний процес

вигляді заходу майнового впливу, встановленого ЦПК, яка застосовується судом до осіб, котрі не виконали покладених на них конкретних процесуальних обов'язків у складі цивільних процесуальних правовідносин у справі. ЦПК України цивільні процесуальні штрафи зокрема встановлено: за неявку в суд свідка (ст.44), за неподання на вимогу суду письмових і речових доказів (ст.ст. 48, 53), за порушення вжитих судом заходів по забезпеченню позову (ст.153) тощо.

Єдина для всіх зазначених правопорушень штрафна санкція характеризується особливостями за суб'єктним складом, підставами відповідальності, умовами і процесуаль­ним порядком застосування. У всіх правопорушеннях штраф передбачений в розмірах до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Суб'єктний склад відповідальності у вигляді штрафу неоднорідний. Це - особи, які беруть участь у справі (сторони, свідки; посадові особи підприємств установ, організацій і громадяни; посадові особи підприємств, установ, організацій), а також ті, які не беруть участь у ній - незабезпечення явки представника організації в судове засідання (ст.172 ЦПК).

Штраф може бути накладений суддею або судом при колегіальному розгляді справ, передбачених ст.ст. 124^і, 237,255 ЦПК.

У більшості норм цивільного процесуального права накладен­ня штрафу передбачене за винні протиправні дії (порушення порядку в залі суду) чи бездіяльність (невиконання обов'язку щодо подання суду доказів, незабезпечення явки представників в судове засідання, порушення заходів по забезпеченню позову тощо). В той же час за окремі правопорушення штраф може бути накладений за невиконання у встановлений строк певних процесуальних дій без наявності вини.

Про накладення штрафу виноситься ухвала, копія якої надсилається оштрафованій особі (ст.82 ЦПК). Остання протягом десяти днів після одержання копії може просити суд, який наклав штраф, про зняття або зменшення його розміру.

149

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням оштрафованої особи, але ЇЇ неявка не перешкоджає розгляду заяви. На ухвалу про відмову зняти штраф чи зменшити його розмір може бути подана скарга і внесене подання прокурором (ст.83 ЦПК). Інший процесуальний порядок встановлений СТ.417 ЦПК. Ухвала суду про накладення штрафу може бути оскаржена особою, на яку його накладено, а прокурором -внесено подання.

Штраф, встановлений цивільним процесуальним правом, є самостійним галузевим видом відповідальності, яка відрізняється від штрафної відповідальності, встановленої іншими галузями права - цивільного, адміністративного, кримінального.

Цивільну процесуальну відповідальність у вигляді відшко­дування майнових збитків несуть особи, які порушили вжиті судом заходи по забезпеченню позову, а перед відповідачем -позивач за збитки, завдані йому забезпеченням позову (ст.ст. 152, 158 ЦПК). Заявник зобов'язаний відшкодувати держа­телю цінного папера збитки, заподіяні йому забороною видачі вкладів або облігацій державних позик та інших цінних паперів на пред'явника (ст.284 ЦПК). Аналогічно особи, в яких знаходиться майно боржника, - за ухилення від виконання розпоряджень судового виконавця, пов'язаних із зверненням стягнення на це майно, якщо внаслідок цього були завдані збитки стягувачу. Шкода, заподіяна виплатою працівникові грошових сум внаслідок невиконання рішення суду, може бути стягнена з посадової особи, винної в невиконанні рішення про поновлення на роботі.

Понесені стороною витрати у справі (ст.75 ЦПК) і неодер-жана винагорода за фактичну втрату робочого часу відповідно до середнього заробітку (ст.77 ЦПК) мають розглядатися як збитки, а обов'язок по їх відшкодуванню — як майнова цивіль­на процесуальна відповідальність. На підставі ст.75 ЦПК суд присуджує стороні, на користь якої постановлено рішення, з другої сторони всі судові витрати, хоча б ця сторона і була звільнена від сплати судових витрат на користь держави.

150

Відповідач повинен нести судові витрати тому, що він не виконав цивільний обов'язок, порушив суб'єктивне матеріальне право позивача, який змушений був звернутися в суд за захистом і поніс певні витрати, пов'язані з розглядом справи.

Позивач несе відповідальність по відшкодуванню відпо­відачу понесених останнім судових витрат у випадку відмови суду в задоволенні позову, тобто у зв'язку з тим, що ним був пред'явлений безпідставний позов (ст.99 ЦПК).

Передбачена ЦПК майнова цивільно-процесуальна від­повідальність є в одних випадках додатковою до штрафної (ст. 153 ЦПК), а в інших - самостійною - ст.ст. 77, 158, 284 ЦПК.

Важливою умовою майнової цивільної процесуальної відповідальності є протиправність дій (бездіяльність), внаслідок яких були завдані збитки. Протиправними діями (бездіяльністю) є такі, що вчинені проти права, передбаченого цивільного процесуального правопорядку, порушують суб'єк­тивні права сторін. Такий характер матимуть дії осіб, вчинені проти встановлених судом заходів по забезпеченню позову, коли всупереч прийнятій судом забороні, такі особи вчинили певні дії, платежі або передали майно (ст.153 ЦПК), чим завдали збитків позивачу.

На захист суб'єктивних прав позивача може бути пред'яв­лена позовна вимога органами державного управління, профспілками, іншими організаціями, установами, підпри­ємствами (ст.121 ЦПК), прокурором (ст. 11S ЦПК). За їх ініціативою може бути прийнято судом і забезпечення позову, яким відповідачу були завдані збитки. Тому було б непра­вильним, щоб у цих випадках наставала відповідальність лише позивача.

У правильному визначенні відповідальності за цивільні процесуальні правопорушення вирішальне значення має встановлення наявності причинного зв'язку між проти­правними цивільними процесуальними діями (бездіяльністю) і шкодою.

151

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

Для характеристики цивільного процесуального право­порушення важливе значення має суб'єктивний елемент -вина заподіювача. Наявність винної поведінки посадової особи необхідна для настання майнової відповідальності за шкоду, завдану затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника. Збитки, завдані виплатою працівникові грошових сум внаслідок затримки виконання рішення суду, можуть бути стягнені з винних посадових осіб. Наявність вини сторони необхідна для покладання оплати на користь другої сторони винагороди за фактичну втрату робочого часу (ст.77 ЦПК). Винна поведінка сторони може полягати в заявленні безпідставного позову, в систематичному протидіянні правильному і швидкому розглядові та вирішенню справи, тобто в прямому умислі. Не вимагається наявність вини позивача для відшкодування ним відповідачеві судових витрат (ст.75 ЦПК).

Процесуальний порядок відшкодування завданих май­нових збитків процесуальним правопорушенням звичайний: пред'явлення самостійного позову, який розглядається за правилами цивільного судочинства.

У новому цивільно-процесуальному законодавстві від­сутня спеціальна глава, присвячена судовим штрафам, яка була в ЦПК 1963 р. В самому тексті кодексу штраф згадується лише один раз - у ч. 9 ст. 75 нового ЦПК України, а саме судова повістка чи оголошення про виклик у суд повинна містити роз'яснення про можливість накладення штрафу на особу, яка викликається до суду, у випадку її неявки.

Натомість новий ЦПК України включає главу 9 розділу І „Заходи процесуального примусу". Заходами процесуального примусу є встановлені ЦПК процесуальні дії, що засто­совуються судом до осіб, які порушують встановлені в суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню цивільного судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом негайно після вчинення порушення шляхом постановления ухвали.

152

Заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) ви­далення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід. До однієї особи не може бути застосовано кілька заходів процесуального примусу за одне й те саме правопорушення (ст.ст. 90-91 ЦПК України). Порядок застосування названих заходів процесуального примусу закріплено у ст. 92- 94 нового ЦПК України.