20.5. Підстави до перегляду заочного рішення. Скасування та оскарження заочного рішення

Підстави до задоволення заяви і скасування заочного рішення визначені ст. 232 нового ЦПК України.

Заява про перегляд заочного рішення підлягає задо­воленню при наявності підстав щодо перегляду заочного рішення. До них відносяться: поважність причин неявки в судове засідання; поважність причин, за яких особа не могла повідомити причини своєї неявки в судове засідання, і наявність доказів, на які посилається заявник, і які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об'єктивно пере­шкоджали явці в судове засідання. Дані обставини повинні бути підтверджені відповідними доказами.

Відповідач повинен також вказати докази, що можуть вплинути на зміст прийнятого заочного рішення. До них варто віднести такі докази, які мають значення для справи і можуть привести до ухвалення іншого рішення, протилежного винесеному цілком або частково, або зміни рішення.

Наявність підстав до перегляду рішення необхідна в їх сукупності. При відсутності хоча б однієї з них заочне рішення не підлягає перегляду.

У тому випадку, якщо причина неявки відповідача не­поважна, а рішення не відповідає обставинам справи, від­повідач вправі подати апеляційну скаргу.

Задоволення заяви про перегляд заочного рішення і перегляд самого рішення не означають автоматичного ухва­лення нового рішення на користь відповідача. Після перегляду

268

заочного рішення розгляд справи відновляється і ведеться за загальними правилами цивільного судочинства.

Заочне рішення має усі властивості судового рішення і набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК (ст. 233 нового ЦПК України).

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку згідно з загальними правилами ЦПК. Правом на оскарження повторного заочного рішення наділені обидві сторони (позивач і відповідач).

Встановлення двох способів оскарження - одна із спе­цифічних ознак заочного рішення. Саме в цьому полягає головна відмінність заочного рішення від рішення, ухваленого під час відсутності відповідача.

Закріплення в законі двох способів оскарження ставить питання про те, чи виключає вибір одного з них можливість використання іншого? На першому етапі у відповідача є лише один шлях - подача заяви про перегляд заочного рішення. Право на апеляційне (касаційне) оскарження виникає після прийняття заочного повторного рішення або до закінчення строку і подачі такої заяви. Однак використання спрощеного порядку оскарження не є перешкодою для можливого подання апеляційної чи касаційної скарги.

Контрольні запитання

1. Чим обумовлене запровадження до цивільного процесу України інституту заочного рішення?

2. За яких умов може проводитися заочний розгляд справи?

3. Що спільного і відмінного є у звичайному та заочному розгляді справи?

4. Охарактеризуйте структуру та зміст заочного рішення.

5. Який порядок оскарження заочного рішення суду?

6. Схарактеризуйте підстави оскарження заочного рішення.

7. Який порядок набуття законної сили заочного рішення суду?

269

Цивільний процес

Розділ 21.

ПРОВАДЖЕННЯ ПО СПРАВАХ, ЩО ВИНИКАЮТЬ З АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН

21.1. Загальна характеристика провадження по справах, що виникають з адміністративно-правових відносин

Поряд з позовними справами, в яких вирішуються спори про право цивільне, справами окремого провадження суди розглядають справи, що виникають з адміністративно-правових відносин (ст.24 ЦПК). Стаття 236 ЦПК передбачає перелік справ, що виникають з адміністративно-правових відносин.

Відповідно до СТ.237 ЦПК України справи, що виникають з адміністративно-правових відносин, розглядаються судом за загальними правилами цивільного судочинства, з винятками і доповненнями, зазначеними в главах 30-32 ЦПК.

Юридична природа справ, що виникають з адміністра­тивно-правових відносин, полягає в тому, що суд хоча і вирішує спір про право, але спір про право адміністративне, а не про право цивільне.

При цьому одна сторона в такому спорі наділена власними правами, а інша сторона - громадянин - повинна виконати певні обов'язки відповідно до приписів норм державного, адміністративного чи фінансового права, а тому вони в спорі не є юридично рівними суб'єктами, що й обумовлює деякі процесуальні особливості розгляду таких справ.

Своєрідність даного провадження полягає в тому, що в ньому немає деяких інститутів позовного провадження, як наприклад: позову, позовної заяви, відмови від позову, мирової угоди, збільшення або зменшення позовних вимог тощо.

Справи в даному провадженні порушуються скаргами

270

(заявами). Особами, які беруть участь у справі, є заявники скарг і зацікавлені особи.

Як правило, в справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, судочинство безоплатне. Виключення складають лише справи по скаргах громадян на рішення, дії або бездіяльність державних органів, юридичних чи служ­бових осіб у сфері управлінської діяльності.

Не всі рішення по справах, що виникають з адміні­стративно-правових відносин, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Деякі з них набувають законної сили негайно після їх проголошення.

Новим цивільно-процесуальним кодексом України дана категорія справ виключена зі сфери цивільного судочинства. Це пов'язане із формуванням в Україні згідно зі ст.125 Конституції України і Законом України "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 р. системи адміністративної юстиції.

Адміністративна юстиція являє собою систему судових органів, які контролюють дотримання законності у сфері дер­жавного управління шляхом вирішення в адміністративному процесуальному порядку публічно-правових спорів, що виника­ють у зв'язку зі зверненням фізичних чи юридичних осіб до ор­ганів державного управління або їх посадових чи службових осіб.

Розгляд та вирішення справ, що виникають з адміністра­тивно-правових відносин, новостворюваними адміністратив­ними судами буде здійснюватись на основі Адміністративно-процесуального кодексу України. Нині він пройшов друге читання у Верховній Раді. Лише після його прийняття набуде чинності новий Цивільний процесуальний кодекс України.