1.4.6. Основні структури даних

Для спрощення роботи з великим набором даних (швидкого їхнього по­шуку) необхідно їх упорядкувати, тобто створити структуру даних. Існують три основні структури даних: лінійна, таблична, ієрархічна.

Лінійні структури. Лінійні структури даних - це списки, у яких адреса елемента однозначно визначається його номером. Як роздільники списку мо­жна використати символ кінця рядка або інший символ, тоді визначити потріб­ний елемент можна відрахувавши n -1 роздільників (n - номер елемента). Коли буде відлічено n-1 роздільників, почнеться потрібний елемент. Якщо спи­ски складаються з однакових елементів, довжиною а, тоді потрібний елемент ви­значається як a(n-1) символ.

Списки даних, у яких елементи мають рівну дов­жину, називають векторами даних.

Табличні структури. Табличні структури відрізняються від облікових тим, що елементи даних визначаються адресою комірки, що складається з но­мера рядка й номера стовпця. Якщо всі елементи таблиці мають рівну дов­жину, то такі таблиці називаються матрицями.

Для розшуку елемента з адресою (m,n) у матриці, що має m рядків і n стовпців, треба переглянути її з самого початку й відрахувати a[n(m-1)+(n-1)] символ, де a - довжина одного елемента матриці. З наступного символу поч­неться потрібний елемент.

Таким чином, табличні структури даних (матриці) - це впорядковані структури, у яких адреса елемента визначається номером рядка й номером стовпця, на перетинанні яких перебуває комірка, що містить шуканий елемент.

Ієрархічні структури даних. Нерегулярні дані, які важко представити у вигляді списку або таблиці, часто представляють у вигляді ієрархічних структур. Ієрархічну структуру має система адрес, усіляких класифікацій і т.п.

В ієрархічній структурі адреса кожного елемента визначається шляхом доступу (маршрутом), ведучим від вершини структури до даного елемента.

Щоб зменшити шлях доступу до даних застосовують метод дихотомії (послідовне ділення цілого на дві частини).

1.4.7. Упорядкування структур даних

Основним методом упорядкування даних є сортування. Дані можна сортувати по будь-якому вибраному критерію, наприклад: за алфавітом, по зростанню порядкового номера або зростанню значення, убуванню якого - не будь параметра.

У простих структур даних є недолік - їх важко обновляти. При додаванні довільного елемента в упорядковану структуру списку може відбуватися зміна адресних даних в інших елементах.

Ієрархічні структури даних за формою складніші, ніж лінійні й табличні, але вони не створюють проблем з відновленням даних. Недоліком ієрархічних структур є відносна трудомісткість запису адреси даних і складність упорядкування.

Часто методи впорядкування в таких структурах засновують на попередній індексації, що полягає в тім, що кожному елементу даних привласнюється свій унікальний індекс, якому можна використати при пошуку, сортуванні й т.п.

1.4.8. Кодування економічної інформації. Основні методи кодування

У процесі кодування об'єктам класифікації та їх групам присвоюють цифрові, буквені або цифрово-буквені позначення - так звані коди. Отже, код - це знак або сукупність знаків, застосовуваних для позначення об'єктів класифікації та їх класифікаційних угруповань. Сукупність методів і правил кодування класифікаційних угруповань і об'єктів класифікації даної множини становить систему кодування.

Кожний код характеризується алфавітом, основою і структурою. Алфавіт коду - це сукупність знаків, використовуваних для його створення. Основа коду - це число знаків у цьому алфавіті. Структура коду визначає його склад і послідовність розміщення знаків у ньому.

Алфавіт і основа коду, якщо задано структуру, визначають місткість коду, тобто кількість об'єктів, які можуть бути закодовані цим кодом без порушення його структури.

Існують чотири системи кодування економічної інформації:

1. Порядкова, або реєстраційна, система створення коду з чисел натурального ряду. Алфавіт цього коду становлять числа 0,1,...,9; основа коду а дорівнює 10. Місткість коду Е, коли задано його довжину l, можна визначити за формулою Е = al.

2. Серійно-порядкова система створення коду з чисел натурального ряду та закріплення серій (діапазонів) кодів за об'єктами з однаковими ознаками.

3. Послідовний метод побудови коду з використанням кодів послідовно розміщених класифікаційних угруповань, здобутих у результаті застосування ієрархічної системи класифікації.

4. Паралельний метод утворення коду з кодів незалежних угруповань, здобутих у разі застосування фасетної класифікації.

Кодування широко застосовується під час автоматизованої обробки інформації у фінансово-кредитних установах. При цьому кодуються не лише об'єкти, а й самі процеси та операції обробки, технології, моделі і т. ін.

У разі внутрішньомашинної обробки маніпулюють, як правило, кодами, і лише тоді, коли дані видаються користувачеві, інформація подається в розшифрованому вигляді. Завдяки такому підходу вдається істотно зменшити обсяги даних, а отже, і час їх обробки.

Поряд із кодуванням ЕКІ (економічної інформації) застосовують і шифрування даних (інформації), але не з метою спростити їх обробку (шифрування як технологічна операція під час обробки даних в цілому ускладнює процес обробки і збільшує загальні витрати часу за рахунок операцій шифрування і розшифрування даних), а для того, аби приховати зміст інформації.

Коли йдеться про автоматизовану обробку інформації, коди мають забезпечувати:

1. розв'язування всіх задач за мінімальної довжини коду;

2. єдність кодів для всіх задач, усіх комплексів, підсистем і рівнів управління;

3. інформаційні зв'язки для взаємозв'язаних систем;

4. можливість автоматичного контролю його правильності.