2. Умови розвитку інтелекту за ж.Піаже

У дослідженнях дитячих уявлень про світ і фізичну причинність Ж. Піаже показав, що дитина на певному ступені розвитку розглядає предмети такими, якими їх дає безпосереднє сприймання, тобто не бачить речі в їх внутрішніх відносинах. Наприклад, дитина думає, що місяць пливе під час прогулянок, зупиняється, коли вона стоїть. Ж. Піаже назвав це явище «реалізмом», що заважає розглядати речі незалежно від суб'єкта, у їх внутрішньому взаємозв'язку, не відокремлює свого «Я» від навколишніх речей.

Але в міру розвитку інтелекту дитячі уявлення просуваються від реалізму до об'єктивності, коли дитина відкриває точки зору інших людей, коли вона приписує їм те ж значення, що й своїм власним. Ж. Піаже провів багато експериментів, які доводять, що до певного віку дитина не може встати на іншу, чужу точку зору. Наприклад, експериментатор запитує в дівчинки, яка має брата, є чи в неї брат. Дитина легко погоджується, що брат є. Але потім психолог запитує, а є чи сестра у її брата, і одержує негативну відповідь! Дитина виявляється не в змозі глянути на себе з позиції брата. Перехід від егоцентризму до децентрації характеризує пізнання на всіх рівнях розвитку. Загальність і неминучість цього процесу дозволили йому назвати його законом розвитку.

Для того щоб цей перехід був можливий, потрібен механізм, який рухає ним. Таким механізмом Ж. Піаже вважав усвідомлення свого «Я». Щоб перебороти егоцентризм, необхідні дві умови: 1) усвідомити своє «Я» як суб'єкта і відокремити суб'єкт від об'єкта; 2) координувати свою точку зору з іншими, а не розглядати її як єдино можливу.

Ще один важливий напрямок розвитку дитячої думки — від реалізму до релятивізму, спочатку діти вірять в існування абсолютних якостей, пізніше відкривають, що явища пов’язані між собою і що наші оцінки відносні. Наприклад, спочатку дитина думає, що в предметі, який рухається, є мотор; надалі вона розглядає переміщення окремого тіла як функцію від дій зовнішніх тіл. Так, рух хмар дитина починає пояснювати інакше, наприклад, дією вітру.

Розвиток знань про себе можливий в результаті соціальної взаємодії. Спочатку відносини взаємодії неможливі між дитиною і дорослим, тому що їхня нерівність занадто велика. Дитина намагається наслідувати дорослому й у той же час захистити себе від нього, а не обмінюватися думками. Тільки індивіди, які вважають один одного рівними, можуть здійснювати «розвиваючий» взаємний контроль. Такі відносини з'являються з моменту встановлення кооперації серед дітей.

Саме тому одне з найважливіших понять у теорії Ж. Піаже — поняття соціалізації. У термінах Ж. Піаже, соціалізація - це процес адаптації до соціального середовища. Він полягає в тому, що дитина стає здатною до співробітництва з іншими людьми, завдяки координації своєї точки зору з іншими. Соціалізація обумовлює вирішальний поворот у психічному розвитку дитини — перехід від егоцентризму до об'єктивності.

Згідно Ж. Піаже, соціальне життя починає відігравати прогресивну роль у розвитку розуму досить пізно, близько 7—8 років. До цього віку відносини дитини зі світом Ж. Піаже описує в термінах біологічного пристосування, вважаючи, що і корені розумових операцій треба шукати в біології.