- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту чернігівський державний технологічний університет вікова психологія
- •Змістовий модуль 1. Загальні питання вікової психології
- •Тема 1. Вікова психологія як наука
- •1. Об’єкт, предмет і завдання вікової психології
- •2. Зв'язок вікової психології з іншими науками
- •3. Вікова психологія: зв’язок теорії і практики
- •4. Специфіка організації досліджень у віковій психології
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2. Вік і розвиток як центральні поняття вікової психології
- •1. Поняття віку у віковій психології
- •2. Поняття розвитку
- •3. Проблема рушійних сил психічного розвитку людини
- •Тема 3. Психоаналітичний напрямок у трактуванні розвитку
- •1. Формування дитячого психоаналізу
- •2. Розвиток концепції 3. Фрейда в роботах Анни Фрейд
- •3. Епігенетична теорія життєвого шляху особистості е. Еріксона
- •Тема 4. Когнітивний напрямок у психології розвитку
- •1. Загальні положення теорії розвитку мислення і інтелекту дитини в теорії ж. Піаже
- •2. Умови розвитку інтелекту за ж.Піаже
- •3. Періодизація розвитку інтелекту за ж.Піаже
- •4. Теорія морального розвитку л. Кольберга
- •Тема 5. Культурно-історичний напрямок у трактуванні вікового розвитку
- •1. Культурно історична концепція л.С. Виготського
- •2. Поняття віку в концепції о.М.Леонтьєва
- •3. Концепція д. Б. Ельконіна
- •4. Теорія розвитку особистості л. І. Божович
- •5. Модель розвитку спілкування м. І. Лисіної
- •6. Екологічні теорії психічного розвитку
- •Змістовий модуль 2. Психічний розвиток у дитячому і юнацькому віці
- •Тема 6. Перинатальний і пренатальний періоди розвитку і народження
- •1. Поняття про пренатальний і перинатальний розвиток. Порушення розвитку
- •2. Психічний розвиток у пренатальний період
- •3. Розвиток нервової системи в пренатальний період
- •4. Психологічний аспект народження
- •Тема 7. Новонародженість
- •1. Особливості новонародженості як критичного періоду
- •2. Психофізичні особливості новонародженості. Рефлекси і їх значення.
- •3. Характеристика психічного життя новонародженого. Соціальна ситуація розвитку
- •4. Центральне новоутворення віку. Інші новоутворення новонародженості. Границі віку
- •Тема 8. Психологічний розвиток у Немовлячий період
- •1. Соціальна ситуація розвитку. Границі віку
- •2. Розвиток комплексу пожвавлення і його значення
- •3. Розвиток моторики і сенсорики дитини в немовлячому віці
- •4. Розвиток говоріння й розуміння мови
- •5. Основні новоутворення віку. Розвиток форм спілкування дитини. Шпиталізм.
- •6. Розвиток емоційної сфери
- •7. Індивідуальні варіанти розвитку
- •8. Криза першого року життя
- •Тема 9. Психічний розвиток у період раннього дитинства
- •1. Соціальна ситуація розвитку й основні новоутворення раннього дитинства
- •2. Предметна й знарядійна діяльність
- •3. Мовленнєвий розвиток.
- •4. Когнітивний розвиток
- •4. Початок ігрової діяльності
- •5. Розвиток самосвідомості
- •6. Розвиток спілкування
- •7. Криза 3 років
- •Тема 10. Психічний розвиток дитини у Дошкільний період
- •1. Зміна соціальної ситуації розвитку протягом дошкільного дитинства
- •2. Гра й інші види діяльності дошкільника
- •3. Спілкування з дорослими й однолітками
- •4. Когнітивний розвиток
- •5. Розвиток особистості дошкільника. Новоутворення дошкільного віку
- •Тема 11. Психологічні особливості розвитку дитини в Молодшому шкільному віці
- •1. Загальні умови розвитку в молодшому шкільному віці
- •2. Становлення мотивації до навчання і формування навчальної діяльності як провідної
- •3. Когнітивний розвиток молодшого школяра
- •4. Розвиток особистості молодшого школяра. Формування мотиваційно-потребнісної сфери
- •5. Початкові форми рефлексії. Формування самооцінки
- •6. Особливості морального розвитку і розвитку емоційно-вольової сфери
- •5. Соціальне життя в молодшому шкільному віці: спілкування з вчителем і однолітками
- •Тема 12. Психологічні особливості розвитку у Підлітковому віці
- •1. Загальна характеристика підліткового віку. Діалектика «дитячого» й «дорослого» в підлітковому віці. Зони розвитку й завдання підліткового періоду
- •2. Криза підліткового віку
- •3. Соціальна ситуація розвитку у підлітковому віці
- •4. Характеристика провідних діяльностей підлітка
- •5. Розвиток пізнавальної сфери. Формування елементів теоретичного мислення й системи інтелектуальних (професійно орієнтованих) інтересів
- •6. Зміни в особистісному розвитку
- •7. Фізичний образ я. Психосексуальний розвиток
- •8. Становлення «я»-ідентичності і основні форми та прояви порушень поведінки у підлітків
- •9. Основні новоутворення у підлітковому віці
- •Тема 15. Юнацький вік
- •1. Юність у контексті життєвого шляху особистості, завдання віку
- •2. Криза юнацького віку
- •3. Соціальна ситуація розвитку і провідна діяльність у юнацькому віці
- •4. Розвиток когнітивної сфери
- •5. Психосоціальний розвиток у юнацькому віці
- •Розвиток я-концепції і самосвідомості
- •Новоутворення раннього юнацького віку
- •Труднощі юнацького віку
- •Тема 16. Молодість
- •Тема 17. Дорослість (зрілість)
- •Тема 17. Старіння й старість
- •18 Рекомендована література
5. Початкові форми рефлексії. Формування самооцінки
Умовно виділяють три групи дітей з різними рівнями сформованості уявлень про себе:
1) адекватні і стійкі уявлення про себе (діти характеризуються умінням аналізувати свої вчинки, рефлексією виділяти мотиви; вони більш орієнтуються на власні знання про себе, ніж на оцінку дорослих, і швидко здобувають навички самоконтролю);
2) неадекватні і хитливі уявлення про себе (діти погано розбираються в собі, слабко аналізують свої вчинки; кількість усвідомлюваних рис і якостей особистості невелике і вони не завжди адекватні; такі діти постійно мають потребу в зовнішньому контролі і підтримці);
3) орієнтація на характеристики, дані дитині іншими, особливо дорослими (діти майже не орієнтуються у своєму внутрішньому світі; уявлення про себе розпливчасті і неадекватні, легко піддаються зовнішнім думкам; самооцінка неадекватна; вони погано орієнтуються в практичній діяльності на свої реальні можливості і здібності).
Але з віком адекватність самосприймання наростає. Це відбувається як у процесі спілкування з іншими, так і в процесі власної оцінювальної діяльності дитини. Показово, що якщо першокласники, характеризуючи себе, використовують «чорно-білу термінологію» («поганий-гарний», «добрий-злий», «сміливий-боягуз» і т.п.), то третьокласники демонструють більш багатий і диференційований психологічний словник для опису поведінки своєї та інших, якостей характеру і т.д.
Психологи відзначають також наростання тенденції підкреслити свою індивідуальність, свою приналежність до певної групи (соціальної, статевої, навчальної).
Для молодшого школяра одним з центральних моментів характеристики самого себе стає шкільна оцінка успішності. У школі стало традицією робити успішність предметом конкурентної боротьби. При цьому основним засобом навчальної мотивації часто стає страх дитини потерпіти поразку, виявитися гіршою за інших. Це значить, що в самій системі освіти закладене формування потенційно заниженої самооцінки в дітей, оскільки оцінка, висловлювана іншими, тим більше вчителем, має тенденцію перетворюватися в самооцінку.
Для дітей 1—2 класів характерні зовнішні мотиви в одержанні гарних оцінок (гуляти, радувати батьків і т.д.), але після 3-го класу формуються і внутрішні мотиви (інтерес, контроль за собою і т.д.). Самооцінка в одному виді діяльності може значно відрізнятися від самооцінки в іншій: наприклад, у малюванні дитина може оцінювати себе високо, а в математиці — недооцінювати; у читанні оцінка адекватна, а в співі — завищена. Критерії, якими при оцінці власної успішності користується дитина, багато в чому залежать від учителя. Виявлено, що для самооцінки дитині більш доступні ті якості, які частіше оцінюються вчителем і однолітками (охайність, акуратність, дисципліна, навчальні предмети і т.д.). Більше половини дітей здатні більш-менш адекватно підійти до оцінки своїх досягнень у цьому плані (57%). Крім того, знані якості за знаними критеріями дітьми оцінюються суворіше, ніж незнані.
У більшості молодших школярів можна знайти всі види самооцінок.
Так, стійка занижена самооцінка зустрічається набагато рідше за інші: такі діти боязкі, намагаються триматися в тіні, дуже хвилюються, коли їх запитують, хоча матеріал можуть знати не гірше за інших.
Більшість дітей мають більш-менш адекватну самооцінку, вони активні, товариські, енергійні, самостійні, ініціативні, об'єктивно підходять до своїх можливостей, критичні.
Діти з високою адекватною самооцінкою активні, ініціативні, у них яскраво виражений мотив досягнення, прагнення до самоствердження, самореалізації.
Неадекватна занижена самооцінка приводить до незручності, боязкості, сором'язливості; такі діти намагаються відмовитися від будь-якої справи, мотивуючи відмову острахом не впоратися, помилитися, зазнати невдачі. Крім того, вони схильні до переоцінки діяльності, успіхів і якостей особистості інших, що підсилює непевність у собі. Характерною особливістю цих дітей є їхня схильність «піти в себе», орієнтуватися на слабкість свого характеру, а також підвищена тривожність, підвищена самокритичність, постійні чекання невдачі, неуспіху. Унаслідок цього вони намагаються обмежити спілкування з іншими, стають боязкими і замкнутими.
Діти з завищеною самооцінкою теж викликають чимало турбот в учителя: вони переоцінюють свої можливості, результати діяльності, особистісні якості, з легкістю беруться за те, що їм явно не під силу, дають нездійсненні обіцянки і дуже некритично ставляться до неуспіху, неякісного виконання завдання. Усе це доповнюється підвищеною критичністю стосовно інших. Дуже часто такі діти неглибокі й орієнтуються на зовнішні моменти діяльності людей, і часто їх характеризує снобізм, зарозумілість, надмірна самовпевненість, безтактність, відсутність почуття дистанції.
На основі самооцінки формується і рівень домагань молодшого школяра, тобто рівень досягнень, що, на думку дитини, їй під силу. Чим адекватніше самооцінка, тим, як правило, адекватніше і рівень домагань дитини.
Для дітей із завищеними домаганнями характерні гострі афективні переживання, якщо ці домагання, зштовхнувшись із середніми можливостями дитини, не задовольняються. Такі діти можуть виявляти брутальність, агресивність, упертість підвищену дратівливість і вразливість. Завищена самооцінка важко піддається корекції убік узгодження з рівнем досягнень . Як показує психологічна практика, дитина намагається зберегти її навіть при наявності великого числа неуспіхів, і рідко погоджується з тим, що чогось не вміє, у чомусь неспроможна, некомпетентна. Збереження завищеної самооцінки пов'язане з тим, що, наприклад, на фоні постійного неуспіху час від часу спалахує іскорка удачі, випадкового успіху чи дитина позитивно оцінюється вдома за який-небудь незначний успіх (наприклад, неуспіхи в математиці, у рідній мові батьки врівноважують успіхами у фізкультурі), а також з тим, що дитина має якісь здібності, що забезпечують їй частковий чи тимчасовий успіх.
Протягом молодшого шкільного віку розвивається також рефлексія — здатність дитини глянути на себе чужими очима, з боку, а також самоспостереження і співвіднесення своїх дій і вчинків із загальнолюдськими нормами. Якщо в I класі невдачі в навчанні дитина приписує зовнішнім обставинам, думаючи, що в принципі вона могла би вчитися краще, то до III класу приходить усвідомлення, що причина невдач може ховатися у внутрішніх особливостях її особистості. Цим пояснюється відомий факт, що оцінка знань і умінь сприймається дитиною одночасно і як оцінка особистості.
Виявлено, що молодші школярі ранжують клас, відштовхуючись від думки вчителя, на відмінників, середніх, слабких, «відчайдушних» і т.д. У молодшому шкільному віці дуже значимо бути відмінником. Виявлено, що уже в 2 класі частина відмінно встигаючих дітей має завищену оцінку, що поширюється як на навчальну діяльність, так і на позанавчальну, і на якості особистості.
У слабко встигаючих молодших школярів часто фіксуються занижена самооцінка, непевність у собі, сторожкість у стосунках з дорослими й однолітками. Але це коректується, якщо почати порівнювати дитину не з іншими, а тільки з нею самою — з її досягненнями на попередніх етапах. Психологами доведено, що чим менше дитину лають і принижують, чим менше захвалюють і звеличують, тим адекватніше її самооцінка і рівень домагань. Можна відзначити також, що з віком дитина стає критичніше і може перейти від конкретно-ситуативної самооцінки до більш узагальненої. Цьому допомагає наявність здатності до рефлексії і наявність еталона моральної поведінки.