Тема 7. Новонародженість

Ключові поняття. новонародженість, атавістичний рефлекс, відсутність виділення себе із середовища, зіничний рефлекс, перевага нерозчленованих переживань, поліфазний сон, реакція харчового зосередження.

Питання

1. Особливості новонародженості як критичного періоду

2. Психофізичні особливості новонародженості. Рефлекси і їх значення у психічному житті дитини.

3. Центральне новоутворення віку. Інші новоутворення новонародженості. Границі віку

1. Особливості новонародженості як критичного періоду

Розвиток дитини відкривається критичним актом народження і наступним за ним критичним віком, який носить назву новонародженості. Період новонародженості триває від моменту народження приблизно до кінця першого місяця життя. У момент пологів дитина фізично відокремлюється від матері, але в основних життєвих функціях ще довгий час залишається біологічно несамостійною істотою.

Головна особливість новонародженості пов’язана зі специфікою соціальної ситуації розвитку: дитина відокремлюється від матері фізично, але не біологічно. Унаслідок цього все існування дитини в цей час займає серединне положення між внутрішньоутробним розвитком і наступними періодами постнатального дитинства. Новонародженість, як сполучна ланка, поєднує в собі риси того й іншого, і ця подвійність характеризує все життя маленької істоти.

Так, після народження безпосередній фізичний зв'язок з матір'ю вже відсутній, але дитина продовжує одержувати їжу, що виробляється в материнському організмі (молозиво, молоко), інакше харчуватися не може. Отже, харчування дитини являє собою перехідну форму від внутрішньоутробного до позаутробного існування.

Така ж подвійність відзначається в самій формі існування дитини. Близько 80% доби вона спить (у дорослого норма складає 20%), причому сон носить поліфазний характер: короткі періоди сну чергуються з маленькими фазами прокидання.

Крім цього, подвійність виявляється в тому, що дитина зберігає ембріональну позу під час сну і навіть коли не спить (приблизно до 4-місячного віку).

Протиріччя цього віку помітні й у руховій активності дитини: з одного боку, вона володіє деякими руховими реакціями на зовнішні і внутрішні подразники, а з іншого боку, вона ще позбавлена самостійного пересування в просторі і може пересуватися тільки за допомогою дорослих. Немовля майже нерухоме: в основному воно лежить на спині і не може перевернутися чи пересунутися. До 4-х тижнів воно приймає, лежачи на спині, позу «фехтувальника», обумовлену тонічними шийними рефлексами, і стискає ручки в кулачки. Приблизно 85% часу голівка дитини повернута вправо (є припущення, що це пов’язано з функціональною асиметрією півкуль). Якщо її покласти на живіт, то вона здатна відірвати носик від матраца лише на одну мить. Їй узагалі важко керувати своєю непропорційно великою головою.

Дуже важливо виявляти слабкі місця у здоров’ї дитини одразу після народження. У 1953 році Вірджинія Апгар розробила стандартну оціночну шкалу, з допомогою якої лікарі отримали можливість швидко визначати стан здоров’я новонародженого. Оцінка здійснюється через одну хвилину після народження і повторюється через п’ять хвилини. До уваги береться пульс, дихання, м’язовий тонус, рефлекторне збудження, колір шкіри. Максимальна кількість балів за шкалою Апгар – десять балів, оцінка в сім балів вважається нормальною. Оцінка нижче семи балів говорить про те, що окремі системи організму ще не функціонують повністю і дитина потребує особливої уваги. Оцінка нижче чотирьох балів засвідчує необхідність термінового підключення до системи життєдіяльності.