Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Конспект лекцій з віковой психології.doc
Скачиваний:
471
Добавлен:
02.10.2016
Размер:
1.32 Mб
Скачать

Тема 3. Психоаналітичний напрямок у трактуванні розвитку

Ключові терміни. Дитяча сексуальність, сексуальна енергія, періодизація психосексуального розвитку, епігенетична теорія, его-ідентичність, групова ідентичність, модус органа, модальність поведінки.

Питання

1. Формування дитячого психоаналізу.

2. Розвиток концепції 3. Фрейда в роботах А. Фрейд

3. Епігенетична теорія життєвого шляху особистості Е. Еріксона

1. Формування дитячого психоаналізу

Виникнувши як метод лікування, психоаналіз майже відразу був сприйнятий як засіб одержання психологічних фактів, які дозволяють прояснити джерела особистісних особливостей і проблем індивіда.

3. Фрейд вніс у психологію ідею, що психологічні проблеми дорослої особистості можуть бути виведені з ранніх переживань дитинства і дитячий досвід у майбутньому так чи інакше впливає на поведінку в дорослому віці.

Основні положення психоаналітичного трактування психічного розвитку наступні.

1. Психічний розвиток розуміється як мотиваційно-особистісний.

2. Розвиток – це адаптація до середовища, при цьому середовище завжди протистоїть індивіду.

3. Рушійні сили розвитку завжди вроджені і неусвідомлювані.

4. Механізми розвитку вроджені і основи особистості закладаються в дитинстві, у подальшому структура особистості змінюється.

5. Для розвитку особистості людини головне значення має інша людина, а не предмети, які її оточують.

Зігмунд Фрейд вважав головним джерелом і двигуном людської поведінки несвідому, сексуальну енергію. Дитяча сексуальність розуміється 3. Фрейдом широко, як усе те, що приносить тілесне задоволення - погладжування, смоктання, звільнення кишечнику й т.д. Його періодизація психосексуального розвитку виглядає так.

0 – 1 рік: оральна стадія (ерогенна зона - рот й губи). Дитина одержує задоволення, коли смокче молоко, а під час відсутності їжі - власний палець або який-небудь предмет.

1 - 3 роки: анальна стадія (ерогенна зона зміщується в кишечник). Формується охайність, скритність, агресивність. Виникає багато вимог і заборон, у результаті чого в особистості дитини починає формуватися остання, третя інстанція - " Super-Ego" як втілення соціальних норм, внутрішня цензура, совість).

3 - 5 років: фалічна стадія (вища стадія дитячої сексуальності). Провідною ерогенною зоною стають геніталії. Якщо раніше дитяча сексуальність була спрямована на себе, то тепер діти починають проявляти сексуальну прихильність до дорослих людей, хлопчики до матері (Едипів комплекс), дівчатка до батька (комплекс Електри). Це час найбільш строгих заборон й інтенсивного формування " Super-Ego ".

5 - 12 років: латентна стадія як би тимчасово перериває сексуальний розвиток дитини. Потяги, що виходять із "Id", добре контролюються. Дитячі сексуальні переживання витісняються, і інтереси дитини направляються на спілкування із друзями, шкільне навчання й т.д.

12 - 18 років: генітальна стадія відповідає власне статевому розвитку дитини. Поєднуються всі ерогенні зони, з'являється прагнення до нормального сексуального спілкування

У руслі психоаналізу здійснена величезна кількість цікавих спостережень за різними аспектами розвитку дитини, проте цілісних картин розвитку в психоаналізі небагато. Мабуть, такими можна вважати лише роботи Анни Фрейд і Е. Еріксона.