Тема 12. Психологічні особливості розвитку у Підлітковому віці

Ключові поняття: пубертатний розвиток підлітка, 4 «статуси» ідентичності в підлітковому віці, завдання розвитку в підлітковому віці, суспільно-корисна діяльність як провідна діяльність підліткового віку, інтимно-особистісне спілкування як провідна діяльність підліткового віку, когнітивний розвиток підлітка, перетворення соціалізації підлітка, криза підліткового віку, криза залежності, криза незалежності, почуття дорослості, прискорення розвитку дорослості, гальмування розвитку дорослості становлення психсоціальної ідентичності підлітка, егоцентрична домінанта, домінанта далечини, домінанта зусиль, домінанта романтики.

План

1. Загальна характеристика підліткового віку. Діалектика «дитячого» й «дорослого» в підлітковому віці. Зони розвитку й завдання підліткового періоду

2. Криза підліткового віку

3. Соціальна ситуація розвитку

4. Характеристика провідних діяльностей підлітка

5. Розвиток пізнавальної сфери. Формування елементів теоретичного мислення й системи інтелектуальних (професійно орієнтованих) інтересів

6. Зміни в особистісному розвитку

7. Фізичний образ Я. Психосексуальний розвиток

8. Становлення «Я»-ідентичності і основні форми та прояви порушень поведінки у підлітків

9. Основні новоутворення у підлітковому віці

1. Загальна характеристика підліткового віку. Діалектика «дитячого» й «дорослого» в підлітковому віці. Зони розвитку й завдання підліткового періоду

Середній шкільний вік від 9-11 до 14-15 років в психології називають підлітковим або пубертатним. Якщо початок цього періоду може бути з достатньою чіткістю визначено за допомогою біологічних критеріїв, то цього не можна сказати про його закінчення. У європейській культурі досягнення підлітком статусу дорослого не інституціолізоване, тому верхня границя віку досить рухлива й змінюється в ході історії.

Кінець дитинства й початок підліткового віку відзначені загальною біологічною подією — фізіологічним пубертатом. Протягом короткого періоду тіло дитини зазнає безліч морфологічних і фізіологічних змін, супроводжуваних глибокими перетвореннями зовнішності. Пубертатний розвиток проходить за загальною схемою і послідовність стадій статевої зрілості ідентичний, однак деякі фактори середовища (харчування, кліматичні умови) впливають на його початок і виразність деяких проявів. Пубертат більше, ніж який-небудь інший вік, перебуває під контролем біологічних факторів. Генетичний потенціал людини впливає на ріст, вагу, розвиток репродуктивної системи й ендокринні механізми. Проте складний вплив психосоціальних факторів не можна виключити з аналізу статевого дозрівання.

Найвищих показників прискорення росту організму у хлопчиків припадає на 13 років і продовжується до 15 - 17 років. У дівчаток цей процес розпочинається і закінчується на два роки раніше. Зміцнюється м’язово-скелетна система, зростає фізична сила. Помітною є невідповідність розвитку серця, маси тіла і судинної системи, яка не дозволяє постачати потрібну кількість крові до різних ділянок тіла, зокрема до мозку.

Вага головного мозку наближується до показників дорослої людини. Далі розвиваються специфічно людські ділянки мозку (лобні, частково скроневі і тім’яні), відбувається внутрішньоклітинне вдосконалення кори головного мозку, збагачуються асоціаційні зв’язки між різними ділянками мозку. Досконалішими стають гальмівні процеси. Інтенсивно розвивається друга сигнальна система. Все це знаходить своє вираження в розумовій активності підлітка, зростанні контрольної діяльності кори великих півкуль стосовно підкірки тощо.

Поряд з цим підлітки підвищено збудливі, їх поведінка нестійка, імпульсивна, дії часто нестримні, безконтрольні, неадекватні стимулам.

Дослідник психології підлітків М. Кле завдання розвитку в підлітковому віці формулює щодо чотирьох основних сфер: тіла, мислення, соціального життя, самосвідомості.

Узагальнено можна виділити чотири наступні зони розвитку й основні завдання розвитку в підлітковому віці.

1. Пубертатний розвиток (охоплює часовий проміжок від 9-11 до 18 років). 2. Когнітивний розвиток (від 11-12 до 16 років). Розвиток інтелектуальної сфери підлітка характеризується якісними й кількісними змінами, які відрізняють його від дитячого способу пізнання світу. Становлення когнітивних здібностей відзначається двома основними досягненнями: 1) розвитком здатності до абстрактного мислення й 2) розширенням часової перспективи.

3. Зміни у соціалізації (переважно на відрізку від 12—13 до 18—19 років). Підліток також характеризується важливими змінами в соціальних зв'язках і соціалізації, тому що вплив родини поступово замінюється впливом групи однолітків, яка виступає джерелом референтних норм поведінки й одержання певного статусу. Ці зміни відбуваються у двох напрямках згідно двом завданням розвитку: 1) звільнення від батьківської опіки; 2) поступове входження в групу однолітків, що стає каналом соціалізації й вимагає встановлення відносин конкуренції й співробітництва з партнерами обох статей.

4. Становлення психосоціальної ідентичності (виходить за межі підліткового віку й охоплює час від 13—14 до 20—21 року). Протягом підліткового віку поступово формується нова суб'єктивна реальність, що перетворює уявлення індивіда про себе й іншого. Становлення психосоціальної ідентичності, що лежить в основі феномену підліткової самосвідомості, включає три основні завдання розвитку: 1) усвідомлення часової довжини власного «Я», що включає дитяче минуле й визначає проекцію себе в майбутнє; 2) усвідомлення себе як відмінного від інтеріоризованих батьківських образів; 3) здійснення системи виборів, які забезпечують цілісність особистості (в основному вибір професії, поляризації статевих й ідеологічних установок).