3. Характеристика психічного життя новонародженого. Соціальна ситуація розвитку

Мозок продовжує розвиватися, він ще не сформувався, тому психічне життя пов’язане передовсім із підкорковими центрами, а також з недостатньо розвиненою корою. Тому спостерігаються такі прояви психічного життя, як виразні рухи, радість, настрій, гнів, страх, здивування, задоволення. Цікаво, що новонароджений ще до появи здатності реагувати на окремі елементи ситуації, починає реагувати на складні комплекси, що забарвлені емоційно, наприклад, вирізняти обличчя матері, її міміку діти починають ще до того, як стають здатними до роздільного сприймання форми, кольору чи величини.

Недозрілість коркових клітин виявляється в різкому переважанні збудливих процесів над гальмівними. Кожне подразнення, досягаючи мозку, широко ірадіює по корі, захоплюючи безліч нервових полів, цілих коркових структур і центрів. Тому будь-який подразник спричиняє дуже розлиту реакцію. Новонароджений робить безліч безладних рухів: сіпає руками й ногами, морщить лоб, очі повертаються неузгоджено. Розвиток рефлекторної діяльності в тому, що рухи немовляти у відповідь набувають дедалі визначенішого, диференційованого характеру. Вперше спеціально вивчав рефлекторну діяльність маленьких дітей учень і співробітник І.П.Павлова М.І.Красногорський у 1905 році. Він стверджував, що особлива властивість клітин мозку дитини – легко фіксувати й утримувати встановлені зв’язки на багато років – одна з найхарактерніших особливостей, що визначають якість роботи великих півкуль мозку дитини. Ця пластичність забезпечує ранні строки і легкість вироблення умовних рефлексів у немовляти.

Новонароджені розрізняють смаки і запахи, основним пізнавальним органом дитини у перші тижні життя є рот. Рухи ссання, ковтання, випльовування, мімічні найбільш сформовані і енергійні. Новонароджені діти реагують на зміну положення і втрату рівноваги; розрізняють тепло і холод; реагують на звуки, жвавіше реагують на звуки мови;не розрізняють кольорів; реагують лише на яскраве освітлення та об’єкти, що попадають в поле зору і рухаються.

Кардинальним утворенням є поява слухового і зорового зосередження. Сутність такого психологічного феномену в тому, що дитина замовкає, завмирають її рухи; вона немовби прислухається чи приглядається (наприклад, коли дзвонить дзвінок, чи в полі зору з’являється предмет). Слухове зосередження виникає – на 2-3-му тижні; зорове зосередження – на 3-5-му тижні. Вже на третьому тижні життя у дитини виникає елементарна пізнавальна активність, пов’язана з потребою не в їжі, повітрі, теплі, а в нових враженнях від матері та інших об’єктів. Дитина ніби починає визнавати матір: під час годування може зупинитися і пильно та осмислено дивитися просто в очі матері, все частіше з’являється посмішка, що супроводжується радісними звуками, жвавими рухами. Такі реакції мають соціальну природу.

Із реакції зосередження на обличчя матері виникає новоутворення - комплекс пожвавлення - окремі емоційні реакції об’єднуються в цілісну поведінку. Комплекс пожвавлення – це специфічна реакція дитини на дорослого, яка включає в себе завмирання, посмішку, вокалізацію і рухове пожвавлення. Завмирання забезпечує виділення дорослого із оточуючого середовища; посмішка і гуління – мімічне і голосове спілкування, а рухи дитини активно привертають дорослого до спілкування. Така поведінка зумовлена не органічною, а соціальною потребою, яка дуже рано зароджується в дитини. Це потреба у людині, у спілкуванні з нею. Заспокоєння дитини сном, голоду – їжею тільки знімає негативні емоційні реакції і тим самим створює передумови для виникнення позитивних реакцій, але само по собі їх не породжує (Кістяковська) Більше того, у дитини, що переживає незадоволення цих потреб (в їжі, сні) можна викликати на деякий час позитивну реакцію на основі спілкування з нею дорослого. Природа цієї реакції вивчена недостатньо. Можливо, вона виникає на основі того, що спілкування дитини з дорослим часто підкріплюється годуванням. «Комплекс пожвавлення» – це перший акт поведінки, акт виділення дорослого. Це і перший акт спілкування. «Комплекс пожвавлення» – це не просто реакція, це спроба впливати на дорослого. У період появи орієнтовних реакцій на зорові та слухові подразники ніякої відмінності в реакціях на людину і предмети немає (Є.К. Каверіна). Позитивна реакція на обличчя дорослого утворюється поступово. Цю реакцію можна вважати початковою формою специфічного зв’язку між дитиною і дорослим (М.І.Лісіна)

Усі дослідники звертають увагу на дуже ранні терміни утворення умовних рефлексів. Швидкість і терміни утворення умовних рефлексів з різних сенсорних систем залежать насамперед від того, з якого віку починають формуватися в немовляти нервові зв’язки. Найбільш ефективне харчове підкріплення. Велике значення має час початку годування молоком матері. Якщо мати почала годувати новонародженого груддю через 20-30 хв. після народження, то умовний рефлекс (на доторкання до шкіри обличчя, на положення тіла) виробляється в першу добу після 2-3 підкріплень. Коли мати приклала новонародженого до грудей тільки через 16-20 годин після появи на світ, умовні рефлекси утворюються лише на 10-12 день життя. Але усі умовні рефлекси, вироблені протягом першого місяця, дуже нестійкі, слабкі і легко згасають. Формуються умовні рефлекси на положення дитини при годуванні, на час, голос, можна сформувати рефлекс на пляшку (забарвлення, вигляд). Ранні рефлекси немовляти у природніх умовах виробляються на комплекс подразників: обличчя матері, положення в просторі, голос. Новонародженість є єдиним періодом у житті людини, коли ще можна спостерігати в чистому вигляді прояв вроджених, інстинктивних форм поведінки, спрямованих на задоволення органічних потреб (у кисні, їжі, теплі). Ці органічні потреби не можуть, однак, скласти основу психічного розвитку — вони тільки забезпечують виживання дитини.

Таким чином, основними ознаками соціальної ситуації розвитку є такі.

• Дитина народжується несвідомою, безсловесною, беззахисною, тобто повністю залежною від дорослого, його уваги та догляду.

• Дитина потребує з перших днів ставлення до себе як до людини, що має певні індивідуальні особливості. Здатність «зрозуміти» дитину та задовольнити її потреби може свідчити про повноцінну ситуацію розвитку.

• Дорослий має стати джерелом пізнавальної та емоційної стимуляції дитини.

• Новонароджений максимально потребує дорослого, але способів впливу на дорослого в нього немає. В цьому і полягає головна суперечність періоду новонародженості, яка розв’язується шляхом створення особливого виду діяльності і початок її закладено в комплексі пожвавлення – безпосередньому емоційному спілкуванні дорослого і дитини. Поява комплексу пожвавлення є психологічним критерієм періоду новонародженості. Фізіологічним критерієм закінчення новонародженості є поява зорового і слухового зосередження, можливість появи умовних рефлексів на зорові та слухові подразники.