8. Становлення «я»-ідентичності і основні форми та прояви порушень поведінки у підлітків

Початок дослідженню «Я»-ідентичності поклали робота Е. Еріксона «Ідентичність: юність і криза» і робота К. Леві-Строса «Ідентичність».

В підлітковому віці відновлюються всі дитячі ідентифікації, включаючись у нову структуру ідентичності, що дозволяє вирішувати дорослі завдання. «Я»-ідентичність забезпечує цілісність поведінки, підтримує внутрішню єдність особистості, забезпечує зв'язок зовнішніх і внутрішніх подій і дозволяє солідаризуватися із соціальними ідеалами й груповими прагненнями. Дж. Марсіа визначає підліткову ідентичність як внутрішню структуру потягів, звичок, вірувань і попередніх ідентифікацій. Вона охоплює статеву ідентифікацію, становлення певної світоглядної позиції й вибір тієї або іншої професійної орієнтації.

Дж. Марсіа описує 4 «статуси» ідентичності, можливих в підлітковому віці:

1) реалізована ідентичність: до неї він відніс підлітків, які пережили критичний період, почали професійну підготовку й мають власний світогляд; вони переходять до періоду активної постановки смисложиттєвих питань, серйозно оцінюючи свої майбутні вибори й рішення, виходячи із власних уявлень; вони вже переглянули свої дитячі переконання й відійшли від установок батьків; вони емоційно включені в ідеологічні, професійні й сексуальні сторони життя; у цьому статусі підлітки мають стабільні уявлення про батьківські ролі і переживають позитивні почуття до батьків;

2) мораторій: підліток перебуває в кризі й намагається «виявити себе в ідеях»; його питання до життя широкі й суперечливі; тут проявляється важлива якість підлітка — вираження активної конфронтації з різними соціальними можливостями; класичні проблеми підліткового віку багато в чому складаються компромісів між власними бажаннями, волею батьків і соціальними вимогами; здається, що підліток в утрудненні, життєві проблеми здаються йому нерозв'язними; у ситуації мораторію в підлітків високий рівень тривожності й болісно чутливе ставлення до себе, а також амбівалентне ставлення до батьків;

3) дифузія: підліток у стані дифузії ідентичності може проявляти симптоми кризи, але може й не проявляти; дифузію характеризують мала заклопотаність проблемою вибору, низький рівень самостійності й самоконтролю (вони більше «екстернальні»), відсутність яких-небудь ідеологічних, професійних і статевих моделей; відмінною рисою даної ситуації є відсутність афективного й когнітивного внеску в різні зони ідентичності; підлітки цього статусу частіше почувають себе самотніми, занедбаними, нікому не потрібними, незрозумілими;

4) вирішення (цей статус особливо помітний у родинах з авторитарними, домінуючими батьками, які роблять підлітків конформними стосовно батьківських цінностей): підліток ще не відчув кризи; він не може визначити період ухвалення рішення, але вже зосереджений на своєму майбутньому, на світогляді й своїй статевій ролі; він стає тим, ким хочуть його бачити навколишні; досвід підліткового віку служить лише підтвердженням його інфантильних установок: у цьому статусі підліток дотримується авторитарних цінностей і проявляє себе більше жорстоким, ніж в інші.

Опишемо форми та прояви порушень поведінки у підлітків.

Девіантана поведінка – відхилення поведінки від загальноприйнятих у суспільстві норм.

Види девіантної поведінки у підлітків.

1. Делінквентна поведінка – ланцюг проступків, провин, дрібних правопорушень, які не караються кримінальним кодексом. Підлітки можуть проявляти велику делінквентну активність, непокоїти цим дорослих. Найчастіше причинами є недоліки виховання (неповна сім’я, гіпоопіка,...) або аномалії характеру (психопатії, акцентуації).

В 1/3 випадків делінквентність поєднується з втечами здому і бродяжництвом. Види втеч підлітків:

1) емансипаційні (з метою уникнення контролю і опіки);

2) імпунітивні (внаслідок жорстокого ставлення підлітків);

3) демонстративні (з метою привернути увагу, добитися від батьків якихось переваг);

4) дромоманічні (внаслідок раптового немотивованого виникнення потягу до зміни обстановки, поєднуються з розладами потягів, садомозахістичними діями).

2. Суїцидна поведінка підлітків об’єднує всі прояви суїцидної активності: думки, наміри, погрози, спроби, замахи на життя.

Види:

1) демонстративна – розігрування спроб самогубства без справжнього наміру це зробити з метою привернути увагу, розжалобити, уникнути неприємностей, покарати кривдника. Внаслідок необережності все може закінчитися фатально;

2) афективна – суїцидні спроби здійснюються у стані афекту, на фоні пригнічення діяльності свідомості, критичності мислення внаслідок дії сильного або тривалого стресу;

3) істинна – обдуманий, виношуваний намір покінчити життя самогубством.

3. Порушення сексуальної поведінки у підлітків найбільше загрожують акселерованим підліткам (у них швидко виникає статевий потяг), інфантильним (попадають під вплив і стають об’єктом розпусти). На відміну від істинних сексуальних перверзій девіації сексуальної поведінки у підлітковому віці ситуативно зумовлені і є транзиторними (перехідними). В окремих випадках можуть пізніше залишитися як звичка і існувати поряд із нормальним статевим життям.

Сексуальні девіації підліткового віку: 1) гіперфемінна поведінка хлопців і гіпермаскулінна поведінка дівчат; 2) транзиторний фетишизм; 3) транзиторний ексгібіціонізм; 4) транзиторний вуаєризм; 5) транзиторна зоофілія; 6) транзиторний гомосексуалізм; 7) фротаж тощо.