5. Розвиток пізнавальної сфери. Формування елементів теоретичного мислення й системи інтелектуальних (професійно орієнтованих) інтересів

У підлітковому віці починають формуватися елементи теоретичного мислення. Його специфічна якість — здатність міркувати гіпотетико-дедуктивним способом (від загального до часткового). Нове в розвитку мислення підлітка полягає в його ставленні до інтелектуальних завдань як до таких, які вимагають попереднього уявного розчленовування. На відміну від молодшого школяра, підліток починає аналіз завдання зі спроб виявити всі можливі відношення в наявних даних, створює різні припущення про їх зв'язки, а потому перевіряє ці гіпотези.

Уміння оперувати гіпотезами в вирішенні інтелектуальних завдань — найважливіше придбання підлітка в аналізі дійсності.

Своєрідність цього рівня розвитку мислення полягає не тільки в розвитку абстракції, але й у тому, що предметом уваги, аналізу й оцінки підлітка стають його власні інтелектуальні операції. Тому таке мислення називають рефлексивним.

Зрозуміло, далеко не всі підлітки досягають достатнього рівня в розвитку мислення, але в цілому для них характерно: 1) усвідомлення власних інтелектуальних операцій і управління ними; 2) більш контрольованою стає мова; 3) інтелектуалізація процесів сприйняття; 4) формування установки на міркування.

Істотним показником неповноцінного засвоєння теоретичних знань є те, що діти не бачать у завданні відомого способу, закону, правила, теореми. Інший розповсюджений дефект самостійної роботи молодших підлітків — установка на запам'ятовування, а не на розуміння матеріалу, і звичка заучувати його шляхом багаторазового повторення. Це приносить величезну шкоду, тому що в підлітковому віці пам'ять розвивається в напрямку інтелектуалізації, як й інші процеси — сприйняття, увага, емоції.

Підлітковий вік характерний ще й тим, що в цей час з'являється перша професійна спрямованість інтересів і життєвих планів.

6. Зміни в особистісному розвитку

Але найістотніші зміни відбуваються в особистісній сфері. Перше, що тут впадає в око — це формування рис дорослості, почуття дорослості. Види дорослості добре вивчені й описані Т. В. Драгуновою: це наслідування зовнішнім ознакам дорослості, рівняння на психосексуальні зразки своєї статі, соціальна дорослість, інтелектуальна дорослість.

Прагнення до дорослості проявляється у наслідуванні зовнішнім ознакам: вигляду й манерам поведінки дорослих, деяким дорослим привілеям (паління, гра в карти, вживання вина, особливий лексикон, прагнення до дорослої моди в одязі й зачісці, косметика, прикраси, прийоми кокетства, способи відпочинку, розваг, залицяння, воля в «режимі дня» і т.п.). Придбання цих ознак чоловічої або жіночої дорослості для підлітка - засіб прояву, ствердження й демонстрації власної дорослості батькам й одноліткам. Це найлегший спосіб демонстрації дорослості, видний усім, а підліткові важливо, щоб його дорослість була помічена навколишніми.

Інший напрямок у розвитку дорослості пов'язане з активною орієнтацією підлітків на певний зміст чоловічого або жіночого ідеалу - тих якостей, якими потрібно опанувати, щоб почувати себе «справжнім чоловіком» або «справжньою жінкою». Ідеал формується підлітковою свідомістю як набір рис й якостей персонажів із книг, фільмів, знайомих, батьків і т.п. Підліток завжди хоче бути схожим на типового однолітка своєї статі з набором традиційних і модних якостей: наприклад, для підлітка-хлопчика це сила, сміливість, мужність, витривалість, воля, вірність у дружбі й т.д. Засобом самовиховання часто стають заняття спортом. Цікаво відзначити, що багато дівчат у цей час також хочуть мати якості, які століттями вважалися чоловічими. Прагнення слідувати чоловічому (жіночому) ідеалу змушує підлітка наслідувати інших, і часто вони бувають дуже схожі один на одного в одязі, зачісках, жаргоні, манерах.

Ще один напрямок розвитку дорослості можна позначити як соціально моральний. Він здійснюється в умовах співробітництва з дорослими, якщо підліток починає рівнятися на дорослого як зразок діяльності й намагається виступити в ролі його помічника. Звичайно це виразніше спостерігається в родинах, що переживає труднощі, де підліток фактично займають положення дорослого й турбота про близький, благополуччя їх приймає характер життєвої цінності. Багато психологів відзначають, що підлітки в цілому прагнуть опанувати різними дорослими вміннями. Хлопчики люблять столярувати, слюсарювати, водити автомобіль, фотографувати, стріляти й т.п.; дівчатка - готовити, шити, в'язати, а також володіти деякими чоловічими вміннями. Початок підліткового віку - дуже сприятливий час для цього. Тому психологи підкреслюють, що необхідно включати підлітків на правах помічників у відповідні заняття дорослих: чим більше підліток залучений у таку діяльність, чим більше дорослий довіряє в ній дитині, тим краще формується соціально-моральна дорослість. Участь у праці нарівні з дорослими створює такі якості, як відповідальність, самостійність, змушує його переймати не тільки зовнішню, але й внутрішню сторону норм, по яких живуть дорослі.

Багато психологів говорять також про дорослість у пізнавальній сфері й інтересах — інтелектуальної дорослості: вона виражається в прагненні підлітка щось знати й уміти по-справжньому. Це стимулює розвиток пізнавальної діяльності, зміст якої виходить за межі шкільної програми (кружки, факультативи, секції й т.д.). У підлітка виявляються інтереси, що стосуються науки, техніки, мистецтва, релігії, ремесел, причому вони далеко не завжди пов'язані з майбутніми професійними намірами. Захоплення може носити характер пристрасті, якій віддаються весь вільний час. Це дуже важливий крок у розвитку інтересів і продуктивної діяльності: необхідність у нових знаннях задовольняється самостійно, шляхом самоосвіти. Значний обсяг знань у підлітків - результат самостійної роботи. Навчання здобуває в таких підлітків особистісний смисл, і можна помітити домінуючу спрямованість пізнавальних інтересів.

Вступ дитини в отроцтво знаменується якісним зрушенням у розвитку самосвідомості. Позиція дорослого, яка починає формуватися, ще не відповідає об'єктивному положенню підлітка в житті, але її поява означає, що він суб'єктивно вже вступив у нові відносини з навколишнім світом дорослих, з світом їх цінностей. Підліток активно привласнює ці цінності, і вони становлять новий зміст його свідомості; існують як цілі й мотиви поведінки й діяльності, як вимоги до себе й до інших, як критерії оцінок і самооцінок. По змісту самосвідомість є соціальною свідомістю, перенесеною усередину.

Виникнення потреби в знанні власних особливостей, інтересу до себе й міркувань про себе — характерна риса підлітків. Ця потреба виникає з необхідності відповідати зовнішнім і внутрішнім вимогам, регулювати відносини з навколишніми.

Перша функція, яку в підлітка виконує самосвідомість — соціально-регуляторна. У міркуваннях про себе підліток насамперед звернений до своїх недоліків і відчуває потребу в їх усуненні, а пізніше - до особливостей особистості в цілому, до своєї індивідуальності, своїм достоїнствам і можливостям. Але особлива увага до недоліків зберігається протягом усього підліткового віку й у деяких випадках навіть наростає. Рефлексія носить довільний характер, стає самостійним внутрішнім процесом.

Предметом міркувань стають також відносини підлітка з однолітками, пошук близького друга. Достоїнства й недоліки інших зіставляються зі своїми власними. Дуже часто підліток хоче дружити з тими, кого вважає кращим за себе.

Більшість підлітків одночасно рівняється на декількох дорослих людей, тобто бажаний образ власної особистості створюється з достоїнств різних людей. Серед зразків переважають реальні люди, а не літературні, кіно- або телегерої, причому однолітки займають провідне місце. Серед бажаних якостей домінуюче положення займають дві групи: моральні (у першу чергу товариські) і мужні (вольові). Часто носіями бажаних якостей є однолітки, які здаються підліткові більш старшими. Такий зразок-одноліток є як би проміжною сходинкою між підлітком і дорослим на шляху набуття підлітком якостей дорослого.

Підліткові легше буває порівнювати себе з однолітками, ніж з дорослим: у такому порівнянні йому видніші власні недоліки й просування, успіхи. Дорослий — це зразок, досягти якого практично важко, а одноліток — це мірка, яка дозволяє підліткові оцінити себе на рівні реальних можливостей, побачити їх втіленими в іншому, на який можна прямо, безпосередньо рівнятися. Отже самооцінки підлітка легко формуються в спілкуванні з однолітком. Тут мають місце спостереження, наслідування, розмови про свої якості, учинки, відносини. Важливо, що спочатку така пізнавально-оцінюальна діяльність розгорнута в зовнішньому словесному й інтерперсональному плані.

У підлітковому віці уявлення про себе розширюються й заглиблюються, зростає самостійність у судженнях про себе, але діти дуже різняться за ступенем знання себе й адекватної самооцінки. У багатьох підлітків вона завищена, і рівень їх домагань до батьків, учителів, однолітків вище за реальні можливості. Нерідко на цій основі в підлітків виникає відчуття несправедливого ставлення до нього. Тому вони можуть бути афективно скривдженими, підозрілими, недовірливими, часто агресивними й завжди — надзвичайно чутливими до оцінних суджень на їх адресу.

На перші, але повторювані неуспіхи підліток реагує афективно, хронічні невдачі породжують непевність у собі. В одних у результаті знижується рівень домагань, інші, навпаки, доводять всім і собі, що все можуть перебороти.

У цілому в підлітків яскраво виражена потреба в позитивній оцінці й добрих стосунків з боку навколишніх. Тому вони дуже чутливі до думок про них і майже всі жадають самоствердження в будь-якій формі. Особливо підліток піклується про власну самостійність, незалежність. Ніж старше підліток, тим ширше сфера претензій на самостійність; більшість хочуть виразити своє «Я» в оцінках, судженнях, учинках. У цьому віці починається формування власних позицій по ряду питань і деяких життєвих принципів, що свідчить про появу самовиховання.

Центральну роль у становленні особистості відіграє так званий образ тіла. Швидкість, з якою відбуваються соматичні зміни, ламає дитячий образ і вимагає побудови нового тілесного «Я». Ці зміни прискорюють зміну психологічних позицій. Настання фізичної зрілості, очевидне для самого підлітка й для його оточення, унеможливлює збереження дитячого статусу.

Дослідження показують, що в цей час різко зростає рівень тривожності, заклопотаності й невдоволеності своєю зовнішністю (у ряді випадків це здобуває навіть характер дисморфофобії, яка переживається спочатку лише відносно окремих компонентів образу тіла, потім відносно загального образу тіла – довжини, ваги, і, нарешті, відносно соціально значимих частин - зовнішності, голосу). Із приводу свого росту 30% дівчаток й 20% хлопчиків підліткового віку переживають занепокоєння: дівчатка бояться виявитися занадто високими, а хлопчики - занадто малими. Саме фізичний вигляд є для підлітків однією з центральних характеристик ідеального образу людини своєї статі. Так, серед хлопчиків тільки ті, хто в 15 років має довжину тіла більше 1,9 м, здаються собі занадто високими.

Гостру проблему має й зайва вага в підлітковому віці. Тучність суперечить ідеальним критеріям фізичної привабливості, що веде до формування установок стосовно ваги як у більше гладких підлітків, так й в інших. Але й тут помітні статеві розходження. Згідно численних досліджень, хлопчики мало стурбовані збільшенням ваги тіла й рідко обмежують себе в їжі, у той час як 60% їх ровесниць вважають, що мають зайву вагу, і вже намагалися схуднути за допомогою дієти, хоча в дійсності тільки 16% з них зазнають реальних труднощів, пов'язаних з ожирінням.