5. Розвиток особистості дошкільника. Новоутворення дошкільного віку

Умови життя дошкільника, зміна вимог до нього з боку дорослих, зростаючі можливості пізнання, а також зміна типу провідної діяльності ускладнюють і структуру особистості дитини. Формування особистості дошкільника вітчизняні психологи пов’язують з розвитком супідрядності (ієрархії) мотивів.

Супідрядність мотивів, за визначенням О. М. Леонтьєва, є результат зіткнення безпосередніх бажань дитини з прямою чи непрямою вимогою дорослих діяти за зразком. І те, що іменується довільністю поведінки, є підпорядкування своїх учинків зразку, а виникнення перших морально-етичних уявлень є процес засвоєння зразків поведінки, пов’язаних з їх оцінкою з боку дорослих. У ході формування довільності в дошкільника виникає новий тип поведінки, який умовно може бути названий особистісним, тобто таким, котрий опосередкується зразками, змістом яких є суспільні функції дорослих.

Молодші дошкільники ще не вміють керуватися у своїй діяльності інтересами колективу, для них основне значення має особистий виграш, тому не мають успіху командні змагальні ігри. Але чим старше дошкільник, тим частіше він підкоряє свої бажання груповим інтересам. Для молодших дітей успіх/неуспіх у діяльності слабко пов’язаний із проявами наполегливості, цілеспрямованості. Діти середнього дошкільного віку у випадку неуспіху можуть кинути діяльність, а у випадку удачі — наполегливо продовжувати її для закріплення результату. Старші діти реагують на успіх як на стимул до продовження навіть важкої і незахоплюючої діяльності, але і неуспіх змушує їх збільшити зусилля на досягнення результату.

У дошкільному віці формуються начала рефлексії — здатності уявляти себе очима інших, тому особливо старші дошкільники намагаються контролювати зовнішні прояви своїх почуттів, придивлятися до інших людей.

Важливий напрямок усіх змін — розвиток довільності поведінки. Спочатку цей процес йде під впливом вказівок і контролю дорослих, а потім дитина починає самостійно керувати власною поведінкою, підкорятися вирішенню якої-небудь задачі, досягненню якої-небудь мети.

У першу чергу, дитина привчається контролювати свої пози, рухи, змушуючи себе спокійно сидіти на заняттях, не підхоплюватися, не вертітися, не розмовляти. Зовнішній контроль поступово змінюється внутрішнім — на основі м'язових відчуттів, і дитині не потрібно спеціально стежити за своїми руками і ногами, притискати їх, складати і т.д.

Але незважаючи на появу перших вольових зусиль поведінку дошкільника не можна назвати «вольовим актом», багато в чому вона імпульсивна, мимовільна.

Не менш важливий компонент дитячої самосвідомості — статева ідентифікація, переживання себе як хлопчика чи дівчинки. Якщо молодші дошкільники не роблять розходжень між однолітками своєї і протилежної статі в іграх, у міжособистісних перевагах, то старші дошкільники прагнуть ствердити себе саме як хлопчики чи дівчатка, вибирають для ігор і дружби партнерів своєї статі. Вони вже знають, як повинні поводитися і якими повинні бути хлопчики і дівчатка взагалі, тому дівчатка прагнуть робити щось типово жіноче (шити, прати, готувати і т.п.), а хлопчики — типово чоловіче (забивати, відпилювати, ремонтувати, застосовувати силу і т.п.).

Статева ідентичність створюється за рахунок взаємодії багатьох факторів: ідентифікації з дорослим і імітації його поведінки; відповідного наставляння з боку дорослого (батьки інформують дитину про те, що він хлопчик, (вона) (дівчинка) і про відповідні статеві стереотипи поведінки: «не плач, ти ж хлопчик, майбутній чоловік, а чоловіки не плачуть», «дівчатка повинні бути охайними» і т.п.).

У зв'язку з проблемою статевої ідентифікації в дітей 4-6 років спостерігається інтерес до питань сексу. Це відбивається в розгляданнях себе й особливо дітей протилежної статі, у появі специфічних ігор з роздяганням, огляданням, обмацуванням, маніпуляціями, у вивченні сексуальних органів, мастурбації і провокуванні розмов з дорослими й однолітками на ці теми. Інтерес і поведінка такого роду природні.

Таким чином, на основі всіх перерахованих елементів до кінця дошкільного віку в дитини складається загальна схема образу «Я» («Я-концепція»).

Новоутворення в дошкільному дитинстві

1. Довільність поведінки. Переважають обдумані дії над імпульсивними.

2. Виникає супідрядність мотивів.

3. Поведінка дитини опосередковується певними уявленнями, правилами.

4. Формується самосвідомість. Активно розвивається самооцінка. Ставиться до себе як до фізичної, духовної, громадської істоти.

5. Виникають внутрішні, етичні інстанції.

6. Формуються загальні уявлення про природу, світ - складається світогляд.

Питання для самоконтролю

1. Який період відноситься до дошкільного віку?

2. Охарактеризуйте провідну діяльність дошкільника.

3. Який психологічний зміст гри?

4. Охарактеризуйте психологічні особливості спілкування дошкільника.

56. Які основні особливості розвитку когнітивної сфери дошкільника?

6. Що нового виникає у розвитку особистості дошкільника?

7. Назвіть основні новоутворення, які виникають у грі.