14.9.1. Визначення та розміщення на будівельному генеральному плані зон впливу кранів

Згідно із СНиП Ш-4-80 „Техника безопасности в строитель­стве"та ДБН А. 3.1-5-96 „Организация строительного произ­водства"організація будівельного майданчика, ділянок робіт і робочих місць повинна забезпечувати безпеку праці працюючих на всіх етапах виконання робіт.

Небезпечні для людей зони -це частина простору, в межах якого постійно впливають чи можуть впливати небезпечні вироб­ничі чинники. Вони встановлюються при організації будівельних майданчиків, розміщення ділянок робіт, робочих місць, проїздів будівельних машин і транспортних засобів, а також проходів для людей. Небезпечною зоною слід вважати територію будівельного майданчика, а також зони по периметру будівлі, що споруджує­ться; дії вантажопідйомних і землерийних машин; складування матеріалів і конструкцій, у межах яких можливе обвалення укосів ґрунту; ділянок транспортних шляхів з інтенсивним рухом; охо­ронні зони ЛЕП.

До зон постійних небезпечних виробничих чинників належать зони, які знаходяться поблизу: від неізольованих струмопровідних частин електроустановок, від неогороджених перепадів по висоті на 1,3 м і більше, а також місця, де зберігаються шкідливі речо­вини в концентраціях вище за гранично допустимі чи місця, Д^е впливає шум, рівень якого вище за гранично допустимий.

Глава 14. Проектування будівельних генеральних планів

397

Дані зони повинні бути показані на будгенпланах проектів виконання робіт (ПВР).

До зон потенційно небезпечних чинників належать: ділянки територій поблизу будівлі (споруди), що будується і поверхи (яруси) будівель і споруд в одній захватці, над якими виконують монтаж (демонтаж) конструкцій чи обладнання; зони переміщення машин, обладнання чи їх частин, робочих органів; місця, над якими про­ходить переміщення вантажів вантажопідйомними машинами (на­приклад, кранами).

Виконання будівельно-монтажних робіт (БМР) у цих зонах допускається відповідно до ПВР, які мають конкретні рішення по захисту працюючих.

Експлуатація будівель і споруд та їх окремих частин, які знахо­дяться поблизу будівель, що будуються і реконструюються, допус­кається за таких умов: якщо перекриття верхнього поверху буді­вель, що експлуатуються не знаходяться в небезпечній зоні поблизу будівлі, що будується (реконструюється), де можливе падіння предметів чи переміщення вантажів вантажопідйомними машинами (небезпечна зона визначається залежно від висоти можливого падіння предмета до перекриття верхнього поверху будівлі, що експлуатується). При цьому віконні та дверні прорізи будівлі, що експлуатується, чи її окремих частин, які попадають в зону можливого падіння предметів, повинні бути закриті захис­ною огорожею, а входи і виходи будівлі, що експлуатується, повинні бути влаштовані за межами небезпечної зони.

Тимчасовими вважаються небезпечні зони, які виникають на період тривалістю до однієї робочої зміни.

Постійні і тимчасові небезпечні зони повинні бути позначені інвентарною огорожею, виконаною згідно із вимогами ГОСТ 23407-78 "Ограждения инвентарных строительных площадок иучастков производства строительно-монтажных работ. Технические условия" та ГОСТ 12.4.059-89 "ССБТ. Строительство. Ограждения предохранительные инвентарные. Общие технические условия".

Огорожа по функціональному призначенню згідно із ГОСТ 23407-78поділяється на такі види:

• захисно-охоронні -запобігають доступу сторонніх осіб на територію будівельних майданчиків і забезпечують охорону матері­альних цінностей;

398 Організація будівництва

• захисні - запобігають доступу сторонніх осіб на територію будівельних майданчиків і ділянок із небезпечними і шкідливими виробничими чинниками;

• сигнальні - попереджують про кордони територій і ділянок виконання робіт із небезпечними і шкідливими виробничими чинни­ками (тимчасові небезпечні зони).

За конструктивним рішенням огорожа має бути панельною, панельно-стійковою і стійковою, а також суцільною чи розрідже­ною (відстань у просвіті між деталями заповнення полотна пане­лей у межах 80-100 мм). Але слід пам'ятати, що це не стосується захисно-охоронної огорожі, які виконуються тільки суцільними. Крім того, огорожа може виконуватись із добірними елементами (козирком, тротуаром, поручнями, підкосами) та без них.

Однією із технічних вимог, які висувають до конструкцій ого­рожі, є необхідність їх виконання збірно-розбірними з уніфікова­ними елементами, з'єднаннями і деталями кріплень.

Висота захисно-охоронної огорожі (з козирком і без нього) територій будівельних майданчиків повинна бути 2,0 м; захисної (без козирка) - 1,6 м; захисної з козирком - 2,0 м; захисної огоро­жі ділянок виконання робіт - 1,2 м; висота стійок сигнальної огорожі - 0,8 м.

Панелі огорожі повинні мати прямокутну форму. їх довжина уні­фікована і становить 1,2; 1,6; 2,0 м. Відстані між стійками сигналь­ної огорожі не повинна перевищувати 6,0 м.

ГОСТ 12.4.059-89 встановлює вимоги до запобіжної огорожі, яка призначена для запобігання падінню людей із висоти при вико­нанні різних видів будівельних робіт.

За функціональним призначенням огорожі поділяються на захисні, страхувальні, сигнальні; за місцем встановлення щодо межі робочого місця поблизу перепаду по висоті - на внутрішні і зов­нішні; за способами кріплення огорожі до елементів будівлі - на опорні і навісні.

Захисні огорожі розраховуються на міцність і стійкість до почергового впливу як горизонтального, так і вертикального рівно­мірно розподіленого навантаження 400 Н/м (40 кгс/м), прикладе­них до поручня. У місцях для перебування не більше 2 осіб допус­кається приймати як нормативне зосереджене навантаження 400 Н (40 кгс), почергово прикладене як горизонтальною так і верти­кально в будь-якому місці по довжині поручня.