Глава 8. Стратегічне планування в будівництві

169

Для того, щоб цілі могли бути трансформовані в управлінські завдання, вони мають задовольняти такі вимоги:

1. Мета повинна мати чіткий зміст із визначеною ціннісною орієнтацією. Це може бути економічна, політична, соціальна, нау­кова, естетична або морально-етична мета.

2. Чіткість формулювання та конкретність мети. Вона повинна мати чітко визначену сутність, яка піддається вимірюванню.

3. Орієнтація в часі. На який проміжок часу і за яких обставин розраховано досягнення мети.

4. Реальність мети або висока вірогідність її досягнення при заданих ресурсах та обставинах.

Система стратегічного планування охоплює чотири основні сфери управлінської діяльності:

• стратегічне передбачення;

• адаптація до змін у середовищі функціонування;

• розподіл ресурсів;

• внутрішня координація.

У цих сферах можна окреслити такі функції стратегічного плану­вання:

• визначення системи цінностей, на які орієнтується персонал фірми та її керівництво і які визначатимуть культуру та імідж організаці;.

• формулювання місії та визначення стратегічних напрямів діяльності організації;

• визначення масштабів діяльності фірми, як в цілому, так і на стратегічних напрямах;

• розподіл ресурсів та потужностей фірми між стратегічними напрямами її діяльності;

• координація діяльності та забезпечення інтеграційних про­цесів в управлінні організацією;

• організація моніторингу головного напряму діяльності та стратегічних цілей фірми;

• оцінювання ефективності операцій фірми на основних нап­рямах та глобальна оптимізація діяльності фірми в цілому.

Ці функції реалізуються в процесі стратегічного планування.

-J "70 Організація будівництва

8.3.Технологія та техніка стратегічного планування. Основні підходи

Розглядаючи стратегічне планування як управлінський процес, умовно можна виокремити декілька взаємопов'язаних етапів:

1. Вибір та формулювання стратегічних цілей з урахуванням місії організації.

2. Аналіз та оцінювання стану середовища відповідно до накрес­лених цілей.

3. Управлінське обстеження, виявлення сильних та слабких сторін фірми з оглядом на стан середовища та цілі організації.

4. Розроблення, обгрунтування та оцінювання стратегічних альтернатив.

5.Вибір стратегії.

Розглянемо детальніше зміст та технологію кожного з наведе­них вище етапів.

Вибір стратегічних цілей

Витоки при обранні стратегічних цілей слід шукати в системі ціннісних установок керівництва, місії фірми, ситуації, що скла­дається в навколишньому середовищі та характеристиках самої організації.

У жорсткому, несприятливому середовищі та при слабкій адаптованості фірми, цілі формулюються на режим реактивного управління. Стратегії будуть здебільшого реакцією на вже існуючі чинники загроз та ризиків. У сприятливому середовищі та при достатній управлінській потужності та досвіді, фірма повинна орієнтуватись на агресивне, активне управління, на динамічні ефективні напрями та максимальні темпи розвитку. Реактивне управління треба розглядати як вимушений, тимчасовий період, який слід максимально скоротити шляхом переходу до активного управління.

У діяльності фірм можна виокремити шість основних напрямів ціннісної орієнтації - економіка, політика, соціальна сфера, гармонія та естетика, морально-етичні проблеми та науково-теоретичні проблеми. У реальному житті ці напрями взаємопов'язані й являють собою систему чинників, що впливають на вибір цілей. Пріоритет тих чи інших орієнтацій залежить не лише від характеристик керів-