Перший рік навчання

Мета. Педагогічні зусилля спрямовані на пробудження мовної актив­ності у дітей. Суть корекційного завдання у цей період полягає у форму­ванні потреби в мовному спілкуванні, мотивів його, прагнення висловитись, звернутися до дорослого, однолітка.

У зв’язку з цим особливе значення має тактика педагогів. Вони мають використовувати усі зручні моменти побуту та освітньо-виховного процесу для заохочення дітей до спілкування, не залишати поза увагою жодної спро­би дитини щось повідомити, плекати й емоційно підтримувати мовну ініціативу дітей, моделювати ситуації, шукати різноманітні способи заохо­чення мовної активності.

Чого навчати? Розвиток мовлення здійснювати за принципом мовного спілкування. Головну увагу зосереджувати на стимуляції мовної активност

іта розпитку навичок діалогу у дітей. Вчити відповідати на звернену до них мову, звертатися до дорослого, повторювати за ним слова, вирази, на­слідувати звуковимову.

Вчити слухати й розуміти зміст народних пісеньок, співанок, потішок, ка­зок; виконувати певні дії за змістом творів, відтворювати звуконаслідуван­ня, усталені вирази, повтори. Вчити розуміт и поетичні тексти, повторювати їх за педагогами.

Вчити розуміти казки з використанням діафільмів, настільного, картон­ного, тіньового, лялькового театрів, наслідуючи мову казкових персонажів, передавати відповідну інтонацію; розігрувати співанки, водити ганки, гра­тися в рухливі ігри зі співом та діалогами. Вчити ігровому оживлювальному спілкуванню: розмова з лялькою, звертання до неї (або до інших ігра­шок — замінників живих істот) з проханням, запитанням, подякою тощо.

Учити розглядати перші дитячі книжки, в яких прості тексти супрово­джують яскраві ілюстрації, викликати позитивне емоційне ставлення до цих книжок, вчити впізнавати в зображеннях предмети, персонажі, називати їх, наслідувати за педагогом (хором чи індивідуально) відповідні текстівки, здійснювати за ними зображувальні дії.

Насичувати словниковий запас дітей словами, які є назвами об’єктів найближчого оточення та відповідних дій. Викликати зацікавленість дітей предметами, діями з ними, людьми та їх трудовими діями. Заохочувати на­зивати їх, відповідаючи на запитання: «Що це?Хто це? Що робити? Що ро­бить?» Домагатися від дітей висловлювань із двох, трьох слів (самостійно, за наслідуванням).

Учити знаходити предмети, іграшки за словесним описом, віршами, вка­зівками. Вчити впізнавати в іграшках чи на малюнках людей різної статі за одягом і зовнішнім виглядом (хлопчик, дівчинка, тітка, дядько, дідусь, ба­буся), називати їх.

Учити розуміти і співвідносити з співбесідником особові займенники: я, ти, він, вона, воно, вони. Вчити розуміти зміст інсценівок, що відображають дії дорослих у певних побутових ситуаціях: «Бабуся готус їжу. Тато приби­рає в кімнаті. Мама доглядає за дитиною».

Проводити ігри на розвиток фонематичного слуху та слухового сприй­мання. Розвивати мовне дихання (використовуються вправи-ігри виспіву­вання голосних, вправи із смужками паперу), вчити говорити різною силою голосу (голосно — нормально — пошепки), у різному темпі (швидко по­вільно — нормально), розрізняти інтонацію (ласкаво, сердито). Навчати дітей визначати напрямок звуку: «Де звучить барабан?» Диференціювати звуки музичних інструментів: губна гармошка, сопілка, барабан тощо. Розрізняти голоси однолітків: «Чий голос? Хто гукає?» Вчити слухати і розрізняти звуки навколишнього середовища: радіо, спів пташок, голоси тварин, звуки машин: «Що почув?», імітувати ці звуки.

Ііідинідуалміо-корскційііа робота. Розвивати мовну активність у дітей. Доцільно запрошувати на заняття одночасно двох дітей. Збагачення слов­никового запасу, вправляння в навичках використання фраз здійснюється у змодельованих ситуаціях ігрового та проблемного змісту, що активізують мовне спілкування у формі діалогу.

Орієнтовний зміст тем занять з розвитку мовлення.

Уточнити знання дітей про себе і найближче оточення. Ознайомити з частинами тіла (руки, пальці, ноги, голова, волосся, очі, ніс, рот, зуби, язик, вуха). Вчити дитину співвідносити власне ім’я, прізвище з собою. Ознайо­мити з іменами батьків, дідуся, бабусі, сестри, брата. Назвати трудові дії до­рослих, які дитина спостерігає вдома (готують їжу, доглядають дітей, прибирають).

Познайомити дітей із співробітниками дитячого садка, з якими діти без­посередньо спілкуються. Навчити називати їх трудові дії: вчитель-дефекто- лог навчає дітей; вихователі граються, водять на прогулянки; няня накриває на стіл, миє посуд, прибирає. Формувати у дітей вдячне ставлення до до­рослих, що піклуються про них у дитячому садку.

Ознайомити з приміщеннями групи, назвою та призначенням кожної' кімнати (туалет, роздягальня, їдальня, спальня, навчальна кімната), окре­мих куточків (зелений, ігровий).

Ознайомити з іграшками, їх назвами, діями з ними, правилами користу­вання.

Ознайомити дітей із стравами, які вони споживають. Навчити розрізняти їх та називати: суп, борщ, каша, картопля, котлети, компот, вареники, пи­ріжки, хліб. Показати дітям справжні овочі та фрукти: цибуля, буряк, морква, картопля, капуста', яблука, груші, сливи, вишні, абрикоси; познайомити з основними стравами з овочів та фруктів: салат, борщ, компот, сік, варення. Провести екскурсії в сад, на город, в овочевий магазин або розглянути від­повідні малюнки, ілюстрації, розіграти сценки, ігри.

Ознайомити з одягом та взуггям. Розглянути одяг та взуття дітей, дорос­лих. З’ясувати функціональну різницю між цими речами. Вчити розрізняти одяг хлопчиків і дівчаток, ляльковий одяг. Звернути увагу дітей па святко­вий одяг. Ознайомити з національним одягом хлопчика та дівчинки. Ви­кликати до нього позитивне ставлення. Навчати дітей одягати та роздягати ляльок у певній послідовності. Вчити називати відповідні дії (застібати, знімати, шнурувати, зав’язувати). Показати елементарні способи поводжен­ня з одягом: чіпляти, складати, чистити щіткою, прати, прасувати, приши­вати Гудзики, зашивати дірку, сушити.

Меблі та посуд. Розглядання меблів, визначення їх функціонального призначення (сидіти, лежати, спати, відпочивати). Показати, як доглядати за меблями — витирати пил. Розглядання справжнього та лялькового посу­ду. Розставляння його в буфеті та на столі. Показати, як мити та витирати посуд.

Вчити дітей впізнавати на малюнках та в іграшках деяких свійських тва­рин: собаку, корову, курку, півня. Вчити розуміти сценки, що зображують тварин і ставлення людини до них, у процесі показу спонукувати дітей до висловлювань, виділяти головні частини тіла тварин (голова, вуха, роги, хвіст, ноги). Називати їх.

Ознайомити з вулицею, визначити її основні частини: де ходять, де пере­ходять дорогу, де їздять машини.

Фіксувати увагу дітей на змінах пір року. Виділяти головні ознаки кожної пори. Збагачувати словник дітей відповідними словами — назвами явищ природи.

Влаштувати в групі куточок національної творчості та колориту (хата, тин, глечик, соняшник, ляльки в українському вбранні).

Вправляти дітей у вимовлянні відповідних слів.

Показники засвоєння змісту.

1. Охоче вступають у спілкування з дорослим. Відповідають на запитан­ня. Можуть звернутися до дорослого з проханням побутового змісту: «Яхо­чу пити. Зав ’яжіть хустку».

2. Розуміють мову дорослих. Знають імена дітей та дорослих, які їх ото­чують. Виконують нескладні доручення, вказівки, знаходять предмети за опи­сом, віршиками:

3. Називають предмети оточення, дії з ними та трудові дії дорослих.

4. Слухають вірші, забавлянки, емоційно реагують на їх зміст, звукона- слідують.

5. У спілкуванні використовують речення із 2—3 слів.