Формування елементарних математичних уявлень

Діти з порушенням інтелекту на початку дошкільного навчання виявля­ють недорозвиток, а інколи повну відсутність елементарних математичних уявлень.

Без спеціального навчання у розумово відсталих дошкільників не фор­муються навіть найпростіші математичні уявлення: про кількість, форму, розмір, простір, час.

Розумово відсталі діти 5-го року життя, приходячи в дитячий садок, час­то не вміють рахувати навіть у межах 3-х, не можуть визначити «на око» (без переліку) більшу або меншу кількість предметів.

Недостатніми є їхні уявлення і про форму предметів (об’ємних і плоских).

Великі труднощі виникають при виборі форми за зразком, зіставленні предметів, найпростішому групуванні за певною ознакою.

Діти, як правило, не знають назв найпростіших геометричних форм, ма­ють дуже слабкі уявлення про розмір, навіть у старшому дошкільному віці не володіють способами порівняння предметів, не вміють поводитися з ди­дактичними іграшками, враховуючи розмір елементів. Уявлення про зміни просторових відношень об’єктів, про пересування і швидкість руху, цикліч­ність пір року, днів тижня у них до кіпця дошкільного віку не сформонуються або характеризуються примітивністю і викривленістю.

Усе це свідчить про те, що такі діти потребують цілеспрямованої роботи з формування елементарних математичних уявлень і, як переконує досвід, завдяки їй розумово відсталі діти наприкінці дошкільного віку досягають значного розвитку.

Зміст І розділу спрямовано на формування у розумово відсталих дітей уявлень про кількість і рахунок, просторові ознаки (форму, розмір) і під­ношення, про час (швидкість руху, циклічність пір року, доби, днів тижня), необхідних для подальшого навчання у допоміжній школі.

Основними завданнями розділу є:

розумове виховання, мстою якого є навчити дітей порівнювати, зіставля­ти, встановлювати відповідність між елементами множини, користуючись при цьому практичними навичками; формування уявлень про число, склад числа; знайомства із способами розв’язання задач на конкретному й уяв­ному матеріалі; встановлення причинно-наслідкових відношень і залеж­ностей; вивчення послідовності змін подій, пір року, днів тижня і у' ін;

сенсорне виховання, що розвиває вміння сприймати, запам’ятовувати, розрізняти, виділяти (виокремлювати) за зразком, групувати предмети за формою незалежно від розміру, кольору, розміщення і функціонального призначення; співвідносити об’ємні і плоскі геометричні фігури і форми; будувати складні форми з більш простих; відтворювати за наслідуванням, за зразком і словесною командою зміни розуміння предметів у просторі;

трудове виховання, яке полягає у формуванні у дітей уміння доводити почату справу до кінця, виявляти терпіння при труднощах, адекватно оцінювати результати роботи, виконувати трудові операції;розвиток мовлення, що ставить за мету накопичення і засвоєння необхід­ного словникового запасу дітей, розвивати в них розуміння текстів задач, уміння правильно формулювати умову, запитання задачі, а також правиль­но пояснювати способи її розв’язання, розвивати у них зв’язне мовлення.

Основними методами, які використовуються в навчанні з цього розділу, є: дії дітей за наслідуванням дій дорослого (у разі необхідності дій доросло­го і дитини); дії за зразком, наочне моделювання, демонстрування задач; практичні дії з матеріалами, виконання завдань за словесною командою; пояснення дітьми послідовності дій, які вони виконують; використання різноманітної наочності і видів діяльності.

Заняття зданого розділу проводить учитсль-дефектолог двічі на тиждень.