Фізичне виховання

Фізичне виховання в спеціальних дошкільних закладах для розумово від­сталих дітей є однією з важливих складових загальної системи корскцій- мо-виховної роботи в закладах даного типу.

Відомо, що діти з порушенням інтелекту мають цілий ряд другорядних щдхилень у розвитку, в тому числі і фізичному, що найчастіше висловлюється її обмеженому спілкуванні хворих дітей з іншими дітьми та предметами, шиженні рухливого режиму і як наслідок — функціональних навантажень, що незадовільно позначається на загальному морфо-функціональному роз­цінку дитини. Крім цього, у олігофренів мають місце специфічні порушен­ня моторної сфери, такі як порушення координації, наявність мимовільних

• півдружніх рухів, обмеження тонких маніпуляційних рухів кисті та пальців, непогодженість просторово-часового сприймання, патологічно виявлені іипйнотонічні реакції та ін. Усі перераховані вище рухові порушення нега- іііііпо відбиваються на рівневі прояву таких рухових якостей, як сила, швид- кість, спритність, витривалість, гнучкість, які лежать в основі виявлення різних рухових умінь як на заняттях із фізичної культури, так і в повсякденній на­вчальній та практичній діяльності і в подальшому житті.

Виходячи зі сказаного вище, метою фізичного виховання в спеціальних пін ячих дошкільних установах для розумово відсталих дітей є створення за­собами фізичного виховання умов для формування необхідних вікових ста­ні локомоторних функцій, корекції наявних специфічних рухових порушень, сприяння підвищенню якості основних рухів, що в комплексі повинно сприя- ін нормалізації комунікативних функцій дітей, практики предметно-прак- і ичиих дій, освоєнню мікро- та макропростору, розвитку мови та мислення.

Перед фізичним вихованням у спеціальних дошкільних установах для ро­змово відсталих дітей стоїть триєдине завдання: виховання, корекція, на- вчання.

До загальноосвітніх завдань відносяться:

1. Вироблення необхідних умінь та навичок в основних рухах: ходьбі та пігу, лазанні та повзанні, киданні, ловлі, метанні, стрибках.

2. Ціленаправлена дія на розвиток сили, швидкості, координації, точ­ності, гнучкості, рівноваги, витривалості.

3. Розширення функціональних можливостей організму: підвищення ні здатності серцево-судинної та дихальної систем, укріплення онорно-ру- \ового апарату.

4. Виховання організованості, дисциплінованості, сміливості, самостій­ності, навичок культурної поведінки та ін.

До корекційних завдань відносяться:

І Нормалізація позотонічних реакцій *.

¹ Позотонічнірефлекси — підтримують пенні співвідношення окремих частин тіла і певне положення тіла в просторі внаслідок рефлекторних змін тонусу під впливом іііюприоцентивних роздратувань, які виходять з м’язів або суглобів шиї та перепон- ниго лабіринту.

2. Формування сумісних рухових координацій.

3. Вироблення тонких маніпуляційних дій рук (пальців рук).

4. Корекція відділів та функцій ступні.

5. Корекція постави.

6. Нормалізація функцій дихання.

7. Корекційна направленість повинна пронизувати весь програмний ма­теріал з фізичного виховання, так як це і є відображенням та урахуванням специфіки даного контингенту дітей.