Наголос у словах

Наголос у німецькій мові менш вільний, ніж в українській. Зазвичай він падає на кореневий склад, котрий, як правило, в простих німецьких словах є першим складом:

gehen (йти), Garten (сад).

У словах із невідокремлюваними префіксами be-, ge-, er-, ver-, zer-, ent-, emp-, miß-, наголос падає не на префікс, а на кореневий склад:

besuchen (відвідувати), entstehen (з’являтися), zerstören (руйнувати), erzählen (розказувати), vergessen (забувати).

У словах із відокремлюваними префіксами, наголос падає на префікси. Таких префіксів у німецькій мові багато, наприклад auf-, an-, ab-, vor-, zu- і т.д.:

aufstehen (вставати), zurückkehren (повертатися), zunehmen (збільшуватися).

Коливання наголосу відчувається в словах із префіксами durch-, hinter-, unter-, über-, um-, voll-, wider-, miß-:

durchnehmen (проходити (навчальний матеріал)) aле durchschneiden (розсікати).

У словах іншомовного походження наголос зазвичай зберігається, проте інколи, під впливом німецької мови, може переноситися на перший склад:

positiv (позитивний), Adjektiv (прикметник).

Запозичені суфікси -ent, -ant, -ist, -log, -graph, -tion та інші завжди наголошені, навіть якщо вони приєднуються до німецького кореня:

Abiturient (абітурієнт), Aspirant (аспірант), Station (станція).

Суфікс ie частіше за все перебуває під наголосом:

Industrie (індустрія), Geographie (географія).

Однак він може бути також ненаголошеним, як у словах Linie, Familie, Materie.

У складних словах головний наголос падає, як правило, на кореневий склад першого визначного слова, а другорядний — на друге, визначальне слово:

'Lese'saal (читальний зал), 'Fahr'rad (велосипед).

Наголос у реченні

У реченні наголосом виділяються слова, значення яких особливо хоче підкреслити той, хто говорить. Такий наголос називають логічним. За допомогою логічного наголосу можна виділити будь-яке слово.

Службові слова, тобто артиклі, прийменники, сполучники, а також допоміжні дієслова й особові, зворотні, присвійні та вказівні займенники, які стоять біля iменника, в німецькій мовi не несуть наголосу. Вони можуть стояти тільки під логічним наголосом.

Das habe ich gemacht. Це зробив я (а не хто-небудь інший).

Паузи

Паузи виникають як між окремими реченнями, так i між групами слів. Під час пауз людина переводить подих. У реченні паузами може відокремлюватися одна синтаксична група від iншої. При розміщенні пауз слід пам'ятати, що не можна відокремлювати додаток від визначального слова. Hi в якому paзi не можна відривати артикль i прийменник від іменника, до якого вони відносяться. Неприпустиме відділення паузою особового займенника від дієслова, з яким він пов'язаний.

Інтонація

Важливим компонентом інтонації є мелодика, тобто підвищення й пониження тону голосу. У розповідному реченні як в українській, так i в німецькій мовi тон понижується в кінці речення, наприклад:

Wir studieren an der Polytechnischen Hochschule-Kyiv.

Ми навчаємось у Київському політехнічному інcтuтyтi. (напівжирний курсив означає пониження тону).

У питальному реченні без питального слова тон підвищується в кінці речення. Наприклад:

Wird hier ein Haus gebaut?

Чи будується тут будинок?

Найбільше підвищення тону приходиться на склад baut (напівжирний курсив означає підвищення тону). У питальних реченнях iз питальним словом тон частіше понижується, проте може й підвищуватися в кінці речення. Наприклад, у реченні

Wann kommst du zurück? Коли ти повернешся?

голос підвищується чи понижується на слові „zurück”.

В окличному реченні з найбільшим наголосом i підвищенням тону вимовляється присудок. У кінці речення тон понижується.

Lesen Sie diesen Satz!

Читайте це речення!