2.4. Державні, регіональні та муніципальні програми використання і охорони земель

У деяких країнах здійснення основних заходів щодо організації національного використання і охорони земель взяла на себе держава. Вона втілює їх на основі державних регіональних і муніци пальних програм та методів державного управління земельними ресурсами (Land manegment).

Лідером у цьому напрямку є США. Дана країна фінансує програ­ми через Міністерство сільського господарства, Міністерство внутрішніх справ, Агентство з захисту навколишнього середовища, Армійський корпус інженерів Міністерства сухопутних сил. Тільки в 1996 р. федеральні витрати на програми в галузі консервації та охо­рони навколишнього середовища по цих міністерствах і відомствам сільського господарства склали 6,74 млрд. доларів. У системі МСГ діє спеціальна Служба охорони ґрунтів, раніше - Ґрунтова служба (Soil Survey), подібна до нашої землевпорядної служби.

Програми проводяться в таких напрямках:

1. пряме фінансування проектів землевпорядкування (меліо­рації, водопостачання, освоєння, консервації земель);

2. надання субсидій на впровадження фермерами природоохо­ронних технологій, компенсація збитків за виведення земель із господарського використання тощо;

3. технічна, консультаційна і науково-інформаційна робота.

Крім того, бюджети штатів також виділяють кошти на здійснен­ня програм.

Найбільш розповсюдженим на штатному і місцевому рівнях інструментом земельно-ресурсної політики є контроль за викори­станням земель. При цьому влада застосовує наступні методи регулювання:

• встановлення критеріїв максимальних рівнів забруднення навколишнього середовища в планах розвитку регіону;

• зонування території для встановлення в законодавчому по­рядку характеру її використання;

• скупка у власність штату земель, які вимагають негайної кон­сервації та використання їх у якості місцевих рекреаційних ресурсів;

• регулювання розміщення виробничих і транспортних об'єктів.

У випадку виділення територіальних зон, відомства штатів ра­йонують землі штату по визначеному функціональному викорис­танню (наприклад, використання тільки для рекреаційних цілей, ведення сільського господарства, транспортного будівництва тощо). Базуючись на цьому, місцеві влади мають можливість ре­гулювати розміщення тих чи інших об'єктів на своїй території. Після прийняття в 1972 р. федерального закону "Про керування прибе­режними землями" (The Coastal Zone Management ACT) певну роль y практиці стало відігравати регулювання використання при­бережних зон: уздовж відкритих водойм (рік і озер).

2.5. Межування земель

Основою для проведення робіт з межування земель у зарубіж­них країнах є земельно-кадастрові зйомки (зйомки меж). Вони поділяються на:

1. первинні − при відсутності земельно-кадастрових планів або при потребі їх повного відновлення у зв'язку з новими законодав­чо визначеними технічними умовами;

2. обновлювані − при формуванні або зміні площі земельних ділянок, правових і фактичних земельних відносин на частині те­риторії, яка землевпорядковується.

Обновлювані земельно-кадастрові зйомки - це комплекс робіт з територіального (колишнього міжгосподарського) землеустрою у зв'язку з утворенням нових і впорядкуванням існуючих земле­володінь та землекористувань, відведенням земельних ділянок для різних цілей, межуванням земель. Ця процедура, яка визна­чена законом, включає в себе при необхідності:

• гущення мережі триангуляції різного рівня, зйомку земель них ділянок, складання оглядового плану і проекту пере­розподілу земель у масштабі від 1:10 000 до 1:5 000 - у гірських та лісових зонах, а до 1:200 - на міських терито­ріях;

• обстеження, приймання, визнання меж, встановлення ме­жових знаків і внесення змін у земельно-облікові та реєст­раційні книги з наступною видачею правоустановлюючих земельних документів (титулів).

Одночасно із цими роботами на сільськогосподарських зем­лях проводиться також бонітування ґрунтів (оцінка земель).

Зміст проекту перерозподілу земель у зв'язку з будівництвом індивідуальних житлових будинків містить наступні етапи:

1. складання вихідного плану земельного масиву (зйомка місце­вості, складання цифрової моделі рельєфу як основи для проек­тування);

2. розробка проекту;

3. перенесення проекту в натуру (одержання остаточного доз­волу на будівництво, зміну парцеляції, розбивка на будівельні ділянки, розбивка котловану, комунікацій, нівелювання, визначен­ня висот і т. ін );

4. нова польова земельно-кадастрова зйомка з нанесенням на кадастровий план нових меж земельних ділянок, будівель (об'єктів нерухомості), відновлення кадастру комунікацій;

5. камеральні роботи (нанесення нових земельних ділянок і будівель на матеріали кадастрової зйомки, зміна документації)

Дані роботи в різних країнах проводяться землемірами (зем­левпорядниками), які здійснюють земельно-кадастрові дії на підставі законів. Наприклад, у Швейцарії є "Постанова про кадас­трову зйомку (VАV)", прийнята Федеральною Радою 18 листопа­да 1992 р. з доповненнями від 1998 р.; "Технічне розпорядження про кадастрову зйомку (ТVAV)", прийняте постановою Федераль ного департаменту юстиції та поліції 10 червня 1994 р. з допов­няннями від 1995 р.

Кадастрові зйомки у Швейцарії проводять землемірами бюро, які є в муніципальних утвореннях (громадах) на основі договорів з громадою. Кадастрові бюро кантонів відповідають за проведен­ий кадастрових зйомок, затверджуючи технічні інструкції з проведення робіт на основі TVAV, і здійснюють контроль за землевпорядкунянням.

Дирекція кадастру як вищий орган у кадастрових зйомках, входить до складу Федерального відомства державної топографії, що підпорядковано Департаменту оборони, безпеки і спорту Швей­царії. У Департаменті юстиції та поліції уряду є Федеральне відом­ство юстиції, в якому діє Федеральна служба поземельної книги. Поземельна книга складає основу кадастру прав на нерухомість. Туди вносяться: нерухомість (із планами земельно-кадастрової зйомки), права на ділянки, гірничодобувну діяльність, частини часткової власності на земельні ділянки.

В інших країнах, наприклад, у Швеції, Фінляндії, Голландії, Іспанії земельно-кадастрові зйомки, щодо здійснення міжгоспо­дарського землеустрою проводять земельні, земельно-кадастрові та топографо-геодезичні служби і їхні територіальні підрозділи на місцях.

Зокрема, в Іспанії, в середині 80-х років, при Міністерстві фінансів був створений Центр земельного кадастру із 65 тери­торіальних відділень (крім Наварри і країни Басків). У Вели­кобританії земельно-кадастровими зйомками (землеустроєм) займається Державна топографічна служба, яка одержала в 1096 р. статус відомства при уряді країни. У Швеції землевпо­рядні дії виконує Національна земельна служба (National Land Survey).