- •Наукові основи землеустрою
- •Тов «цзру»
- •Передмова
- •Розділ 1. Землеустрій як навчальна дисципліна
- •1.1. Виникнення землеустрою (землерозподілу) і перші землевпорядні дії
- •1.2. Землеустрій як самостійна галузь наукового пізнання
- •1.3. Предмет, метод і завдання навчальної дисципліни
- •Склад загальнопрофесійних і спеціальних наукових дисциплін у землеустрої
- •Землеустрій у системі спеціальних землевпорядних дисциплін
- •Розділ 2. Землеустрій у зарубіжних країнах
- •2.1. Земельні реформи в зарубіжних країнах
- •2.2. Поняття землеустрою в зарубіжних країнах
- •2.3. Планування використання земель адміністративно-територіальних утворень
- •2.4. Державні, регіональні та муніципальні програми використання і охорони земель
- •2.5. Межування земель
- •2.6. Землеустрій з удосконалення землеволодінь і землекористувань
- •2.7. Землеустрій на сільськогосподарських землях
- •2.8. Система підготовки спеціалістів із землевпорядкування
- •Розділ 3. Теоретичні основи землеустрою
- •3.1. Мета, характер і зміст землеустрою
- •3.2. Принципи та завдання землеустрою
- •3.3. Основні поняття та визначення системи землеустрою в Україні
- •Класифікація об'єктів землеустрою
- •Етапи рогнозування і планування
- •Передпроектний етап
- •Етап освоєння проектів
- •3.4. Сутність, складові та функції системи землеустрою
- •3.5. Землевпорядне виробництво та його інформаційне забезпечення
- •Виконавці землевпорядних робіт
- •Розділ 4. Землеустрій у системі суспільного виробництва
- •4.1. Земельно-територіальний ресурс у системі суспільних інтересів і відносин
- •4.2. Земельна власність
- •Функції права власності
- •Комплекс речових прав на земельні ділянки
- •4.3. Земля як товар у ринковій економіці
- •Специфічні властивості землі як товару
- •Характеристика суті і змісту землеустрою
- •4.5. Землеустрій як складова частина господарського механізму країни
- •Взаємозв'язок функцій управління земельними ресурсами із землевпорядними діями
- •4.6. Землеустрій в умовах ринкової економіки
- •Розділ 5. Властивості землі та природні, екологічні і соціальні умови, які враховуються при землеустрої
- •5.1. Властивості землі, що враховуються при землеустрої
- •5.2. Простір і рельєф
- •5.3. Ґрунтовий і природний рослинний покрив
- •5.4. Кліматичні, гідрогеологічні та гідрографічні умови
- •5.5. Економічні та соціальні умови
- •5.6. Зв'язок землеустрою з перспективами економічного і соціального розвитку
- •Розділ 6. Склад і види землевпорядних робіт
- •6.1. Вивчення стану земель
- •6.2. Планування використання і охорони земель
- •6.3 Землевпорядні роботи на загальнодержавному та регіональному рівнях
- •1. Демілітація державного кордону України.
- •2. Встановлення меж державного кордону України.
- •3. Загальнодержавні та регіональні програми використання і охорони земель.
- •4. Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання і охорони земель адміністративно-територіальних утворень.
- •5. Проекти встановлення та зміни меж адміністративно-територіальних утворень, міст і інших поселень.
- •6. Проекти організації та встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами.
- •6.4 Землевпорядні роботи на місцевому рівні
- •3. Проекти створення нових і впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань.
- •4. Проекти землеустрою, що забезпечують еколого- економічне обґрунтування сівозмін і впорядкування угідь (внутрішньогосподарський землеустрій).
- •5. Проекти впорядкування території в межах міст та інших поселень.
- •8. Підготовка документів, що посвідчують право власності, або право користування землею.
- •6.5. Територіальний землеустрій
- •6.6. Внутрішньогосподарський землеустрій
- •6.7. Зокремлене землевпорядкування
- •Розділ 7. Землеустрій в період реформування земельних відносин
- •7.1. Землеустрій на землях сільськогосподарського призначення
- •7.2. Особливості внутрішньогосподарського землеустрою в умовах ринкової економіки
- •7.3. Землеустрій у містах та інших населених пунктах
- •7.4. Особливості землеустрою в регіонах, які мають негативні явища при використанні земель
- •7.5. Особливості землеустрою в районах експлуатації сировинних ресурсів
- •7.6. Землеустрій земель природо-заповідного, природоохоронного, рекреаційного, оздоровчого, історико-культурного та іншого охоронного призначення
- •Розділ 8. Землевпорядне проектування та його удосконалення
- •8.1. Поняття та зміст землевпорядного проектування
- •8.2. Принципи землевпорядного проектування
- •8.3. Землевпорядна документація
- •Класифікація основних проектів територіального землеустрою
- •Класифікація основних проектів внутрішньогосподарського землеустрою
- •Класифікація основних проектів внутрішньогосподарського землеустрою
- •8.4. Методи землевпорядного проектування
- •Структурна схема етапів землевпорядного проектування
- •Розділ 9. Управління системою землеустрою
- •9.1. Державне управління землеустроєм
- •9.2. Упорядкування відносин між учасниками землеустрою
- •9.3. Формування джерел фінансування проведення землеустрою
- •9.4. Науково-технічний прогрес у землеустрої
- •9.5. Правове забезпечення землеустрою
- •9.6. Державний контроль за проведенням землеустрою і здійсненням землевпорядних заходів
- •9.7. Інформаційний банк даних системи землеустрою
- •9.8. Кадрове забезпечення землеустрою
- •Розділ 10. Оцінка соціально-економічної ефективності землеустрою
- •10.1. Суть, види і принципи оцінки ефективності землеустрою
- •10.2. Методологія побудови системи показників оцінки
- •Взаємозв’язок форм організації території та виробництва на різних рівнях його процесу
- •10.3. Критерії та показники оцінки народногосподарської (суспільної) і комерційної (госпрозрахункової) ефективності землеустрою
- •10.4. Методика визначення народногосподарської та комерційної (госпрозрахункової) ефективності землеустрою
- •Література
Специфічні властивості землі як товару
№ п/п |
Властивості |
Характеристика |
1 |
2 |
3 |
1 |
Призначення |
Багатофункціональне: екологічне, соціальне і економічне; засіб виробництва, предмет праці; просторовий базис будь-якого бізнесу |
2 |
Форма функціонування у сфері підприємництва |
Натурально-речова і вартісна |
3 |
Походження |
Не відтворювана, природна частина довкілля, базовий ресурс всіх благ, існує незалежно від волі людей |
4 |
Сткпінь рухомості |
Абсолютно не рухома, не можна фізично перемістити в краще місце. Велика залежність ціни від місця розташування |
5 |
Довготерміновість господарського кругообігу |
Безперервне використання в загальному і конкретному |
6 |
Стан споживчої форми в процесі використання |
Зберігається натуральна форма на протязі всього періоду використання і невикористання |
7 |
Зміни вартості в часі |
Потенційна вартість не знижується, а підвищується із-за зростаючого дефіциту її, інформації та інших факторів |
8 |
Кількість |
остійна, не виробляється в натурі |
9 |
Якість |
Визначається унікальним місцерозміщенням і родючістю, яка відновлюється природним шляхом, рельєфом тощо |
10 |
Взаємозамінність |
Не може бути замінена ніяким іншим ресурсом |
11 |
Здатність обігу на ринку |
Окремі види земель обмежені або виключені з господарського обіг |
12 |
Можливість сервітуту |
Право обмеженого користування чужою земельною ділянкою |
13 |
Формування споживчих якостей |
Здійснюється силами природи на про тязі тисячоліть, прикладанням праці та капіталу |
14 |
Особливий спосіб розпорядження землею |
Землевпорядні дії |
15 |
Зношування в процесі використання |
Не зношується, не руйнується, не витрачає своїх корисних властивостей, а поліпшується при раціонапьному використанні |
Система суспільного і державного устрою, що характеризується визначеними земельними відносинами і відповідною політичною організацією суспільства з їх регулювання, визначає земельний лад суспільства.
Будь-яка держава, впливаючи на земельний лад, проводить земельну політику, в інтересах певних груп суспільства. Ця полі- тика являє собою діяльність держави з регулювання земельного ладу, відносин між соціальними групами, окремими землевласниками або земпекористувачами з приводу воподіння та користування землею.
Процес державного впливу на земельний лад здійснюють різними заходами: правовими, економічними (інвестиційними), організаційними.
Правові містять у собі моменти обов'язковості, впадного примусу. Вони регулюють земельні відносини на основі конституційного права, земельного законодавства, судового й адміністративного права.
Економічні (інвестиційні) стимулюють розвиток земельних відносин на основі оподатковування, кредитування, цільового фінансування, субсидування, планування використання земель і т. ін.
Організаційні забезпечують розвиток земельних відносин шляхом переселення людей у райони нового освоєння, організації різного роду кооперативів, товариств, підготовки кваліфікованих кадрів, надання допомоги в матеріально-технічному постачанні, транспорті і т. ін.
Земельну політику держави можуть здійснювати різні органи: політичної і законодавчої влади, внутрішніх справ, адміністративні, судові, фінансові, банківські, різні комітети Однак, у зв'язку з наявністю в даних органах безлічі інших функцій, пов'язаних з реалізацією зовнішньої і внутрішньої політики, виникає об'єктивна потреба у створенні спеціальних землевпорядних органів, що відносяться до політичної надбудови суспільства і відповідальних, в першу чергу, за реалізацію земельної політики держави.
Мета землевпорядних органів − забезпечувати ясність і порядок у використанні земель, охороняти і закріплювати право власності на землю, полегшувати перехід права власності від однієї особи (установи, організації) до іншої, при необхідності надавати інформацію про обкладання землі податком, вилучання диференціальної земельної ренти, організовувати господарсько-доцільне використання землі. Тому на ці органи покладають облік, економічну оцінку, надання і вилучення земель, організацію території, планування і контроль за використанням земель і здійсненням земельного законодавства.
Рис. 4. 17. Загальні потреби, які задовольняються землею як товаром
Основне завдання землевпорядних органів - організація проведення землеустрою, тобто системи заходів щодо організації такого використання земель, яке відповідає інтересам держави і, насамперед, тих соціальних груп, які знаходяться при владі.
Тому, з погляду держави і землеустрою, діяльність державних органів полягає:
-
в технічному і юридичному оформленні земельної власності;
-
установленні, забезпеченні й охороні прав землекористувачів та землеволодільців;
-
у цілеспрямованому регулюванні використання землі.
Іншими словами, землеустрій - це передбачений законом процес, спрямований на здійснення земельної політики держави. Землеустрій виступає як важіль, знаряддя, за допомогою якого держава регулює земельні відносини.
Характер землеустрою визначає відповідний землевпорядний процес, який має юридичну, технічну й економічну сторони.
Юридична сторона землевпорядного процесу визначає порядок порушення, виконання, затвердження і руху землевпорядної документації (проекту); технічна - порядок складання, оформлення, видачі і зміст документів; економічна - організацію і технологію землевпорядних робіт, їх фінансування, вартість і т. ін.
У ряді випадків звичайних правових, економічних і організаційних заходів, які проводяться в процесі землеустрою або контролюються землевпорядними органами, для регулювання земельного ладу буває недостатньо. Тоді держава, використовуючи політичні заходи, бере у свої руки безпосереднє розпорядження земельним фондом, здійснюючи великі аграрні перетворення або земельні реформи.
Наприклад, широко відомі: "Програма перебудови сільського господарства США"; закон "Про основну сільськогосподарську політику" в Японії, відповідно до якого в процесі встановлення розмірів селянських господарств значно знизилася їх чисельність, закон "Про ліквідацію черезсмужжя" у ФРН привів до ліквідації близько 600 тис. фермерських господарств.
Таким чином, у будь-якій суспільно-економічній формації землю розподіляють і організовують не тільки як природний ресурс І простий матеріально-технічний фактор виробництва, але, насамперед, як об'єкт соціально-економічних зв'язків у тісному поєднанні з виробничими відносинами, що обумовлює соціально-економіч- ний зміст землеустрою.
Разом з тим, землеустрій не слід пов'язувати винятково з державою. Це пояснюється такими причинами.
1. Яким би не був ступінь активності держави в гапузі управпі- ння земельним фондом і здійснення земельної політики, землекористування (землеволодіння) самоорганізується, і при цьому відбуваються різні внутрішні процеси, обумовлені розвитком продуктивних сип і виробничих відносин.
2. Поряд зі здійсненням рішень державних органів у галузі землеустрою в землекористувачів виникають різні економічні інтереси, пов'язані зі зведенням земель у великі компактні масиви зручної конфігурації, з трансформацією і поліпшенням угідь з метою підвищення ефективності ведення господарства й обпіку кон'юнктури ринку.
3. Землеустрій проявпяється у визначених формах організації території, що відповідають даному рівню розвитку виробництва.
Наприклад, відомо, що система землеробства відображає визначений ступінь розвитку продуктивних сил стосовно наявних природних, історичних і економічних умов. Організація території та використання землі як основного засобу виробництва в сільському господарстві при різних системах землеробства є неоднаковою. Історично це знайшло відображення, наприклад, у підсічно-вогневій системі землеробства, яка переважала у свій час в умовах степу. Залишення земельних ділянок після значного зниження врожаїв було єдиним способом відновлення втраченої родючості ґрунтів.
Освоєння ґрунтозахисної системи землеробства в районах ерозії ґрунтів забезпечує контурно-меліоративна організація території.
Отже, землеустрій є багатогранним і дуже складним. Тому відобразити його суть і соціально-економічний зміст - складне завдання. У зв'язку з цим основні напрями землеустрою, які характеризують різні сторони та дозволяють глибше зрозуміти його соціально-економічний зміст, наведені в табл. 4.3 [30].
Отже, необхідно розрізняти землеустрій як сферу практичної та наукової діяльності. Якщо перша дозволяє здійснити землевпорядні дії в конкретній практичній ситуації, то друга являє собою систематизоване знання, що розвивається, і є основою для вирішення виробничих завдань.
Таблиця 4.3