2.6. Землеустрій з удосконалення землеволодінь і землекористувань

Об'єднання земель (Land Consolidation). Якщо земельно- кадастрові зйомки за рубежем є засобом формування нерухомості, то даний вид землевпорядкування використовується як метод поліпшення нерухомості. Ряд європейських країн консолідацію земель проводить на підставі законів (актів) "Про формування нерухомості", або спеціальних законів з об'єднання земельних ділянок.

Завданням консолідації земель, яка відноситься до територі­ального землеустрою, є:

1. комасація земель (зведення розміщених у різних місцях діля­нок, які належать одному власнику в один масив - парцелу);

2. ліквідація недоліків землеволодіння і землекористування (черезсмужжя, вклинювання, вкраплювання, далекоземелля і т. ін.);

3. укрупнення земельних ділянок за рахунок приєднання поруч розміщених земельних ділянок.

Дані роботи проводилися в Європі, в першу чергу на землях сільськогосподарського призначення і на лісових угіддях (там, де є приватна власність на ліси). Найбільш інтенсивно ці роботи ве­лися у період, коли в Європі відбувалося укрупнення фермерсь­ких господарств і ліквідація черезсмужжя (середина XIX ст. - 30- і роки XX століття). Наприклад, у Швеції до 1920 р. роботи з кон­солідації земель були проведені на площі 20 млн. га. При цьому 287 тис. землевласників переїхали на нові місця.

У нинішній час консолідація земель проводиться в багатьох країнах у досить великому обсязі. Це, насамперед, країни Північної Європи (Швеція, Фінляндія, Норвегія), Польща (південні райони) та ін.

Роботи здійснюються на основі спеціальних землевпорядних проектів із консолідації земель. їх розробляють державні або при­ватні компанії (підприємства), що мають відповідні ліцензії на землевпорядні роботи.

Формування земельних ділянок.

Крім межування і консолідації земельних ділянок проводяться такі землевпорядні дії:

• поділ нерухомості (Subdivision);

• переформування нерухомості (Transformation);

• перепланування земельних ділянок (Reallotment);

• формування земельної власності (Real Property Formation);

• визначення меж (Delimitation);

• винос меж в натуру (Demarcation);

• землевпорядні роботи при придбанні земельних ділянок (Land Acquisition) та ін.

Такі окремі землевпорядні дії необхідні при здійсненні угод щодо земельних ділянок, розвинутому земельному обігу (купівля-про- даж нерухомості, успадкування, дарування, застава частини ділян­ки тощо). їх виконують землевпорядники, як правило, за кошти земельних власників, якщо держава не втручається в регулюван­ня земельних відносин.

2.7. Землеустрій на сільськогосподарських землях

Землеустрій на землях сільськогосподарського призначення запроваджується на початку XIX ст., коли в Німеччині потрібні були не тільки землеміри (геометри), але і фахівці з землевпорядку­вання сільськогосподарських земель. Спочатку їх називали куль туротехнічними інженерами. Вони мали геодезичні знання і при проведенні земельно-кадастрових зйомок одночасно будували до­роги, виносили в натуру осушувальні і зрошувальні канали, пла нували господарські центри, ділили землю на сівозміни і поля Ще їх називали геодезистами, що працюють на користь сільського господарства.

У великих маєтках, поміщицьких господарствах для цих цілей навіть стали розробляти спеціальні проекти внутрішньогоспо­дарського землеустрою, хоча такого терміну в землевпорядному виробництві західних країн немає до цього часу.

Нині такі проекти перетворились у землевпорядну документа­цію, яка розробляється не тільки на одне землеволодіння, але й на визначену еколого-ландшафтну структуру, яка включає у свій ареал кілька фермерських господарств. Ці проекти землеустрою активно розробляються в Німеччині, Австрії, Угорщині, Чехії, Сло­ваччині та інших країнах. Завдання проектів - вибрати оптимальні види землекористування, раціональний склад угідь і посівів на основі вимог агроекології з розміщенням екологічних коридорів, ніш, мікрозаповідників та інших природоохоронних і інженерно- господарських елементів організації території.

Друга частина проектів землеустрою пов'язана зі створенням системи протиерозійних заходів, терасуванням або консервацією земель на основі інженерних розрахунків змиву ґрунтів. Ці проек­ти розробляються в США і Канаді, Іспанії, Франції, Італії, Болгарії, Румунії, Туреччині та інших країнах.

Займаються ними не тільки землевпорядники, але й фірми, які мають відношення до сільського господарства та його галузей (садівництва, виноградарства, меліорації тощо). У багатьох краї­нах вони входять у систему підприємств так званого "Агропроекту", що має у своєму складі землевпорядників, геодезистів, тех­нологів з досвідом роботи в сільському господарстві.

У більшості розвинених зарубіжних країнах організація земле­устрою за останні роки має такі загальні риси.

1. Велика частина землевпорядних замовлень і, насамперед, державних, розподіляється на конкурсній основі міждержавними іа приватними компаніями. Для цього проводяться тендери, тор­ги, конкурси і т.ін.

2. Землеустрій, який охоплює великі території та значне число землевласників і землекористувачів, проводиться при участі про­моторів¹ - осіб або компаній, учасників земельного ринку. Вони беруть на себе ініціативу здійснення намічених заходів та пошуку Іішестицій, які вкладають у здійснення землеустрою або первин­ний капітал) і можуть навіть купити землю для здійснення проек- іу. тобто розробити проект, побудувати комунікації, дороги, а потім продати окремі земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва тощо.

3. Проекти землеустрою все більше розробляються за участю і під контролем органів державної та місцевої влади під лозунгом Першочергове служіння суспільним інтересам". Внаслідок цього зачіпаються інтереси приватних земельних власників, здійснюєть­ся державне, регіональне і місцеве планування використання земель, зонування території, державне регулювання земельних відносин економічними, правовими й організаційними заходами.

4. Землеустрій набуває вираженого природоохоронного харак­теру, у зв'язку з чим проводиться незалежна експериза проектів землеустрою.