Взаємозв'язок функцій управління земельними ресурсами із землевпорядними діями

№ п/п	Функції управління земельними ресурсами	Землевпорядні дії (види робіт)
1	2	3
1	Інформаційне за­безпечення управ­ління земельним фондом	1.1. Проведення топографо- геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних, містобу­дівних та інших обстежень і вишу­кувань
2	Прогнозування і планування вико­ристання земель та їх охорона	2.1. Розробка прогнозів, загально­державних та регіональних про­грам використання і охорони зе­мель; 2.2. Розробка генеральної та регі­ональних схем використання і охо­рони земель
3	Організація раціо­нального викорис­тання і охорони зе­мель (загальні пи­тання)	3.1. Розробка схем землеустрою районів, сільських, селищних Рад; 3.2 Встановлення на місцевості меж адміністративно-територіаль них утворень, землеволодінь та землекористувань; 3.3. Розміщення та встановлення меж територій з особливими приро­доохоронними, рекреаційними, запо­відними та іншими режимами; 3.4. Формування спеціальних фондів земель різного цільового призначення; 3.5. Внутрішньогосподарський зем­леустрій
4	Організація раціонального використання земель різного цільового при­значення (част- кові питання)	4.1. Впорядкування орних земель, багаторічних насаджень, тощо; 4.2. Влаштування лісових угідь; 4.3. Інженерне облаштування земель; 4.4. Рекультивація порушених зе­мель

4.6. Землеустрій в умовах ринкової економіки

Історія землеустрою в Україні свідчить, що з розвитком земель­них відносин формувався і землеустрій.

Аналіз його розвитку землеустрою на Україні у складі Росії та СРСР дозволяє зробити наступні висновки.

1. В усіх суспільно-економічних формаціях землеустрій є зна­ряддям в руках держави, призначеним для зміцнення прав влас­ності на землю й організації її використання в інтересах панівних класів, проведення в життя державної земельної політики.

2. Успіх земельних реформ забезпечувався тільки в тих випад­ках, коли держава створювала нові або зміцнювала існуючі зем­левпорядні органи і систему землеустрою, створювала відповід­ну законодавчу базу, здійснювала фінансування землевпорядку­вання та підготовку кадрів

3. Переслідуючи спочатку суто технічні та юридичні цілі з вимірів, відводів, розмежування земель і закріплення прав земельної влас­ності, землеустрій в подальшому переростає у складне і багато­гранне соціально-економічне явище. Економічні інтереси земле­власників і землекористувачів задовольняються не тільки шля­хом закріплення та охорони їх права. Закономірно виникають пи­тання, пов'язані з родючістю і місцем розташування земель, кон­фігурацією, складом угідь тощо. Тим самим землеустрій набуває організаційно-господарського змісту і починає безпосередньо вппивати на економіку господарств, що земпевпорядковуються.

4. Землеустрій як інструмент економічної та аграрної політики держави підкріппюється, як правило, іншими економічними, органі­заційними і технічними заходами: інвестиційною попітикою, еко­номічним і політичним стимулюванням, організацією пересепення, меліорацією земель тощо.

В умовах ринку зміст і завдання землеустрою істотно зміню­ються. Це викликано головним чином тим, що земпя стає не тільки головним засобом виробництва, просторовим базисом, природ­ним ресурсом, але і перетворюється в товар. Виникають нові функції землеустрою, у тому числі:

1. формування ринкового земельного фонду зі встановленням місця розташування, площ і меж земельних ділянок, визначен­ням їх якісних і вартісних характеристик;

2. оцінка всіх земель, визначення попиту та пропозиції на землю і відстеження динаміки земельного ринку;

3. здійснення операцій із землею (поділ, об'єднання, надання, ви­лучення тощо), видача документів, що засвідчують права на землю;

4. створення інформації для реєстрації земельних угод; за­безпечення реалізації прав власності на землю економічними і правовими заходами, визначення особливого режиму й умов ви­користання землі;

5. підготовка інформації для передачі прав власності, оподаткешування, застосування заходів економічного стимулювання та економічних санкцій.

Включення землі в ринковии обіг вимагає створення законо­давчої (правової) і економічної бази, складної інфраструктури зе­мельного ринку (реєстраційних і кадастрових бюро, земельних банків, земельних судів тощо), реорганізації системи земельного кадастру, моніторингу земель і землеустрою. Розширюється склад землевпорядних дій, ускладнюються землевпорядний процес і документація, змінюється мета землевпорядної служби, її функції та завдання, виникає необхідність у підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації кадрів.

Для впорядкування ринкових земепьних відносин, запобігання недоліків у землекористуванні, парцеляції земельних ділянок, про­ведення торгових і інших операцій із землею створюється ринко­вий земельний фонд. При цьому всі операції, пов'язані з купівлею- продажем земельних ділянок, перерозподілом земельної власності, утворенням нових і упорядкуванням існуючих землеволодінь та землекористувань, наданням і вилученням земель, облаштуван­ням території, повинні базуватися на проектах землеустрою.

Контрольні запитання:

1. Назвіть принципові положення земельно-територіального ресурсу як економічної категорії.

2. Розкрийте зміст земельної власності та її видів.

3. Охарактеризуйте землю як товар в ринковій економіці.

4. Який соціально-економічний зміст землеустрою?

5. Охарактеризуйте землеустрій як складову частину господарського механізму країни.

6. Вкажіть роль землеустрою в умовах ринкової економіки.