10.3. Критерії та показники оцінки народногосподарської (суспільної) і комерційної (госпрозрахункової) ефектив­ності землеустрою

Необхідність урахування сукупності суспільних, групових та індивідуальних інтересів вимагає розгляду ефекту землеустрою з двох сторін: народногосподарської та госпрозрахункової (комерційної). З методологічної точки зору такий поділ дозволяє зробити наступні висновки.

У народногосподарському аспекті землеустрій виступає як інструмент для цілеспрямованого розподілу земельного фонду країни в інтересах усього суспільства по категоріям, землекорис­тувачам, землевласникам і угіддям, для регулювання економіки підприємств різних галузей з метою проведення в життя еконо­мічної та земельної політики держави. У цьому розумінні земле­устрій - невід'ємна частина системи суспільного виробництва, без якої неможлива раціональна організація будь-яких підприємств. Тому землеустрій є необхідним при будь-яких змінах виробницт­ва і території, таких, як:

• утворення, укрупнення, розукрупнення і реорганізація зем­лекористувань (землеволодінь) та їх систем;

• зміна спеціалізації та концентрації виробництва; запровадження прогресивних форм землекористування, землеволодіння, систем ведення господарства, землероб­ства;

• здійснення меліоративних, протиерозійних і природоохорон­них заходів;

• приведення існуючої організації території у відповідність з новими технологіями і т.п.

Госпрозрахункова (комерційна) ефективність відображає вплив наміченої проектом організації території на ефективність виробництва конкретних господарств або їх самостійних госпроз­рахункових виробничих підрозділів.

Критерій ефективності внутрішньогосподарського землеустрою повинен бути не тільки показником, що дає кількісну оцінку орган­ізації території, але в першу чергу характеризувати її якісну сто­рону.

У сільському господарстві ріст обсягів виробництва виражаєть­ся валовою продукцією. Певний вплив на ріст обсягів має і зем­леустрій. Механізм цього впливу полягає в наступному:

1. При землеустрої вишукуються ділянки для сільськогоспо­дарського освоєння, трансформації угідь у більш цінні види та їх поліпшення.

2. Обсяги валової продукції зростають за рахунок залучення у виробництво невикористовуваних земель (оранки непотрібних доріг, ліквідації меж, виявлення вільних земель на території ви­робничих центрів І т.д.).

3. Введення сівозмін, розміщення культур на найбільш придат­них для них землях по кращих попередниках, правильна органі­зація кормової бази, намічувані при землеустрої, сприяють знач­ному росту врожайності сільськогосподарських культур, продук­тивності тварин.

4. Обсяг валової продукції росте і внаслідок запобігання різно­го роду втрат. Так, наприклад, за рахунок збільшення продуктив­ності сільськогосподарської техніки, яке забезпечується при правильній організації території, значно скорочуються терміни польо­вих робіт, у результаті чого запобігаються фізичні та біологічні втрати продукції внаспідок опадання зерна, полягання культур, несприятливих погодних умов. Скорочення відстаней перегону худоби при правильній організації угідь і влаштуванні території пасовищ забезпечує ріст продуктивності тварин за рахунок ско­рочення втрат енергії, яка витрачається на далекі перегони до водопою, пасовища і назад, до літніх таборів і на ферми.

5. За рахунок проведення заходів щодо поліпшення родючості ґрунтів, диференційованого розміщення культур, спрямованого внесення добрив, землювання, протиерозійного захисту території підвищуються продуктивні властивості землі, її економічна ро­дючість, що також спричиняє росту продуктивності угідь.

Разом з тим застосування показника валової продукції як крите­рію оцінки сукупного ефекту землеустрою ускладнено. При вико­ристанні його в натуральному вираженні важко зіставити різні види продукції. Вартісне вираження валової продукції дозволяє ліквіду­вати цей недолік, проте існуючі методики розрахунку, щоб уникнути повторного обліку насіння, кормів, та з метою обліку відходів про­дукції після переробки мають потребу в удосконаленні.

Крім того, різні результати виробництва досягаються за різни­ми витратами живої і уречевленої праці, що у значній мірі зале­жать від організації території, яка впливає на розмір амортизацій­них і експлуатаційних витрат, транспортні витрати, витрати на ме­ханізовану обробку полів і т.д.

По цій же причині, показник продуктвності праці як критерій ефективності землеустрою не може бути використаний. Він обу­мовлений відношенням валової продукції до чисельності праців­ників. Крім перерахованих вище недоліків, вартість валової про­дукції в цьому показнику відноситься до витрат тільки живого, а не до сукупних витрат живої та уречевленої праці.

У зв'язку з різними обсягами валової продукції по варіантах проекту землеустрою як критерій недоцільно використовувати також мінімум затрат виробництва.

Зіставлення результатів виробництва із затратами досягаєть­ся в показниках прибутку і рентабельності. При цьому рента­бельність може розраховуватися подвійно, як відношення при­бутку до виробничих затрат і як відношення її до основних і оборотних фондів. Застосування даних показників дозволяє враху­вати через вартість і собівартість продукції обсяг виробництва, економію сукупних затрат уречевленої та живої праці, що дося­гається при поліпшенні організації території, а також ріст родю­чості ґрунтів через урожайність сільськогосподарських культур і виробничі витрати.

Однак, якщо розрахунок прибутку і рентабельності виробницт­ва в конкретних підприємствах дасть деяке уявлення про ефек­тивність землеустрою, то на народногосподарському рівні дані показники точно оцінити ефективність організації території не можуть, що обумовлено рядом причин.

Насамперед показники прибутку і рентабельності не врахову­ють витрат, що несе держава на здійснення землеустрою. Крім того, у матеріальному виробництві значення має в першу чергу вихід продукції в натуральному вигляді. Більш важливо, яка кількість продуктів знаходиться на столі в споживача, наявність засобів, які неможливо в даний момент реалізувати. Далі, прибу­ток являє собою всього лише частину, іноді дуже незначну, ново- створеного продукту і у зв'язку з рухливістю цін не може дати по­вного уявлення про порівняльну ефективність землеустрою, особ­ливо за тривалий проміжок часу. А при застосуванні розрахунко­вих цін виникає значний елемент умовності. Можна назвати й інші недоліки, які властиві цим показникам.

Важко також погодитися з тим, що критерієм ефективності зем­леустрою повинен бути термін окупності та капітальних вкладень. Безумовно, що для переходу до проектованої організації тери­торії вимагаються капітальні вкладення на трансформацію і по­ліпшення угідь, проведення культуротехнічних заходів, будівниц­тво виробничих центрів, доріг та інших інженерних об'єктів Розмір цих капітальних вкладеннь та ефективність їх використання по багатьох причинах залежать від організації території. Головне завдання полягає не стільки у встановленні обсягів капітальних вкладеннь, скільки в наявності шляхів їх ощадливого й ефектив­ного застосування, що дозволить прискорити обіговість усіх ви­робничих фондів, визволити значну частину коштів і збільшити темпи розширеного відтворення. До тога ж частина землевпоряд­них організаційно-господарських заходів взагалі не вимагає капі­тальних вкладень, а їх включення в розрахунок приведе до пору­шення одного з принципів, сформульованого вище - порівнюваності витрат і результатів як по видах ефекту, так і в часі.

І останнє, різна організація угідь і сівозмін по порівнюваних варіантах може привести і до різних обсягів виробництва про­дукції. Порівнянність в обсязі виробництва і якості продукції може бути досягнута шляхом додаткового сільськогосподарського ос­воєння земель, що не завжди можливо.

Таким чином, показники валової продукції, прибутку, рентабель­ності, витрат виробництва, продуктивності праці, ефективності капітальних вкладень окремо не є всеосяжними при визначенні народногосподарської ефективності землеустрою сільськогоспо­дарських підприємств. Проте це не означає, що вони не повинні займати своє місце в системі оціночних показників.

З погляду ефективності суспільного виробництва критерії до­цільно шукати у величині новоствореного продукту, що показує, наскільки підвищується матеріальний добробут суспільства. Ви­значається вона як різниця між сукупним суспільним продуктом і фондом відшкодування (призначеним для поновлення витраче­них засобів виробництва) і характеризує обсяг національного доходу. За натуральною формою цей доход складається з пред­метів споживання і частини засобів виробництва, що залишаєть­ся за винятком фонду відшкодування.

По вартості національний доход складається з необхідного і додаткового продукту і являє собою новостворену протягом року вартість. За рахунок національного доходу відбувається розши­рення виробництва і розвиток соціальної сфери, оплачується праця всіх членів суспільства, формуються суспільні фонди спо­живання.

Даний показник у порівнянні з розглянутим раніше володіє ря­дом переваг. Насамперед, він акумулює всі види ефективності землеустрою: екологічну, економічну і соціальну та характеризує всі стадії суспільного відтворення - власне виробництво, спожи­вання, розподіл і обмін. На відміну від прибутку (чистого доходу), у його збільшенні зацікавлені як окремий працівник або колек­тив, так і суспільство в цілому.

Приріст обсягу зробленого національного доходу (чистої про­дукції) у порівняльних цінах використовується також при визна­ченні народногосподарської ефективності капітальних вкладень, меліорації земель і в інших розрахунках, що забезпечує по­рівнянність показників ефективності землеустрою та інших заходів щодо поліпшення використання землі (меліорація, хімізація і т.п ). Він рекомендується в якості основного.

Разом з тим показник чистої продукції (валового доходу) во­лодіє і рядом недоліків. Оскільки він є частиною вартості валової продукції, у ряді випадків рух його розмірів не відображає дина­міку валової продукції. Крім того, питання перерозподілу і враху­вання диференціальної ренти, створеної в сільському госпо­дарстві, та ролі землі в її формуванні потребують подальшого вивчення. Тому величина чистої продукції повинна доповнювати­ся іншими характеристиками, зіставлятися з витратами й уточ­нюватися в міру розвитку теоретичних досліджень і впроваджен­ня їх результатів у практику державного управління земельними ресурсами.

При визначенні народногосподарської ефективності землеуст­рою виникають наступні питання методологічного порядку:

1) як вичленити із загального приросту чистої продукції ефект, який відноситься до землевпорядних заходів;

2) як зіставити результат землеустрою із затратами і які види затрат необхідно враховувати при цьому?

Зіставлення затрат З і результатів Р при визначенні ефектив­ності та оптимізації різних землевпорядних рішень у даний час здійснюється наступними основними способами:

1. P→max при З=const.

2. Р→З при Р=const чи З=const.

3.З→min при Р=const.

При такій постановці землевпорядні завдання мають оптимізаційний характер, в якому цільова функція є критерієм оцінки, а постійні величини враховуються через обмеження.

Розглядаючи ефективність з народногосподарських позицій, пропонується враховувати три однорідних показники, що характеризують абсолютний (Р−З→max), дносний і питомий ефекти.

Для оцінки сукупної ефективності землеустрою більш прийнятне співвідношення , що обумовлюється наступними причинами.

1. Даний вираз може враховувати тимчасовий аспект у наступ­них видах: шляхом порівняння щорічного ефекту Р не тільки з щорічними затратами 3, але також і у випадку, якщо величина З являє собою одноразові вкладення. Крім того, дана величина може мати не тільки статичний, але і динамічний характер:

де і – оцінюваний період часу.

2. При зіставленні в часі та за іншими умовами дане співвідно­шення допускає врахування різних джерел ефекту до їхніх за­трат, що викликали, тобто

де і – вид ефекту (затрат).

3. Розглянуте співвідношення затрат і результатів також може характеризувати різні сторони ефективності:

відносну , питому і абсолютну Р.

4. Величина відбиває не тільки загальну ефективність усього виробництва через співвідношення , але і дає можливість оцінити використання різних видів ресурсів, наприклад, якщо Р – валова продукція, а З_і – відповідно затрати праці, фондфв, капітальних вкладень, земельна площа і т.д., то відношення результату до витрат характеризує продуктивність праці, фондовіддачу, ефективність капіталовкладень, врожайність (чи через валову продукцію у вартісному вираженні - ефективність використання землі).

Зворотне співвідношення дає уявлення відповідно про трудомісткість, фондоємність, капіталоємність і землеємність про­дукції.

Затрати на землеустрій необхідно розділити на три групи:

Заходи щодо організації території, які мають організаційно- господарський характер. Це формування організаційно-виробни­чої структури господарства, земельних масивів виробничих підрозділів і їх встановлення: структури посівів, освоєння сівозмін, пасовищезмін, сінокосозмін і т.д. Дані заходи не вимагають капі­тальних вкладень, намічаються в проектах землеустрою й освою­ються одразу після перенесення проекту в натуру.

Їх ефективність залежить від суворого дотримання фахівцями й іншими працівниками підприємства прийнятих при землеуст­рою проектних рішень з організації території. Разом з тим, при­родні й економічні умови можуть вносити в характер використан­ня землі відповідні корективи (наприклад, загибель озимих куль­тур викликає необхідність пересівання їх ярими і зміну складу попередників; відсутність насіння багаторічних трав і протиеро­зійної техніки стримує введення ґрунтозахисних сівозмін і здійснен­ня агротехнічних протиерозійних заходів; зміна планів виробниц­тва продукції торкається структури посівних площ, системи сівозмін і організації земельних масивів, бригад і т.д.).

Тому землеустрій допускає, крім складання проектів, їх корек­тування, надання допомоги господарствам у здійсненні проектів (авторський нагляд або землевпорядне обслуговування), узагаль­нення матеріалів землевпорядкування, тому і затрати на ці захо­ди також необхідно враховувати.

Заходи щодо будівництва різного роду інженерних об'єктів і споруд, терасуванню схилів, захисту ґрунтів від ерозії, з корінно­го поліпшення сільськогосподарських угідь, освоєнню і меліорації земель, закладці лісосмуг, будівництву сільськогосподарських доріг, ставків, облаштування культурних пасовищ і т.п. Заходи цієї групи розробляються в проектах землеустрою в ув'язці з особли­востями території і перспективами розвитку господарства, а їх освоєння ведеться безпосередньо або на основі проектно-кошторисної документації, яка є в проекті, або на основі самостійних робочих проектів на кожен захід, який фінансується за рахунок капітальних вкладень. Для оцінки їх ефективності необхідно вра­ховувати не тільки вартість проектно-дослідних робіт, але і відповідні капітальні затрати.

Заходи щодо підвищення родючості ґрунтів, застосування інтенсивних, ґрунтозахисних та інших прогресивних технологій об­робітку сільськогосподарських культур, здійснення агротехнічних протиерозійних заходів, використання хімічних засобів, спрямо­ваних на внесення добрив.

Проекти землеустрою є інформаційною основою для розробки і впровадження цих заходів. У них є необхідні дані про технологічні характеристики полів і робочих ділянок (тип, вид, механічний склад і ступінь еродованості ґрунтів, рельєф місцевості, довжина гону тракторних агрегатів і т.д.), а також рекомендації з поліпшення використання землі.

Застосування заходів цієї групи не вимагає додаткових капі­тальних вкладень, а їх освоєння ведеться на основі проектів внут­рішньогосподарського землеустрою, або на основі самостійної проектно-кошторисної документації та потребує додаткових по­точних затрат підприємства.

Отже, для оцінки сукупної ефективності землеустрою не­обхідно враховувати:

1. затрати на складання проектів землеустрою, включаючи вартість робіт із коректування проектів і наданню допомоги гос­подарствам в їх здійсненні;

2. затрати на проектування і здійснення заходів щодо органі­зації території, які вимагають протягом розрахункового терміну капітальних вкладень і супутніх затрат;

3. затрати на проектування і додаткові поточні затрати на здійс­нення заходів щодо підвищення інтенсивності використання землі.

Основний показник (критерій) сукупної ефективності внутріш­ньогосподарського землеустрою Е_пх пропонується визначати по формулі:

,

де Д − річний приріст обсягу зробленого національного доходу (чистої продукції сільського господарства, валової продукції, чис­того доходу), одержаний за рахунок землеустрою землекористу­вань або землеволодінь сільськогосподарських підприємств;

З_д − затрати на землеустрій, які сприяли цьому приросту.

При землеустрої використовуються матеріали аерофотогеодезичних вишукувань, фунтово-геоботанічних обстежень, дані еко­номічної оцінки земель, а також результати передпланових і передпроектних робіт із землеустрою (схем землеустрою, схем про­тиерозійних заходів і т.д.). Тому річний приріст обсягу одержаного національного доходу (чистої продукції сільського господарства) потрібно співставити із загальними затратами на землеустрій З_д.

Для повної оцінки різних сторін землеустрою його ефективність слід визначати по системі натуральних і вартісних показників. Вона описує умови виробництва (факторні показники), дає характерис­тику впливу землеустрою безпосередньо на процес виробництва і на його ефективність (резупьтативні показники).

Система показників поділяється на три основні групи:

1. умови виробництва;

2. ефективність землеустрою;

3. ефективність використання виробничих ресурсів.

У першу групу включають показники, які характеризують розмір факторів і ресурсів виробництва, а також їх співвідно­шення. По суті, вони відображають рівень інтенсивності госпо­дарства. Сюди відносяться:

• структура земельних угідь;

• питома вага сільгоспугідь і ріллі в загальній площі;

• питома вага ріллі і багаторічних насаджень у сільськогос­подарських угіддях;

• питома вага умовної ріллі в площі сільгоспугідь;

• структура посівів;

• чисельність середньорічних працівників на 100 га сільгосп­угідь (трудозабезпеченість);

• фондооснащеність (фондозабезпеченість);

• енергооснащеність;

• відносні величини затрат на внутрішньогосподарське зем­левпорядкування, загальних затрат на проектні дослідні ро­боти з землеустрою, капітальних вкладень з організації те­риторії.

У другу групу включені показники, які характеризують на­родногосподарську ефективність землеустрою і відобража­ють його екологічну, економічну і соціальну сторони та базу­ються на показниках приросту чистої продукції.

До числа узагальнюючих показників, крім приведеного раніше критерію, необхідно віднести наступні:

1) відношення приросту чистої продукції ∆Д до затрат на проек­тування і здійснення заходів щодо організації території, що вима­гають капітальних вкладень протягом розрахункового терміну К_о:

,

де Е_к – ефективність капітальних вкладень.

2) відношення приросту чистої продукції ∆Д, отриманого за рахунок землеустрою, до затрат живої і уречевленої праці (по­рівнюваних ресурсів):

,

де Е_з − ефективність використання виробничих затрат; П_з − поточні виробничі затрати; Е_п − нормативний коефіцієнт порівняль­ної ефективності капіталовкладень; Ф_ос − основні виробничі фонди сільськогосподарського призначення.

До числа узагальнюючих відноситься також показник економі­чної ефективності средньозважених затрат Е_з, здійснених на ос­нові проектів землеустрою, обумовлений відношенням річного обсягу повного економічного ефекту ј-виду на ј-об'екті Е_іј до суми експлуатаційних затрат З і капітальних вкладень К_с приведених до однакової співрозмірності відповідно до нормативу ефектив­ності:

,

Ефективність природоохоронних заходів може характеризува­тися і нормативним коефіцієнтом ефективності капітальних вкла­день, витрачених на їх здійснення.

Показники Е_пх, Е_к, Е_з, Е_с дозволяють оцінити різні види затрат на землеустрій відповідно з уточненою раніше їх класифікацією. Народногосподарська (абсолютна) ефективність затрат, пов'яза­них із капітальними вкладеннями, визначається у випадку, якщо фактична (чи розрахункова) ефективність буде більше норматив­ної.

До третьої групи відносяться показники взаємозамінності ефекту від землеустрою та ефекту від додаткового залучення ресурсів - капіталовкладень, виробничих фондів, праці, землі. Розраховуються вони по формулах:

• для капітальних вкладень, виробничих фондів і трудових ресурсів:

• для земельних ресурсів:

або ,

де ∆Д_о, ∆Ф, ∆Т, ∆З_га, ∆З_грн − ідповідно економія капітальних вкладень, виробничих фондів, трудових і земельних ресурсів; Е_п − нормативний коефіцієнт порівняльної ефективності капіталовк­ладень; Ф_о − фондовіддача; ПП - продуктивність праці (по чистій продукції); ПЗ - вихід чистої продукції (валового доходу) на 1 га сільгоспугідь; П_в - позичковий відсоток.

Треба мати на увазі, що показники економії ресурсів мають деяку умовність, тому що є наслідком факторного підходу до дос­ліджуваної проблеми. В дійсності проблема взаємозамінності ресурсів носить більш складний характер, оскільки окремі еле­менти виробництва не можуть замінятися довільно (при відсут­ності землі це практично нічим не можна замінити). Проте дані показники дозволяють реально оцінити, як би "відчути" ефект зем­леустрою, зрозуміти його значення для сільського господарства і народного господарства в цілому.