3.5. Землевпорядне виробництво та його інформаційне забезпечення

Сучасне землевпорядне виробництво характеризується не тільки розширенням видів землевпорядних робіт, але і технічним та технологічним забезпечення.

Технічне забезпечення землеустрою базується на використанні засобів обчислювальної та інформаційної техніки, технічних за­собів для виконання геодезичних, фотограметричних та інших роби.

Технологічне забезпечення землеустрою базується на вико­ристанні сучасних інформаційних технологій і систем для збору, введення, контролю, накопичення, зберігання, поновлення, по­шуку, перетворення, переробки, відображення, видачі та пере­дачі даних.

Основною формою інформатизації в землеустрої є автомати­зовані системи, призначені для обробки даних земельно-кадаст­рових та інших зйомок і дистанційного зондування, ведення зе­мельної статистики, прогнозування, планування, проектування, картографування, підтримки прийняття рішень, організаційного управління тощо.

Сьогодні для створення оптимальних умов господарювання на землі необхідно виконати цілий ряд землевпорядних, земельно- кадастрових, вишукувальних і обстежувальних робіт. Серед них: визначення правового режиму використання земель, розподіл земель у процесі організації орендних відносин, облік кількості та якості земель, проектування заходів раціонального використан­ня і охорони земель. У цьому зв'язку висуваються нові завдання перед землевпорядним виробництвом у системі землевпорядної діяльності.

Сучасне землевпорядне виробництво характеризують такі ос­новні риси:

• необхідність комплексного підходу у виконанні робіт, почи­наючи від формування земельної ділянки як об'єкту земель­ної власності (включаючи всі види зйомочних робіт та об­робку їх результатів, визначення юридичного статусу зе­мельної ділянки, виготовлення необхідної документації тощо), виготовлення індексних кадастрових карт, створен­ня кадастрових планів, проведення грошової оцінки земель­них ділянок і закінчуючи створенням та веденням інтегро­ваного банку інформації про земельні ділянки, наданням інформації зацікавленим користувачам;

• виникнення нових видів робіт, пов'язаних із сучасним ста­ном реформування земельних відносин (роботи з експертмої грошової оцінки земельних ділянок, по розмежуванню земель державної та комунальної власності, по виділенню земельних ділянок в натурі (на місцевості) і виготовлення правовстановлюючих документів для власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) як по окремих ділянках, так і по масивах тощо);

• широке застосування у землевпорядному виробництві новітніх інформаційних технологій, в першу чергу, техно­логій геоінформаційних систем (ГІС), сучасних технологій зйомочних робіт, включаючи методи дистанційного зонуван­ня землі (аеро- і космічних зйомок).

Це пов'язано як із сучасним етапом реформування земельних відносин, відповідними змінами у розумінні поняття змісту та ролі землеустрою, так і з продовженням швидкого розвитку інформа­ційних технологій. Тільки застосування сучасних інформаційних тех­нологій, перехід на автоматизоване ведення земельного кадастру забезпечать можливість побудови ефективної національної систе­ми управління землекористуванням, створення автоматизованих систем підтримки управлінських рішень у цій галузі. При цьому знач­но зростає роль і межі застосування геоінформаційних технологій, тобто процес складання кадастрових карт землекористувань замі­нюється моделюванням графічних об'єктів у комп'ютері по існу­ючій інформаційній базі з подальшою можливістю створення твер­дих копій за допомогою плотерів та інших пристроїв.

Основні етапи організації землевпорядного виробництва у відпо­відності до вимог Земельного кодексу представлені на рис. 3.8.

Відповідні інформаційні засоби повинні підтримувати виробничі процеси, пов'язані з зонуванням території, формуванням об'єктів земельної власності, оцінкою земельних ділянок тощо. Причому ці окремі фрагменти виробничої діяльності повинні бути у єдино­му інформаційному комплексі із підтримкою набору необхідних інформаційних зв'язків.

Початок процесу розробки перших варіантів (прототипів) сис­тем, як у нас раніше називали САПР¹, припадає на початок 90-х років. Це пов'язано з розвитком індустрії персональних комп'ю­терів, ростом їх потужності та розвитком технологій геоінформаційних систем. На цей час припадає розробка перших інструмен­тальних програмних комплексів для створення прикладних інфор­маційних систем ГЕОКАД, ТОПОКАД для обробки геодезичних даних, отриманих у результаті наземної зйомки та перших прото­типів інформаційних систем у Київському відділенні, Вінницько­му, Дніпропетровському, Запорізькому та інших філіалах.

Однак за цей час у світі пройшов період зняття певних ілюзій щодо універсальних можливостей ГІС. Це пов'язано, в першу чер­гу, з тим, що жодна система не може бути побудована навіть на основі самих сучасних засобів розробки (інструментальних комп­лексів) і не може працювати без повної формалізації технології процесу, що автоматизується, наявності зібраної у структурованому вигляді інформації, опису алгоритмів її аналізу та обробки, стандартизації.

Відсутність єдиної політики запровадження інформаційних тех­нологій у землевпорядному виробництві привело до розпорошен­ня сил і коштів (тільки програмних продуктів у системі існує більше десятка), а частина техніки та програмних продуктів уже застаріла.

В результаті, при розробці проектів землеустрою є певні недо­ліки:

1. недостатньо використовуються матеріали бонітування ґрунтів, економічної та грошової оцінки земель;

2. недостатньо опрацьовані принципи і методи формування землевпорядної САПР.

3. немає методики визначення структури угідь на основі при­датності земель та їх внутрішньогосподарської оцінки із застосу­ванням елементів САПР.

Для усунення вказаних недоліків повинні бути розроблені ме­тодики:

1. створення і використання інформаційного забезпечення для САПР у землеустрої;

2. класифікації агроекологічної та економічної придатності зе­мель;

3. оцінки, ефективності організації землекористування тощо.