Розділ 9. Управління системою землеустрою

9.1. Державне управління землеустроєм

Посилення ролі землеустрою при реалізації земельних пере­творень і переході до нових форм землекористування і господа­рювання на землі, перерозподілі земель і їх приватизації, а також в обігу земель вимагає вдосконалення функцій і посилення ролі держави в управлінні землеустроєм.

Уданий час управління землеустроєм здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади, спеці­ально уповноваженим органом з питань земельних ресурсів і орга­нами місцевого самоврядування. Аналіз діяльності держави за період з 1991 року і по даний час показав, що вона в першу чергу приділяла увагу фіскальним і політичним питанням, вирішуючи завдання перерозподілу власності, збору земельного податку. Разом з цим практично не розглядалися питання вивчення стану і використання земель, не розроблялися схеми використання і охорони земель, організації території тощо.

Ослаблення ролі держави у здійсненні землеустрою привело до втрати функції планування використання земель як основи в системі управління земельними ресурсами, що порушило комп­лексність у проведенні землевпорядних робіт.

У зв'язку з цим обсяги проведення робіт із землеустрою значно скоротилися, а сам землеустрій почав втрачати державний ха­рактер. Це спричинює незворотні наслідки, пов'язані з погіршен­ням стану використання і охорони земель.

Поряд з удосконаленням землеустрою повинна бути посилена роль держави в управлінні землевпорядною діяльністю. У першу чергу це стосується питань розмежування функцій ведення і пов­новажень між органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування, прийняття нормативних правових актів щодо землеустрою і забезпечення контролю за їх виконанням, здійснен­ня координації землевпорядної діяльності й удосконалення по­рядку фінансування землевпорядних робіт

До розмежування функцій ведення і повноважень між га­лузями влади з управління землеустроєм, згідно зі статтями 6 -17 Земельного кодексу України, віднесені:

до відання Кабінету Міністрів України:

а) проведення єдиної політики ведення і встановлення єди­них принципів і основних засад землеустрою, ліцензування діяльності з землеустрою;

• прийняття правових нормативних актів щодо землеус­трою і контроль за їх дотриманням;

• організація здійснення землеустрою відповідно до за­гальнодержавних федеральних програм; фінансування землевпорядних робіт;

• визначення концепції розвитку землеустрою;

• наукове і методичне забезпечення землеустрою, проведення єдиної інвестиційної політики в галузі веден­ня землеустрою;

• організація землевпорядних робіт на землях, що знахо­дяться у державній власності;

б) до відання органів виконавчої влади в регіонах і на місцях:

• організація проведення землеустрою відповідно до ре­гіональних програм;

• фінансування землевпорядних робіт за рахунок коштів регіональних і місцевих бюджетів;

• координація діяльності землевпорядних органів у сфері землеустрою;

• організація землевпорядних робіт на землях, що знахо­дяться у державній власності;

• до відання органів місцевого самоврядування відноситься організація і здійснення землеустрою в межах їх територій.

Усі органи влади здійснюють також контроль за проведенням землеустрою і реалізацією заходів з усунення допущених пору­шень і відшкодування заподіяного збитку.

Державне управління землеустроєм Кабінет Міністрів України здійснює або безпосередньо, або через центральний орган вико­навчої влади по земельних ресурсах (Держкомзем України).

На рисунку 9.1 приведено структуру Держкомзему станом на грудень 2002 року і виділено його функції у сфері управління зем­леустроєм. Якщо на державному рівні в центральному апараті передбачено функції з управління землеустроєм, то в його тери­торіальних органах вони майже відсутні (особливо на районному рівні, де землеустрій здійснюється).

В умовах розвитку нових земельних відносин підвищується роль центрального органу виконавчої влади з управління земельними ресурсами, на який покладаються такі основні завдання з уп­равління землеустроєм:

1. Забезпечення державної політики в галузі землеустрою.

2. Розробка концепцій і програми проведення землеустрою.

3. Розробка проектів правових і нормативних актів з питань землеустрою.

4. Методичне і матеріально-технічне забезпечення землеуст­рою.

5. Організація проведення робіт із землеустрою.

6. Розвиток сфери землевпорядних послуг на принципах рин­кових відносин.

7. Організація контролю за проведенням землевпорядкування заходів, визначених землевпорядною документацією.

8. Проведення державної експертизи землевпорядної докумен­тації і ліцензування землевпорядних робіт.

9. Виконання функцій замовника проектно-дослідних, науково- дослідних і дослідно-експериментальних робіт із землеустрою.

Найбільш слабкою ланкою в управлінні Держкомземом України є науково-дослідні, проектно-дослідні та дослідно-експеримен­тальні роботи із землеустрою. Ці роботи в системі землеустрою виконує інститут землеустрою УААН. Його структура приведена на рис. 9.2.

Усі вище наведені функції в управлінні землеустроєм передба­чені в системі Інституту.

Одним із факторів посилення ролі держави в управлінні землеустрою є обов'язковість землеустрою, тобто визнання зем­леустрою в якості невід'ємної складової частини суспільного спо­собу виробництва, без якого неможливо організувати діяльність будь-якого землекористувача. Отже, це викликає об'єктивну не­обхідність проведення землеустрою при будь-яких змінах земель­них відносин, території, використанні земель. Це також означає, Що будь-яка реорганізація виробництва і території повинна здійснюватися тільки на основі проекту землеустрою, обґрунто­ваного з економічної та екологічної сторін. Землеустрій повинен бути основним важелем держави з управління земельними ре­сурсами, перешкоджати виникненню перекосів в економіці шля­хом науково обґрунтованого перерозподілу, використання і охо­рони земель.

Рис. 9.1. Структура Державного комітету України по земель­них ресурсах України

Рис 9.2 Структура системи Інституту землеустрою УААН

Виходячи з цього, землеустрій повинен проводитися в обов'яз­ковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форм влас­ності та їхнього цільового призначення у випадках:

• розробки перспективних планів організації раціонального використання і охорони земель;

• встановлення в натурі (на місцевості) границь адміністра­тивно-територіальних утворень, меж міст і інших населе­них пунктів та зон з особливим правовим режимом вико­ристання земель;

• перерозподілу земель і їх приватизації;

• утворення нових і упорядкування існуючих об'єктів земле­устрою;

• формування земельних ділянок при наданні й обігу земель і закріпленні їх меж в натурі (на місцевості);

• організації та облаштування території сільськогосподарських підприємств, розробки заходів щодо збереження та підвищення родючості ґрунтів.

Установлені затвердженою землевпорядною документацією заходи щодо формування й організації території об'єкта землеус­трою, раціонального використання і охорони земель, межі земель­них ділянок і земель, обмежених і обтяжених (сервітути) у їх ви­користанні та інші заходи є обов’язковими для виконання влас­никами. користувачами й орендарями земельних ділянок, а та­кож органами державної влади й органами місцевого самовряду­вання.

Держава повинна також встановити, що землевпорядна доку­ментація в обов'язковому порядку повинна враховуватися при розробці державних і регіональних цільових програм, місцевих цільових програм, схем і проектів соціально-економічного розвитку території та розміщення продуктивних сил, розвитку інженерної та соціальної інфраструктур, при містобудівному плануванні роз­витку території, заходів по охороні природи та раціональному при­родокористуванню, інших розробках в частині використання да­них про довгострокове використання і охорону земель та про вста­новлення меж об'єктів землеустрою

Обов'язковою повинна стати вимога, що внесення змін у зем­левпорядну документацію допускається тільки з дозволу органу, який затвердив дану документацію

З метою дотримання єдиної державної політики в галузі зем­леустрою, раціонального використання і охорони земель, захис­ту прав громадян і юридичних осіб на землю повинна бути зако­нодавчо введена державна землевпорядна експертиза

Основним завданням державної землевпорядної експертизи повинно стати дотримання вимог земельного законодавства, а також рішень органів виконавчої влади і місцевого самоврядуван­ня.