Етапи рогнозування і планування

Передпроектний етап

Етап проектування

Етап освоєння проектів

Рис. 3.3. Структурна схема взаємозв’язку різних етапів землевпорядного процесу

Рис. 3.4. Логічна схема землеустрою в Україні

Землеустрій на місцевому рівні включає:

• розробку проектів формування земель комунальної влас­ності територіальних громад у населених пунктах і розме­жування земель права державної та комунальної власності;

• складання проектів відведення земельних ділянок;

• розробку проектів створення нових і впорядкування існую­чих землеволодінь і землекористувань;

• розробку проектів землеустрою, що забезпечують еколого- економічно обґрунтування структури угідь та їх впорядку­вання;

• розробку проектів впорядкування територій в межах міст та інших поселень, а також сільських (селищних) Рад;

• розробку робочих проектів з рекультивації порушених зе­мель, захисту ґрунтів від ерозії та інших негативних про­цесів, покращення сільськогосподарських земель, підви­щення родючості ґрунтів;

• підготовку документів, що посвідчують право власності, або право користування землею.

У залежності від завдань і змісту землеустрою його поділяють на три види:

• територіальний;

• внутрішньогосподарський;

• зокремлений.

Основними завданнями територіального землеустрою є.

1. Утворення нових і впорядкування існуючих об'єктів землеус­трою, зокрема:

1. зміна меж об'єктів землеустрою, в т. ч. з метою усунення недоліків в їх розміщені (черезсмужжя, вклинення, вкраплення, далекоземелля, викривленість меж і інших незручностей у вико­ристанні);

2. надання земельних ділянок громадянам і юридичним особам;

в) вилучення, в тому числі викуп, земельних ділянок;

г) в інших випадках перерозподілу земель.

2. Межування (розмежування) земель адміністративно-терито­ріальних утворень, права державної та комунальної власності, спе-ціальних земельних фондів та земель з особливими приро­доохоронним і іншими режимами використання, зокрема:

а) визначення меж об'єкту землеустрою на місцевості та їх по­годження;

б) закріплення на місцевості меж об'єкту землеустрою межо­вими знаками і визначення їх координат, або складання іншого опису місцерозміщення меж об'єкту землеустрою;

в) виготовлення плану (карти) об'єкту землеустрою;

г) виготовлення землевпорядної документації та її затверджен­ня.

3. Кадастровий землеустрій раніше утворених земельних діля­нок, але юридично не узаконених, зокрема:

а) відновлення меж об'єктів землеустрою в натурі (на місце­вості);

б) закріплення на місцевості меж об'єктів землеустрою межо­вими знаками і визначення їх координат;

в) виготовлення плану об'єкту землеустрою;

г) виготовлення землевпорядної документації, її погодження, затвердження та виготовлення правовстановлюючих документів.

Будь-яку діяльність розпочинають з надання, вилучення (вику­пу) земель.

Надання земель - це передача земельної ділянки у власність, користування, в тому числі на умовах оренди, громадянину (фізичній особі або групі громадян), підприємству, організації, за­кладу (юридичній особі).

Вилучення (викуп) земель - це припинення в установленому порядку права використання (власності, володіння, користуван­ня) конкретної земельної ділянки.

Для того, щоб розпочати використання земельної ділянки на законних підставах, юридична або фізична особа повинна знати точно місце розміщення і межі закріпленої за нею земельної ділян­ки та мати документи, які посвідчують право на землю. Це здійснюється в процесі розробки і затвердження проекту відве­дення земельної ділянки.

Відведення земель - це землевпорядні дії з встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, наданої у власність, користування, в тому числі на правах оренди.

Межування (розмежування) земель - це комплекс землевпо­рядних дій зі встановлення, відновлення і закріплення на місце­вості меж земель права державної та комунальної власності, спе­ціальних фондів (земель запасу, резервного фонду) та територій з особливими природоохоронним, заповідним та іншими режи­мами використання. Межування земель являє собою певні еко­номічні, технічні та юридичні дії.

Кадастровий землеустрій − це комплекс землевпорядних дій з відновлення і закріплення на місцевості меж земельних діля­нок, які були надані у власність або користування до 15 травня 1992 року (з дня набрання чинності Земельного кодексу України в редакції 1992 року) та виготовлення документів, що посвідчу­ють право на землю.

Проте будь-яке надання, вилучення або розмежування земель зачіпає не окремі землеволодіння або землекористування, а їх групу (систему). Так, для організації нового сільськогосподарсь­кого підприємства чи іншого землеволодіння (землекористуван­ня), слід реорганізувати старе господарство: визначити режим ви­користання земель, склад угідь, перерозподілити землі, усунути наявні недоліки у використанні земель (черезсмужжя, вкраплення тощо). Вказані заходи можна здійснити тільки шляхом земле­устрою, який має певний порядок, методи і зміст. Тому даний вид землеустрою, що охоплює групу землеволодінь та землекористу- вань, має назву територіальний (раніше - міжгосподарський).

Внутрішньогосподарський землеустрій - це система еколого-економічних та організаційно-управлінських заходів, спрямо­ваних на створення територіальних умов раціональної організації землі та виробництва, в основному сільськогосподарських підприємств, селянських та фермерських господарств у межах їх землеволодінь і землекористувань, яка забезпечує ефективність сільськогосподарського виробництва, раціональне використання земель, створення екологічного середовища і поліпшення при­родних ландшафтів.

Основними завданнями внутрішньогосподарського землеуст­рою є:

а) організація раціонального використання громадянами і юри­дичними особами земельних ділянок для здійснення сільськогоспо­дарського виробництва, а також організація території земель з особ­ливими природоохоронними і іншими режимами використання.

б) розробка заходів з поліпшення сільськогосподарських угідь, освоєння нових земель, відновлення і консервація земель, ре­культивація порушених земель, захист земель від ерозії, селей, підтоплення, заболочення, ущільнення, забруднення відходами виробництва і споживання, радіоактивними і хімічними речови­нами, зараження і інших негаггивних дій.

Зокремлене землевпорядкування - це система ґрунтозахис­них, природоохоронних, меліоративних та заходів по збережен­ню і підвищенню родючості земель щодо окремої земельної ділян­ки або території, які вимагають капітальних вкладень або розроб­ки спеціальних технологій організації використання земель.

Основними завданнями зокремленого землевпорядкування є:

1. уточнення місця розміщення і меж земель, які підлягають поліпшенню;

2. встановлення найбільш економічно й екологічно безпечних технологій виконання меліоративних та інших будівельних робіт;

3. уточнення порядку, умов і режиму використання і охорони земель після меліорації;

4. розробка проекту первинного окультурення земель;

5. визначення об'ємів, кошторисної вартості, черговості органі­зації робіт, потреби в будівельних матеріалах, машинах, механіз­мах і робочій силі.

Нагадаємо, що система¹ це множинність взаємодіючих еле­ментів, які знаходяться у відношеннях та зв'язках і складають цілісне утворення. Системи діляться на природні і штучні До пер­ших відносяться всі природні системи, до других - система зем­леустрою, створена людиною.

Все, що не входить в систему і діє на неї або на що діє сама система, називається її зовнішнім середовищем. У залежності від ступеня взаємодії з зовнішнім середовищем розрізняють відкриті і закриті системи. За ступенем складності системи діляться на великі і складні. До складних систем відносяться ті з них, які по­будовані для вирішення багатоцільових завдань.

Системи складаються з підсистем, кожна з яких може бути роз­глянута як окремо, так і в нерозривній цілісності.

Очевидно, що система землеустрою відноситься до соціаль­них систем, підтримка яких в цілісності і якісній визначеності здійснюється на рівні не тільки саморегулювання, але і цілеспря­мованої дії. Тому система землеустрою складається здвох само­стійних, але взаємопов'язаних систем: управляючої та керова­ної. До керованої системи відносяться всі елементи, які забезпе­чують процес цілеспрямованої дії землеустрою на формування еколого-економічної системи землекористування в Україні

Тому управління системою розглядають як специфічну форму інформаційного регулювання, при якому з керованої системи ви­діляється керуюча (управляюча) підсистема. Управління як інфор­маційне регулювання здійснюється на основі ідеальної (теоре­тичної, абстрактної) моделі процесу при наявності цілі й алгорит­му управління [26].

Кожна з названих систем має свої особливості. Наукова поста­новка завдання управляючою системою землеустрою передбачає:

1. формулювання бажаної мети, яка може бути виражена че­рез критерії якості управління;

2. визначення обмежень, які виражають економічні передумо­ви організації використання і охорони земель шляхом землеуст­рою,

3. визначення обмежень, що виражають закони природи руху керованої системи

Основна мета системи землеустрою випливає з мети земле­устрою: організація раціонального використання і охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища та поліпшен­ня природних ландшафтів шляхом землевпорядних дій.