2.2. Поняття землеустрою в зарубіжних країнах

Наше поняття і визначення "землеустрою" як сукупності со­ціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання у більшості зарубіжних країн відсутнє, незважаючи на те, що всі землевпорядні дії мають місце і назива­ються по-різному.

Немає й аналога слову землеустрій. Його переводять іноземні автори не однаково. Англійською мовою Land Use Planning -пла­нування використання земель; Land Managment-земельне керу­вання; Land Survey - межування, земельна зйомка, хоча фахівці під усіма цими термінами розуміють конкретні землевпорядні дії. Близькими, але не рівнозначними аналогами землеустрою у фран­цузькій мові є слова Amйnagement Fonder, у німецькій мові - die Flurbereinigung [24].

Такий стан обумовлений, переважно, історичними причинами, неоднократними земельними відносинами і характером земельної власності у XX столітті в Україні і за кордоном, а також, до деякої міри, ізоляцією землевпорядної науки і вчених нашої країни в цей час. Тому, якщо наукові фундаментальні роботи в області геодезії українських вчених і практиків отримали визнання і добре розумі­лися зарубежем, перекладалися на іноземні мови, в т.ч. для ви­користання в Західній Європі, то підручники із землеустрою за­стосовувалися тільки в колишньому СРСР.

На сучасному етапі відкрилися можливості вивчення досвіду землеустрою у зарубіжних країнах; створилися умови для зближення точок зору і понять у землевпорядній науці і практиці.

Землевпорядні дії в Західній Європі, США і Канаді історично були пов'язані із земельним кадастром. Це було обумовлено наступними причинами:

• дані земельного кадастру використовувалися при розподілі, перерозподілі, об'єднанні земельних ділянок під час земель­них угод, на їх основі видавалися документи, що засвідчу­ють право земельної власності (користування);

• шмельно-кадастрові дані застосовувалися органами вла­ди різного рівня для прийняття управлінських рішень у сфері землекористування (планування використання земель, кон­тролю земельної облаштованості і тощо);

• на основі земельного кадастру здійснювалися облік і оцін­ки не тільки земельних ділянок, що вважаються постачання і каналізації, рекреаційних і торгових центрів), здійснювати земельні угоди, погоджувати використання своїх земель із суспільними інтересами.

Отже, у зарубіжних країнах велику частину землевпорядних робіт , історично акумулював у собі земельний кадастр. Він вклю­чає в себе не тільки токремі землевпорядні технічні дії, але і виз­начений земельно-кадастровий процес, який пов'язаний із реєс­трацією земельних ділянок і інших об'єктів нерухомого майна й угод з ним.

Тому зарубіжні вчені, розуміючи важливість і самостійну мету землеустрою через викладені вище причини, навряд чи зможуть в найближчий час виділити землевпорядне виробництво в окре­му галузь, як це зроблено в країнах СНД.

У багатьох країнах частина землевпорядних дій, пов'язаних з різними зйомками місцевості, складанням карт, землевпорядним виробництвом концентрувалася в службах, що відають земельним кадастром або геодезією і картографією. Зокрема, землеустрій організовують органи виконавчої влади різного рівня (державного, регіонального, місцевого) в залежності від своєї компетенції.

При цьому землевпорядні роботи містять у собі наступні дії.

1. Планування використання земель (Land Use Planning) у різних адміністративно-територіальних утвореннях.

2. Організація раціонального використання і охорони земель на основі державних, регіональних і муніципальних програм та ме­тодів державного управління земельними ресурсами (Land Management).

3. Проведення робіт із межування земель (Land Survey).

4. Проведення землевпорядних робіт, пов'язаних з удоскона­ленням землеволодінь і землекористувань.

5. Землевпорядкування на землях сільськогосподарського при­значення (внутрішньогосподарське землевпорядкування).

Пристосовуючи до української термінології зміст землеустрою в зарубіжних країнах є таким:

1. розробка державних, регіональних і муніципальних програм використання і охорони земель;

2. складання генеральних і місцевих планів використання зе­мель;

3. складання проектів межування земель: об'єднання земель (Land Consolidation), поділ нерухомості (Subdivision), визначення меж (Delimitation), винос меж в натуру (Demarcation);

4. складання проектів утворення нових і впорядкування існую­чих землеволодінь і землекористувань: формування земельної власності (Real Properti Formation), перепланування земельних ділянок (Reallatment);

5. складання проектів відведення: формування земельної влас­ності (Real Properti Formation), придбання земельних ділянок (Land Acquisition);

6. складання проектів землеустрою на сільськогосподарських землях (еколого-ландшафтна організація території);

7. складання проектів внутрішньогосподарського землеустрою (визначення складу угідь і посівів; розміщення екологічних кори­дорів, ніш, мікрозаповідників тощо; визначення протиерозійних заходів, терасування, консервація земель; організація садів, ви­ноградників тощо; планування меліорації (зрошення, осушення); проектування інженерних комунікацій, доріг тощо);

8. складання інвестиційних проектів для земельних поліпшень.