4.3. Земля як товар у ринковій економіці

Само поняття землі як товару в незалежній Україні законодав­чо введено в активний практичний обіг недавно, а точніше з прий­няттям другої і третьої редакцій Земельного кодексу України. Воно пов'язане з ринком нерухомості, яка формує центральну ланку у всій системі ринкових відносин. Земельні ділянки як об'єкти неру­хомості є не тільки важливим товаром, який задовольняє різні особисті інтереси людей, але одночасно і капіталом у речовій формі, який приносить доход. Укладення в землю являють со­бою інвестиції з метою одержання прибутку.

Земля - основа національного багатства України (стаття 14 Кон­ституції України), яка має по чисельності власників масовий, все­народний характер. Відповідно, економіка землекористування є основою як для успішної підприємницької діяльності в різних сфе­рах бізнесу, так і в житті будь-якої сім'ї.

Власність на землю - первинна основа волі, незалежності і до­бротного життя всіх людей. У загальному розумінні земельна власність, землекористування як об'єкт ринкових відносин харак­теризується земельною ділянкою (це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначе­ними щодо неї правами) і всім тим, що з нею тісно пов'язане та переміщення якого по призначенню, без співрозмірних збитків не­можливе. Право власності на земельну ділянку в Україні поши­рюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси, багаторічні насадження та простір, що знахо­диться над і під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Визначення суті земельної ділянки як об'єкту земельної влас­ності або землекористування тільки з матеріально речової сторо­ни має важливе значення в багатьох галузях знань, але не дос­татнє і далеко не вичерпує всієї сукупності ознак, властивих його змісту. В теорії і практиці слід розрізняти поняття земельної ділянки (землекористування) як матеріального (фізичного) об'єкту і як комплексу економіко-правових та соціальних відносин, які забез­печують спеціальний порядок розпорядження ним і особливу стійкість прав (рис 4.13).

Будь-яка земельна ділянка в реальній дійсності має фізичні, економічні, соціальні і правові властивості, кожна з яких може у певних випадках виступати як основна (визначальна) в залеж­ності від життєвих ситуацій, цілей і стадій аналізу. Загальне поняття землі як товару наведено на рис. 4.14.

Характеристика земельної ділянки як товару за споживчими властивостями наведена на рис. 4.15. Наведені показники дозво­ляють розрізняти цей товар один від одного.

За споживчими властивостями землі сільськогосподарського призначення діляться на:

• сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насаджен­ня);

• сіножаті, пасовища та перелоги;

• несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прого­ни, полезахисні лісові смуги, землі під госпдворами).

Землі житлової та громадської забудови в межах населених пунктів діляться на:

• житлові будинки,

• громадські будівлі та споруди об'єкти - загального користу­вання

Землі природо-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення поділяються на:

• природні заповідники;

• національні природні парки;

• біосферні заповідники;

• регіональні ландшафтні парки;

• заказники;

• пам'ятки природи;

• заповідні урочища;

• ботанічні сади;

• дендрологічні парки;

• зоологічні парки;

• парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва;

• водно-болотні угіддя;

• природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність.

Землі лісового фонду:

• вкриті лісовою рослинністю;

• не вкриті лісовою рослинністю, надані для потреб лісового господарства.

Землі водного фонду:

• моря, річки, озера, водосховища, болота, острова;

• прибережні захисні смуги.

• гідротехнічні споруди;

• берегові смуги.

Рис. 4.13. Земельна ділянка як фізичний, економіко-правовий і соціальний комплекс відносин

Рис. 4.14. Логічна схема загальних понять землі як товару

Рис. 4.15. Загальна класифікація земель по споживчих властивостях (призначенню)

Земля як товар включає в себе одночасно і благо, необхідне споживачам, і затрати (інвестиції), без яких володіння і користу­вання земельною ділянкою практично неможливо (рис. 4.16).

Ці якості землі проявляються у вигляді її корисності, рідкості, обмеженості та капіталу. Якщо земля не була б обмеженою, вона була би безплатною як повітря. Загальні споживчі цінності землі складають її корисність. А це дає можливість використовувати земельну ділянку для здійснення визначеної економічної функції (вирощування сільськогосподарських культур, виробництво про­мислових товарів, надання послуг тощо) або особистого користу­вання.

Земля включається в економічний обіг як ресурс, який не має альтернативи взаємозаміни в багатьох сферах діяльності, її особ­ливість як товару ще й і в тому, що кількість запропонованих на ринку земельних ділянок обмежена самою природою. Зміна рівня і динаміки цін на землю не впливає на розмір пропозицій на зе­мельні ділянки. Тому ціна землі визначається, в основному, попи­том: якщо рівень попиту піднімається, то відповідно підвищуєть­ся ціна або рента.

’

Рис. 4. 16. Взаємозв'язок споживчих та інвестиційних властивостей земельної ділянки як товару

Власність на землю разом із природними ресурсами (рослинністю, водою, надрами) і зведеними на ній будівлями є джерелом абсолютної та диференціальної ренти. Диференціальна рента з гірших ділянок дорівнює нулю Збільшення попиту на продукти харчування підвищить земельну ренту до певного рівня, а відпо­відно зросте і ціна за земельну ділянку.

П'ять рівнів потреб, які задовольняються землею, у свідомості людей об'єднуються в певну ієрархію і підпорядковуються прин­ципу відносного домінування. Всі вони, включаючи і вищі потреби у своїй основі, мають інстинктивну природу і визначально прита­манні кожній вихованій особі.

Все, що потрібно людині для виживання, вона одержує в кінце­вому рахунку від землі-годувальниці. Адже земля одночасно і мати багатства. Володіння землею психологічно привабливе для бага­тьох, оскільки земля відіграє вирішальну роль у формуванні та зміцненні середнього і елітного соціальних шарів українського суспільства.

Після задоволення потреб чотирьох рівнів земля стає основою самореалізацїі, саморозвитку потенціальних можливостей людей. І, коли вищі інтелектуальні потреби перетворюються в динаміку, власник землі вже не може жити без своєї доброї спра­ви - не творити, не вирощувати урожай, не обробляти землю.

Крім того, земельна ділянка як товар, будучи об'єктом угод (купівлі-продажу, дарування, застави тощо) задовольняє різні ре­альні або потенційні потреби і має визначені якісні та кількісні характеристики (табл. 4.2).

Одночасно, в залежності від загальних потреб людини, земель­на ділянка у вигляді типів землекористування має свої характе­ристики та форми реалізації (рис.4.17). У той же час, як і будь- який товар, типи землекористування мають споживчу і ринкову вартість. Споживча вартість - це найбільш вірогідна ціна про­дажу типу землекористування на ринку землі.

Таблиця 4.2.