Комплекс речових прав на земельні ділянки

№ п/п	Види права	Підстави набуття	Зміст права
1	2	3	4
1	Постійне ко­ристування державними або кому­нальними землями	Земельний кодекс України, рішення органів виконавчої влади або місцево­го самоврядування	Володіння і корис­тування ділянкою в установлених ме­жах. Зведення буді­вель на праві влас­ності
2	Сервітут - право обме­женого корис­тування чу­жою ділянкою	Земельний кодекс України та угода між особами на підставі закону, і Підлягає державній реєстрації, не може бути предметом купівлі-продажу, застави тощо	Володіння, користу­вання і розпоряд­ження ділянкою, обмеженою серві­тутом. Вимагати плату за сервітути. Сервітут зберіга­ється при переход прав на ділянку до іншої особи. Припинення сервітуту: на вимогу власника ді­лянки, якщо відпала не­обхідність у цьому; по рішенню суду, якщо ділянку не можна вико­ристовувати за призна­ченням із-за сервітуту.
3	Користуван­ня ділянкою на умовах оренди власником нерухомого майна, яке на ній роз­ташоване	Земельний кодекс України та угода сторін на право користування (оренди)частиною ділянки	Постійне користування частиною ділянки. Во­лодіння, користування і розпорядження нерухо­мим майном на свій розсуд. Користування частиною ділянки при переході права власно­сті на будівлю, яка роз­ташована на ній. При­пинення права користу­вання ділянкою по суду або за згодою сторін.
4	Викуп ділян­ки для дер­жавних або комунальних потреб	Рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування	Згода на викуп частини ділянки. Узгодження умов викупу і ціни. Згода на викуп частини ділянки. Узгодження умов викупу і ціни.
5	Оренда земельної ділянки	Договір оренди землі	Вести підприємницьку діяльність відповідно до цільового призначення ділянки. Передавати ділянку в суборенду. Відшкодуван­ня вартості проведених поліпшень після закінчен­ня терміну договору.

Власність на землю як економічна категорія реалізується тоді, коли починає приносити прибуток, а саме в процесі присвоєння і відчуження землі як основного фактору виробництва і його ре­зультатів - доходу. Існує два основних способи присвоєння і відчу­ження: індивідуально обособлений - приватний і сумісний, загаль­ний - публічний. Відповідно, за ознакою суб'єкту присвоєння роз­різняються дві основні форми власності: приватна і публічна (дер­жавна і комунальна) (рис. 4.5).

Рис. 4.5. Структура форм власності на землю

Разом з тим, власність на землю у будь-якій сфері бізнесу має суттєву специфіку, яка визначається соціально-економічними при­чинами й особливостями відповідної категорії земель:

1. Абсолютної земельної власності не існує, тому що права землевласників законодавчо обмежені в інтересах суспільства, територіальних громад, власників інших ділянок, наприклад, не можна наносити збитки довкіллю, використовувати землю не за цільовим призначенням тощо.

2. Встановлений особливий режим землі як природного обме­женого ресурсу. Зокрема, на землю встановлюється презумпція (передбачення) власності територіальних громад або держави, що виключає можливість нічийної (безгосподарської) землі. Більше того, об'єктом приватної власності земля може бути лише в тій мірі, в якій це прямо дозволено державою

Тому ринковий обіг земель законодавчо обмежується в загаль­них публічних інтересах. Так, у своїй більшості не підлягають при­ватизації землі загального користування в населених пунктах (площі, вулиці, парки, сквери, пляжі тощо), землі заповідників, оздоровчого та історико-культурного призначення і т. ін.

3. Враховуючи, що земля є одночасно не тільки специфічним засобом виробництва і об'єктом господарювання, але і важли­вим природним ресурсом, то зміст права власності на землю ви­значається як цивільним, так і земельним правом із врахуванням лісового, водного і природоохоронного законодавства.

Основний зміст та характеристика приватної, державної, ко­мунальної та спільної власності на землю приведені на рис. 4.6, 4.6, 4.7, 4.8,4.9, 4.10, 4.11.

Принципові положення земельних відносин, які встановлені Конституцією України, показані на рис. 4.12. На їх базі побудовані основні положення земельного законодавства щодо формуван­ня власності на землю шляхом землеустрою.

При конфіскації земельна ділянка вилучається безоплатно, незалежно від волі землевласника, по політичних мотивах, за скоє­ний злочин або з інших причин.

Рис. 4. 6. Основний зміст приватної форми власності на зем­лю для громадян

Рис. 4.7. Основний зміст приватної форми власності на зем­лю для організацій - юридичних осіб

Рис 4.8. Характеристика державної форми власності » землю

Рис. 4.9. Характеристика комунальної власності на землю

Рис. 4.10. Особливості сумісної власності на землю

Рис. 4.11. Особливості часткової власності на землю

Рис. 4.12. Конституційні основи правового регулювання земельних відносин в Україні

Наприклад, Декретом про землю, прийнятим II Всеросійським з'їздом Рад від 8 листопада 1917 р., приватна власність на землю в Росії скасовувалася. Уся земля - державна, монастирська, церковна, суспільна, селянська - відчужувалася безоплатно, поверталася у всенародне надбання та переходила в користуван­ня всіх трудящих.

Експропріацією називається примусове відчуження земель за виз­начену винагороду для державних чи суспільних потреб (для будів­ництва автомагістралей, залізниць, об'єктів промисповості тощо).

У процесі приватизації земельні ділянки, що знаходяться в дер­жавній або комунальній власності, розподіляються і закріплюються за приватними землевласниками. У ході націоналізації, навпаки, землі передаються у власність народу або держави як представ­ника суспільних інтересів. Іншими словами, юридичний перехід права власності на землю завжди пов'язаний з вилученням і на­данням земельних ділянок.

Земельна реформа завжди регулюється державою і знаходить­ся під її контролем. Вона здійснюється для переходу до нового земельного ладу і являє собою концентроване вираження земель­ної політики держави та забезпечується відповідними правови­ми, економічними, технічними, організаційними заходами.

Основним механізмом формування об'єктів земельної влас­ності є система землеустрою.