7.4. Особливості землеустрою в регіонах, які мають негативні явища при використанні земель

Досвід проведення землевпорядного проектування показав, що в регіонах з розвитком негативних явищ, або процесів деградації земель (водна і вітрова ерозія ґрунтів, підтоплення, заболочуван­ня, висушення, засолення, опустелення, забруднення відхо­дами виробництва, хімічними і радіоактивними речовинами тощо) найчастіше можуть виявитися неприйнятними землевпорядні рішення, одержані з використанням традиційних методів проек­тування. У таких випадках в основі проектів територіального і внутрішньогосподарського землеустрою, планування використан­ня земель повинна бути агроекологічна оцінка території, при­датність земель для ведення сільськогосподарського виробницт­ва, лісового господарства, будівництва й інших цілей.

Землеустрій, який базується на екологічних вимогах, повинен забезпечувати компроміс між економікою й екологією, що дозво­лить на взаємно вигідних умовах розвивати виробництво.

У регіонах з негативними явищами при використанні земель повинні проводитися наступні роботи.

1. проведення спеціальних обстежень земель з метою вивчен­ня й оцінки негативних процесів для складання тематичних карт (атласів);

2. оцінка агроекологічних властивостей земель і екологічної стабільності територій;

3. визначення особливого режиму й умов землекористування шляхом складання чергових карт земель, обмежених у викорис­танні й обтяжених правами інших осіб (сервітутів);

4. розробка схем захисту земель від деградації, їх консервації та відновлення;

5. розробка системи заходів щодо збереження і поліпшення природних ландшафтів, відновлення і підвищення родючості ґрунтів, захисту земель від ерозії, зсувів, селів, підтоплення, вто­ринного засолення і заболочування, опустелення, забруднен­ня відходами виробництва, хімічними і радіоактивними речови­нами;

6. організація території сільськогосподарських підприємств, селянських та фермерських господарств на екопого-ландшафтній основі з впровадженням ґрунтозахисних, природоохоронних і меліоративних комплексів.

При проведенні агроекологічної оцінки земель виділяються аг­роекологічно однорідні території, і на цій базі встановлюється придатність територій для сільськогосподарського виробництва, ведення лісового господарства, здійснення будівництва, викори­стання їх для інших цілей.

7.5. Особливості землеустрою в районах експлуатації сиро­винних ресурсів

Значні території України включені у сферу розробки й експлуа­тації різних сировинних ресурсів. Райони видобутку мінеральних багатств розрізняються як за видами сировини, що добувається, (нафта, газ, вугілля, руда, апатити, сіль, глинозем і т. ін.), так і за своїми природними і соціально-економічними умовами, що обу­мовлює специфіку змісту і методи проведення землевпорядних робіт.

Загальною характерною рисою для всіх районів експлуатації сировинних ресурсів є наявність порушених, забруднених і підда­них різному негативному впливу використання земель у сільсько­господарському виробництві у зв'язку з масштабністю промисло­вого виробництва і його концентрацією, порушення сформованої територіальної організації сільськогосподарського виробництва в зоні експлуатації сировинних ресурсів.

Організацію використання і охорони земель у районах видо­бутку й експлуатації сировинних ресурсів може забезпечити тільки комплексне землевпорядне проектування, що охоплює всі ієрархічні рівні від розробки схем, проектів територіального і вну­трішньогосподарського землеустрою до робочих проектів з віднов­лення земель та інших землеохоронних заходів, зокрема склад землевпорядних робіт однаковий для будь-якого регіону, але їх зміст має свої особливості.

Однією з особливостей проведення землевпорядних робіт у цих районах є правильний облік і встановлення меж земельних угідь, що піддаються негативному техногенному впливу.

За результатами багаторічних спостережень встановлено, що сучасні масштаби виробництва викликають спочатку локальні порушення земель, а потім, з поширенням техногенних наслідків на прилягаючі території - регіональні порушення.

Для районів експлуатації сировинних ресурсів, крім розробки генеральних схем використання і охорони земельних ресурсів повинні розроблятися галузеві схеми використання і охорони зе­мель, що враховують специфіку впливу на землю негативних факторів, заходу, способи рекультивації земель.

Найважливішими складовими частинами галузевих схем вико­ристання і охорони земельних ресурсів повинні бути питання:

1. розробка комплексу землеохоронних заходів: захист земель від різних забруднень внаслідок видобутку нафти, газу, вугілля, бокситів, титанових руд і т. ін.;

2. боротьба з деградацією мінливих ґрунтів і ландшафтів у зв'яз­ку з промисловим освоєнням територій;

3. організація системи особливо охоронних територій.