1.4. Економічні закони

Становлення, розвиток й зміна способів виробництва підкоряються дії економічних законів. Економічні закони є вираженням необхідних, істотних зв'язків і залежностей економічних явищ і процесів, вони виражають сутність певних виробничих відносин. Закони економічного розвитку носять об'єктивний характер. Це значить, що вони відображають сутність економічних процесів, що відбуваються незалежно від волі й свідомості людей. Люди не можуть їх відмінити або змінити відповідно до власного бажання.

Незалежність дії економічних законів від волі людей наближує їх до дії законів природи. Люди не безсильні перед законами природи, навпаки, вони можуть їх відкривати, вивчати та використовувати в практичній діяльності. Так само і відносно економічних законів. Люди можуть їх пізнавати і використовувати в практичній діяльності. Пізнати економічні закони – значить проникнути в їхню сутність. Використати економічні закони – значить організувати діяльність відповідно до їх вимог, обґрунтувати економічну політику як спосіб перетворення суспільства, затвердження певних соціальних цілей, пріоритетів. Проте, на відміну від законів природи, які діють та проявляються незалежно від існування людей та суспільства, економічні закони діють і проявляються лише через виробничу діяльність людей. Це – суспільні закони. Вони мають історичний характер. Історичний характер економічних законів проявляється в тому, що вони діють доти, поки зберігаються економічні умови, що їх породили. Зміна економічних умов веде до зміни економічних законів.

Економічні закони мають спільні риси та розбіжності не лише з законами природи, але і з юридичними законами. Ці останні, як і економічні закони, проявляються лише через діяльність людей. Але, на відміну від економічних законів, люди можуть творити юридичні закони, змінювати їх, скасовувати, бо вони є результатом законотворчої дії суспільства. Коли законодавчі органи держави приймають блоки економічних законів, або окремі економічні закони, мова йде по суті не про об’єктивні економічні закони, а про юридичні закони, які регулюють правові умови господарської діяльності у суспільстві. До таких юридичних законів відносяться, наприклад, закони про мінімальну заробітну плату, тривалість робочого дня, робочого тижня, робочого року, про податки, їх види та розмір і т.п. Ці та інші правові аспекти економічної діяльності законотворці періодично змінюють відповідно до потреб та вимог суспільства.

Кожна система виробничих відносин розвивається за своїми, тільки їй притаманними економічними законами. Будь яка система виробничих відносин завжди знаходиться у процесі розвитку, перетворення, змін, ускладнень. Це означає, що й відповідна їй система економічних законів також постійно розвивається, перетворюється, змінюється, ускладнюється. Наприклад, ринкове господарство у своєму розвитку проходить ряд історичних етапів. Кожному етапові становлення нового кола виробничих відносин властива й поява нових економічних законів, що виражають їх сутність. Одночасне відмирання того або іншого кола явищ і процесів, відповідно і виробничих відносин, веде до відмирання пов'язаних з ним економічних законів. У системі економічних законів особлива роль належить основному економічному закону, що характеризує мету способу виробництва й засоби її досягнення, розкриває головний рушійний мотив виробництва. Сутність способу виробництва розкриває також закон, який характеризує характер і спосіб з'єднання працівника із засобами виробництва.