4.3. Процес праці та процес утворення і зростання вартості

Роботодавець купує на ринку праці робочу силу і, організовуючи виробництво товарів, споживає її в процесі виробництва. В таких умовах праця є процесом споживання товару робоча сила. Все це зумовлює особливість праці найманого робітника:

1. робітник працює під контролем капіталіста;

2. продукт праці, створений робітником, є власністю не виробника, а роботодавця;

3. експлуатація носить не явний, а прихований характер.

Процес праці при капіталістичному способі виробництва суттєво відрізняється від процесу праці в умовах простого товарного виробництва, де робітник сам контролює себе, а продукт, що виробляється, йому і належить. Крім того, якщо результатом простого процесу праці є продукт, який має певну споживну вартість, то результатом процесу праці при капіталізмі є не просто продукт, що має споживну вартість і вартість, не просто товар, а товар, який виступає носієм додаткової вартості. Головною метою в цих умовах стає зростання вартості, яке відбувається шляхом виробництва додаткової вартості.

В процесі виробництва робітник за допомогою засобів праці впливає на предмети праці й виробляє товар. В результаті того, що труд працівника носить двоїстий характер (конкретний та абстрактний), створюється вартість та додаткова вартість. Конкретною працею робітник переносить на готовий продукт вартість використаних засобів виробництва, які частково зношуються і створює споживчу вартість товару. А вартість предметів праці у цьому процесі повністю переноситься на готову продукцію. В процесі виробництва робітник одночасно переносить на готову продукцію вартість засобів виробництва і предметів праці, яка була створена раніше та, своєю працею, створює нову вартість (знов створену вартість).

Підприємець приймаючи на роботу робітника, оплачує йому денну вартість робочої сили. Але протягом робочого часу робітник створює вартість більшу ніж вартість, що необхідна для відтворення робочої сили. Надлишок створеної вартості над вартістю робочої сили привласнює власник засобів виробництва, що і є джерелом його багатства.

Протягом робочого часу працівник створює вартість більшу, ніж необхідна для відтворення робочої сили, але

Привласнення капіталістом додаткової вартості відбувається без порушення законів товарного виробництва. Капіталіст купує усе необхідне йому для виробництва товару – робочу силу, засоби виробництва, сировину, матеріали за їх вартістю. Продавши готовий продукт також за вартістю, підприємець отримує додаткову вартість. Авансовані.

Таким чином, протиріччя загальної формули капіталу Г–Т–Г' одержало своє розв'язання без порушення законів товарного виробництва й обігу. Додаткова вартість – це надлишок вартості, створеної працею найманого робітника понад вартості його робочої сили, який безоплатно привласнюється власником засобів виробництва. Додаткова вартість – результат неоплаченої праці найманих робітників.

4.4. Сутність капіталу. Постійний та змінний капітал

На поверхні явищ капітал виступає як сукупність речей: грошей, сировини, будівель, машин, готових товарів і т.п. Але, не всяка сукупність вартостей є капіталом. Вона стає капіталом лише тоді, коли використовується для отримання додаткової вартості. Капітал – це вартість, яка приносить додаткову вартість, або самозростаюча вартість. Капітал являє собою суспільні відносини виробництва, які виникають у виробництві додаткової вартості. Таким чином, під капіталом слід розуміти авансовану у виробництво вартість, що перетворюється в процесі виробництва і використання найманої праці у додаткову вартість.Уперше поділив капітал на постійний капітал (с від constant – постійний) і змінний капітал (v від variable – змінний) Карл Генрих Маркс (нем. Karl Heinrich Marx; 5.05.1818 – 14.03.1883) — німецький філософ, соціолог, економіст, письменник.

Постійний капітал втілений у засобах виробництва: виробничих будівлях і спорудах, обладнанні, сировині, паливі і т.п. Постійний капітал сам не створює додаткової вартості, в той же час, він є необхідною умовою її виробництва. В процесі виробництва вартість постійного капіталу конкретним трудом найманих робітників переноситься на готову продукцію.

Таким чином постійний капітал – це частина капіталу, яка втілена у засобах виробництва і в процесі виробництва не змінює величини своєї вартості.

Змінний капітал являє собою функціонуючу найману робочу силу в капіталістичному виробництві, яка є єдиним джерелом вартості та додаткової вартості. Вартість змінного капіталу не переноситься на товар, що виробляється, а відтворюється у вартості знов створеній найманим робітником продукції. Таким чином, змінний капітал – це частина капіталу, яка перетворена в робочу силу і в процесі виробництва змінює свою вартість.

Розмежування капіталу на постійний та змінний базується на подвійній природі праці найманих робітників, які своєю конкретною працею переносять вартість постійного капіталу на товар, що виробляється, а своєю абстрактною працею створюють нову вартість, у тому числі додаткову вартість (m mehrwert).

Таким чином формула вартості товарів (W), створених в умовах капіталістичного виробництва має такий вигляд:

W=c+(v+m),

де, с – постійний капітал або стара вартість;

(v+m) – знов створена або нова вартість.