7.2. Виробництво та обіг. Витрати обігу та їх види

Обіг капіталу неможливий без процесу капіталістичного виробництва. По-перше, товари, перш ніж потрапити у процес обігу, мають бути виробленими на капіталістичних підприємствах. По-друге, робоча сила стає товаром і потрапляє у процес обігу лише тому, що існує капіталістичне виробництво.

У свою чергу, капіталістичне виробництво не можливе без обігу. У сфері обігу капіталісти купують робочу силу і засоби виробництва, без яких не може початись процес капіталістичного виробництва. У сфері обігу реалізуються раніше створені товари, без чого не може продовжуватись капіталістичне виробництво. Таким чином, у капіталістичному господарстві виробництво і обіг взаємопов’язані; кожен з цих процесів не можливий без іншого.

В капіталістичному процесі виробництва наймані працівники своєю конкретною працею створюють споживчі вартості, а своєю абстрактною працею створюють вартість і додаткову вартість. Стосовно процесу обігу, то в ньому споживчі вартості лише переходять від одного власника до другого, вартість же товарів лише перевтілюється з грошової форми у товарну та з товарної форми в грошову. Процес обігу не збільшує вартості товарів, бо він лише являє собою зміну форм вартості. Тому серед метаморфоз капіталу, тобто перетворень його з одних форм в інші, К. Маркс розрізняв реальну та формальну метаморфози. Реальна метаморфоза капіталу відбувається в процесі виробництва, де капітальна вартість змінює свою величину; саме тут додаткова праця найманих працівників створює додаткову вартість. Навпаки, в процесі обігу відбуваються лише формальні метаморфози капіталу, тобто він змінює свою форму, але не величину. Звідси витікає, що головну роль в капіталістичному господарстві відіграє не процес обігу, а процес виробництва. Тому що наріжним каменем капіталістичної системи є додаткова вартість, а вона утворюється в процесі виробництва.

Значення процесу обігу в капіталістичному господарстві полягає у тому, що він, по-перше, підготовляє виробництво додаткової вартості (через купівлю засобів виробництва і робочої сили) і, по-друге, реалізує вже вироблену вартість і додаткову вартість. У самому ж створенні вартості та додаткової вартості процес обігу участі не бере. Крім того, домінуюче положення виробництва над обігом обумовлене такими міркуваннями:

1. Необхідність обігу зумовлена самим існуванням товарного виробництва.

2. Характер обігу зумовлений характером виробництва.

3. Ступінь розвиненості обігу зумовлений характером і розвиненістю виробництва.

Домінуюче становище виробництва над обігом обумовлює і домінування продуктивного капіталу над грошовим і товарним капіталом.

Існує і інша точка зору, що одержала назву „мінової концепції”. Вона полягає в тому, що сфера обігу відіграє визначальну роль відносно сфери виробництва. І тому через регулювання сфери обігу можливе досягнення будь-яких змін у сфері виробництва. Отже, економічні відносини зводяться до мінових відносин, які, в даній концепції, є основною сферою економіки. Ця концепція домінує у країнах Заходу і набуває поширення в Україні.

Категорії виробництва в своїй більшості пояснювалися пропорціями, що склалися в обміні.

Представники цієї концепції, а також школи маржиналізму, основною проблемою вважали дослідження раціонального розподілу обмежених ресурсів або відносин людини до речей, готового продукту чи дару природи, не тільки суспільні відносини, але і рівень виробництва у них вважається первісно заданим. Товар в їх теорії виступає уже в готовому вигляді і тому основні економічні закономірності виводяться із аналізу обміну.

Крім витрат, що пов’язані з виробництвом товарів, існують витрати, зумовлені обігом. Їх називають витратами обігу.

Витрати обігу поділяються на:

1. додаткові витрати обігу, які за суттю є продовженням витрат виробництва;

2. чисті витрати виробництва, які зумовлені самим процесом обігу, зміною форм вартості, перетворенням грошей у товари та товарів у гроші.

До додаткових витрат обігу відносяться, перш за все, транспортні витрати. Товар як споживну вартість можна вважати готовим лише тоді, коли він не тільки виготовлений, але й доведений до споживача. Тому процес транспортування товарів є прямим продовженням процесу їх виробництва, а праця, яка витрачена на транспортування, є продуктивною працею. Вона завершує створення споживчої вартості і разом з тим створює вартість та додаткову вартість. Витрати транспорту входять у вартість товарів понад витрати виробництва.

Крім транспортних витрат, а також витрат на сортування, розфасування і пакування товарів до додаткових витрат обігу відносять витрати на охорону товарних запасів, що є необхідним для безперервного руху процесу відтворення.

До чистих витрат обігу відносять усі витрати, що пов’язані з актами купівлі-продажу. Наприклад, оплата праці продавців, касирів, облікового та іншого персоналу торгових центрів, витрати на інкасацію грошей, канцелярські витрати, витрати на рекламу тощо.

Відшкодування додаткових витрат обігу здійснюється шляхом їх включення у вартість товарів. Інша справа з відшкодуванням чистих витрат обігу. Вони є непродуктивними витратами і тому не збільшують вартість товарів, а відшкодовуються за рахунок раніше створеної додаткової вартості. Інакше кажучи, чисті витрати виробництва відшкодовуються за рахунок додаткової вартості. Тому і окремі капіталісти і суспільство в цілому зацікавлені в їх скороченні.

Сучасний етап розвитку капіталізму вносить свої корективи в динаміку витрат виробництва і витрат обігу.

Якщо в епоху вільної конкуренції витрати виробництва в загальних витратах капіталіста домінували над витратами обігу, то сьогодні ситуація дещо змінилась. В еру бурхливого розвитку продуктивних сил великі монополії ефективно упроваджують у виробництво передові досягнення науково-технічного прогресу. Результатом цього стає збільшення кількості та асортименту товарів та суттєве зниження витрат на їх виробництво. Загострюється конкурента боротьба між фірмами-монополістами. На перший план постає не проблема виробництва, а проблема реалізації виготовленої продукції. Між фірмами ведеться гостра конкурентна боротьба за покупця. Суттєво зростають витрати на рекламу, маркетингові дослідження, транзакційні витрати. Як наслідок, витрати обігу в сучасній ринковій економіці значно перевищують витрати виробництва.