Поняття та категорії

Акціонерний капітал. Акціонерне товариство. Акція. Облігація. Курс акції. Курс облігації. Установчий прибуток. Відкрите акціонерне товариство. Закрите акціонерне товариство. Реальний капітал. Фіктивний капітал. Фондова біржа.

Питання для самоконтролю

1. Що таке «акціонерний капітал» і «акціонерне товариство»?

2. Чому виникли акціонерні товариства?

3. Що представляє собою акція і чим вона відрізняється від облігації?

4. Яке джерело дивіденду?

5. Яким чином визначається курс акції?

6. Яка різниця між номінальною і ринковою вартістю акції?

7. Назвіть відомі Вам види акцій і поясніть їхні особливості.

8. У чому полягає різниця між відкритими та закритими акціонерними товариствами?

9. Що представляє собою установчий прибуток і яким чином він утворюється?

10. Що таке «фіктивний капітал» і чим він відрізняється від «реального капіталу»?

11. Що Вам відомо про ринок цінних паперів, його види та організаційні форми?

12. Які функції виконує фондова біржа?

13. Що означає термін «котирування цінних паперів»?

14. Чому акціонерні компанії відіграють дуже важливу роль у розвинутій ринковій економіці?

Тема 13. Аграрні відносини та земельна рента в умовах капіталістичної економіки План

13.1. Аграрні відносини у докапіталістичних формах виробництва та при капіталізмі.

13.2. Приватна власність на землю та рентні відносини. Рента та орендна плата.

13.3. Монополія на землю як об'єкт господарювання і диференціальний додатковий прибуток орендаря. Диференціальна рента І і ІІ.

13.4. Монополія приватної власності на землю та абсолютна земельна рента.

13.5. Монопольна рента та причини її виникнення. Монопольна ціна.

13.6. Ціна землі та її динаміка.

13.7. Шляхи формування капіталістичних відносин в аграрній сфері.

13.8. Агропромисловий комплекс

Ринкові відносини охоплюють не лише промислове виробництво, а й сільське господарство. Проте аграрні відносини (слово «аграрний» латинського походження і у перекладі українською мовою означає «земельний») – це особлива сфера економічних відносин, оскільки в ній власне економічні процеси найтіснішим чином переплітаються з біологічними, які накладають на них свій відбиток. Справа в тому, що сільське господарство в більшій мірі, ніж промисловість, залежить від природних факторів. Крім того, особливе значення має й продукт цієї галузі виробництва, оскільки тут виробляються продукти харчування, які не можуть бути створені ніякою іншою галуззю. Особливості вирощування сільськогосподарської продукції впливають на ритм роботи підприємств обробної промисловості, які займаються перевезенням та переробкою цієї продукції.

Крім цього, специфіка сільськогосподарського виробництва вимагає значної мобілізації сил працівників села. Це зумовлено тим, що посіяти і зібрати врожай без втрат треба у дуже стислі строки, тому що існує велика залежність сільського господарства від погодних умов. Відзначені обставини і визначають особливу систему аграрного сектора економіки.

13.1. Аграрні відносини у докапіталістичних формах виробництва та при капіталізмі

Перш ніж перейти до вивчення аграрних відносин в розвиненій ринковій системі, необхідно розглянути їхні особливості в докапіталістичних суспільствах. Це пояснюється тим, що в аграрному секторі ринкової економіки тривалий час зберігались (а в Україні й нині існують) залишки докапіталістичних відносин. Вони характеризувались наступними основними рисами: по-перше, пануванням натурального виробництва, як в поміщицькому, так і в селянському господарстві; по-друге, володінням засобами виробництва безпосереднім виробником, тобто кріпаком, який повинен мати свою ділянку землі та сільськогосподарський інвентар; по-третє, особистою залежністю безпосереднього виробника – кріпака – від феодала, по-четверте, пануванням примітивної, рутинної техніки виробництва і, як наслідок, крайньою відсталістю агрокультури та низькою продуктивністю праці.

Розглянуті відносини в докапіталістичних суспільствах отримали вираження і в докапіталістичних формах земельної ренти. Слово «рента» має латинське походження (лат. – reditta), що в перекладі означає «віддана назад». Додатковий продукт, який створювався кріпаками, привласнювався феодалами у формах феодальної ренти. Перша особливість феодальної ренти полягала в тому, що вона базувалась на позаекономічній залежності кріпака від феодала. Друга особливість віддзеркалювала той факт, що у формі ренти феодал привласнював увесь додатковий продукт, створюваний кріпаками. Існували три історичні форми феодальної земельної ренти: відпрацьовочна (панщина), продуктова (оброк) та грошова. При першій формі кріпак зобов'язаний був частину часу (наприклад, три дні на тиждень) працювати на панській землі, відпрацьовуючи панщину, а час, що залишався працював на ділянці, яка була надана у володіння, створював продукт для свого існування. Тут необхідна і додаткова праця, чітко розмежовані у просторі і часі.

При другій формі – продуктовій ренті – кріпак весь робочий час працював на наділеній йому у користування ділянці, але частину виробленого продукту віддавав пану у вигляді так званого оброку.

Третя форма – грошова рента, при якій кріпак повинен був не тільки виробити продукт, але й реалізувати його на ринку, а частину його вартості передати феодалу у вигляді цієї ренти. Грошова форма ренти знаменувала собою вже період розкладу феодального ладу, зародження і розвитку товарно-грошових відносин.

Найбільш загальними рисами аграрних відносин у розвиненій ринковій економіці є: по-перше, відділення землі як об’єкту власності від землі як об’єкту прикладання капіталу, тобто земельний власник може жити на Кіпрі, а його земельна ділянка знаходитись в Шотландії; по-друге, наявність трьох соціальних суб'єктів в системі аграрних відносин: землевласник, капіталіст-орендар та безпосередній виробник – найманий сільськогосподарський працівник; по-третє, на відміну від феодальних відносин, де додатковий продукт цілком привласнюється власником землі, в умовах аграрних відносин розвиненого ринкового господарства землевласник привласнює лише частину додаткової вартості у вигляді капіталістичної земельної ренти, яка являє собою економічну форму реалізації земельної власності. Інша частина додаткової вартості, виробленої найманими сільськогосподарськими працівниками, привласнюється капіталістами-орендарями у вигляді середнього прибутку на капітал. Ця остання виступає для капіталіста-орендаря економічною формою реалізації його інвестицій в сільське господарство.

Друга частина нової вартості, яка створюється найманими працівниками, виступає у формі їх заробітної плати. Таким чином, суб'єктами аграрних відносин в розвиненому ринковому господарстві виступають три соціальні фігури: землевласник, який одержує земельну ренту, капіталіст-орендар, який привласнює середній прибуток на свій капітал, та найманий сільськогосподарський робітник, який отримує заробітну плату. Взаємовідносини цих соціальних суб'єктів й характеризують зміст виробничих відносин в аграрному секторі розвиненої ринкової економіки.

Наступна особливість аграрних відносин капіталізму, яка відрізняє їх від цих відносин докапіталістичних суспільств, полягає в тому, що вони виступають важливим фактор розвитку продуктивних сил сільського господарства. Цей розвиток супроводжується науково-технічним прогресом, впровадженням нової техніки та технології сільськогосподарського виробництва, застосуванням результатів агробіологічної науки, зростанням кваліфікації найманих спеціалістів та сільськогосподарських працівників.

Капіталіст-орендар, як і будь-який інший капіталіст, здійснює сільськогосподарське виробництво з метою одержання додаткової вартості. Він не може привласнити у формі прибутку всю додаткову вартість, яка створюється найманими сільськогосподарськими робітниками, оскільки застосовує капітал на чужій землі. Але він повинен мати прибуток не менше середнього прибутку, в іншому випадку вкладення ним капіталу в землю стає невигідним. Яким же чином виникає надлишок над середнім прибутком, який привласнює землевласник без шкоди для інтересів капіталіста? Яка природа земельної ренти? В чому полягає різниця між земельною рентою та орендною платою?