Поняття та категорії

Відтворення. Просте відтворення. Продуктивне і індивідуальне споживання робітника. Розширене відтворення. Нагромадження капіталу. Капіталізована додаткова вартість. Застосовуваний і споживаний капітал. Технічна будова капіталу. Вартісна будова капіталу. Органічна будова капіталу. Концентрація капіталу. Централізація капіталу. Концентрація виробництва. Централізація виробництва. Безробіття. Фрикційне безробіття. Структурне безробіття. Циклічне безробіття.

Питання для самоконтролю

1. Що таке відтворення? У чому відмінність відтворення від виробництва?

2. Як використовується додаткова вартість в умовах простого і розширеного відтворення?

3. Що означає нагромадження капіталу? Чому розширене виробництво набирає форму нагромадження капіталу?

4. Назвіть фактори, які визначають розміри нагромадження капіталу.

5. У чому відмінність «застосовуваного капіталу» від «споживаного капіталу»?

6. Що треба розуміти під технічною, вартісною і органічною будовою капіталу?

7. У чому полягає відмінність між вартісною і органічною будовою капіталу?

8. Які соціально-економічні наслідки має зростання органічної будови капіталу?

9. Який зміст понять «концентрація капіталу» і «централізація капіталу»? Покажіть їх відмінність і взаємозв’язок.

10. Які форми безробіття спостерігаються у наш час в Україні?

Тема 7. Кругооборот і оборот капіталу План

7.1. Кругооборот капіталу і його три стадії. Функціональні форми промислового капіталу.

7.2. Виробництво та обіг. Витрати обігу і їх види.

7.3. Оборот капіталу. Основний і оборотний капітал. Швидкість обороту капіталу.

7.4. Фізичний і моральний знос основного капіталу. Амортизація.

7.5. Час обороту та його складові частини.

7.6. Оборот змінного капіталу, річна норма і маса додаткової вартості.

У попередніх темах був розглянутий процес виробництва капіталу та додаткової вартості. Але життєвий шлях капіталу не обмежується сферою виробництва, він охоплює і сферу обігу. Щоб забезпечити виробництво додаткової вартості, капіталіст повинен регулярно купувати необхідні засоби виробництва і робочу силу. Так само регулярно він повинен продавати вироблені товари. Весь процес самозростання капіталу тісно пов’язаний зі сферою обігу. Щоб розкрити закони руху і зростання капіталу, аналіз процесу виробництва необхідно доповнити аналізом процесу обігу.

Обіг, являючи собою зв’язуючу ланку між виробництвом і споживанням, відіграє подвійну роль: у сфері обігу відбувається, по-перше, перехід споживчих вартостей, по-друге, зміна форм вартості. Особливістю процесу обігу є те, що тут вартість не створюється, як це має місце в процесі виробництва, а лише змінює свою форму – з товарної переходить в грошову, і навпаки.

В сфері обігу існують два принципово різних типи зміни форм вартості. Перший тип, який характеризується формулою Т–Г–Т, є притаманним простому товарному виробництву і називається простим товарним обігом. Другий тип, який виражається формулою Г–Т–Г^′, є притаманним капіталізму і називається обігом капіталу.

Відмінність між формулами Т–Г–Т і Г–Т–Г^′ не є чисто формальною, що виражається лише в іншій послідовності зміни форм вартості. За цією зовнішньою відмінністю, яка виявляється у сфері обігу, приховані глибокі, суттєві розбіжності в характері виробничих відносин.

З’явившись на базі простого товарного виробництва, капіталізм оволодіває сферою обігу, підпорядковує її собі та надає їй ряд нових рис, оскільки у сфері обігу тепер відбувається не просто зміна форм вартості, а зміна форм самозростаючої вартості, тобто капіталу. Загальні закони простого товарного обігу, зберігаючи свою силу і значення при капіталізмі, у той же час переплітаються зі специфічними законами обігу капіталу. Це породжує низку нових протиріч та загострює протиріччя, що знаходились раніше у нерозвинутому стані.

Ототожнювання обігу капіталу з простим товарним обігом, маскує докорінні протиріччя, що виникають у зв’язку з процесом обігу капіталу. В цьому випадку сфера обігу розглядається як самостійна, що є незалежною від виробництва і що регулюється своїми власними законами. При такому підході виключається усяка можливість зрозуміти специфічні особливості обігу капіталу порівняно з простим товарним обігом. Адже з зовнішньої сторони кожний капіталіст виконує у сфері обігу ті ж операції, що і прості товаровиробники, – він або продає товари, або купляє їх.

Виробництво і обіг – не самостійні і незалежні сфери, а єдине взаємопов’язане ціле, в якому визначальна роль належить виробництву. Вірно зрозуміти зміст процесів, що відбуваються у сфері обігу, можливо лише після того, як є з’ясований зміст процесів, що відбуваються у сфері виробництва. Лише вивчаючи процес обігу капіталу у нерозривному зв’язку з процесом його виробництва, можна виявити те суттєво нове, що привносить капітал у сферу обігу.