14.3. Національний дохід в Україні: особливості та динаміка статистичних показників
Вчення про національний дохід є загальнотеоретичним фундаментом для створення систем національного обліку та економетричного моделювання функціонування економіки в цілому. Разом із тим, системи національного обліку та зазначені економетрічні моделі розглядати як конкретні, прикладні форми прояву загальної теорії національного доходу.
Отже, наступний етап вивчення теорії національного доходу передбачає конкретизацію її положень щодо конкретної національної економіки – економіки України – та системи національного обліку, яка в ній використовується.
У недалекому минулому в Україні, що перебувала у складі СРСР, такі узагальнюючі показники, як сукупний суспільний продукт (ССП), національний доход (НД) та інші, обчислювалися в межах системи національного обліку, що мала назву “баланс народного господарства”.
Баланс народного господарства (БНГ) – це система макроекономічної інформації, яка базується на положеннях теорії суспільного відтворення К. Маркса і призначена для аналізу функціонування й розвитку економіки заснованої на суспільній власності на засоби виробництва і централізованому плануванні.
Після розпаду СРСР у 1991 р. і з переходом до ринкової економіки в Україні, як і в багатьох постсоціалістичних країнах, відбулася суттєва трансформація системи статистичних показників, переорієнтація її на опис і аналіз функціонування ринкової економіки. У національному обліку України був здійснений перехід від Балансу народного господарства до Системи національних рахунків ООН.
Система національних рахунків (СНР) – це система взаємозалежних статистичних показників, стандартизованих класифікацій, що характеризують умови, процес і результати відтворення в ринковій економіці.
Великий внесок у розвиток СНР вніс англійський економіст Дж. М. Кейнс, який вважав, що СНР – це система взаємозалежних показників (доход, споживання, заощадження) і її дані мають цікавити органи державного управління при прийнятті рішень з питань економічної політики і розробки заходів щодо регулювання ринкової економіки.
Макроекономічна інформація, що отримають за допомогою СНР ООН, широко використовується не тільки національними господарськими суб'єктами, але і міжнародними організаціями (ООН, МВФ, Всесвітній банк та ін.), які у свою чергу беруть активну участь у розробці міжнародних стандартів в області національного обліку. В даний час таким є стандарт, який схвалений Статистичною комісією ООН, СНР 1993 року, що замінив раніше діючу СНР 1968 р.
Показники СНР ООН за своїм змістом істотно відрізняються від показників БНГ, тому що засновані на різних методологічних концепціях. Так, зокрема, політекономічну основу СНР ООН складають: теорія економічного виробництва, теорія факторів виробництва, інституційна теорія та інші.
Система національного обліку, на відміну від БНГ, заснована на іншому визначенні поняття «економічне виробництво». У БНГ до сфери економічного виробництва відносилося тільки матеріальне виробництво. У сфері нематеріальних послуг (державне управління, оборона, охорона здоров'я, забезпечення правопорядку та ін.) відповідно до теорії К. Маркса відбуваються лише перерозподіл і кінцеве споживання національного доходу. У СНР застосовується більш широке тлумачення поняття «економічне виробництво», що охоплює виробництво практично всіх товарів і послуг, за винятком послуг, які здійснюються домашніми господарками готування їжі, підтримки житла у чистоті, вихованню дітей та ін. Це єдине вилучання зроблене з точки зору можливостей обліку, оскільки діяльність домашніх господарок оцінити досить складно. Таким чином, у СНР ООН економічне виробництво містить у собі такі види діяльності:
виробництво товарів, включаючи товари для власного споживання (наприклад, виробництво фермерами сільськогосподарських продуктів для власного споживання);
надання послуг для реалізації;
діяльність фінансових посередників (банків, інвестиційних фондів, страхових кампаній);
надання неринкових послуг органами державного управління (колективні послуги у сфері управління, оборони й індивідуальні послуги у сфері охорони здоров'я, утворення тощо);
надання неринкових послуг некомерційними організаціями, що обслуговують домашні господарства;
надання послуг найманою прислугою (кухаря, садівника, водія автомобіля);
надання житлових послуг власниками житла для власного споживання.
До сфери економічного виробництва не включаються процеси і явища, що пов’язані зі зміною в навколишньому середовищі (наприклад, виснаження запасів вугілля, нафти та інших корисних копалин, забруднення повітря і води і т.п.). Однак діяльність, спрямована на захист навколишнього середовища враховується в економічному виробництві.
Розрахунок основних показників доходів (національний доход, наявний доход, первинні доходи та ін.) у СНР базується на принципово іншому, у порівнянні з БНГ, політекономічному визначенні категорії «доход», яке було введено в науковий обіг Дж. Р. Хіксом. У трактуванні Дж. Р. Хікса доход являє собою максимальну суму грошей, яку можна витратити на купівлю споживних товарів і послуг, не стаючи при цьому бідніше, тобто не зменшуючи свого накопиченого багатства і не приймаючи на себе ніяких фінансових зобов'язань.
Перехід у національному обліку України від БНГ до СНР ООН пов'язаний також з урахуванням багатофакторної теорії вартості (теорії факторів виробництва). На відміну від БНГ СНР ООН заснована на теорії факторів виробництва, відповідно до якої земля, праця і капітал розглядаються як фактори, що мають рівне значення у створенні вартості товарів. Тобто, кожен з названих факторів створює певну частку вартості товарів, за що має отримувати відповідну винагороду. Разом з тим, необхідно зазначити, що на відміну від СНР ООН 1968 р. у новому варіанті – СНР ООН 1993 р., немає прямих посилань на фактори виробництва й оцінку показників за факторною вартістю. Поняття факторного доходу замінене в СНР ООН 1993 р. поняттям первинного доходу, яке дуже близько за змістом до поняття факторного доходу, але, разом з тим, має і певні відмінності.
До найбільш важливих макроекономічних показників СНР відносяться:
валовий внутрішній продукт (ВВП);
валовий національний доход (ВНД);
валовий національний наявний доход (ВННД);
кінцеве споживання;
валове нагромадження;
сальдо зовнішньої торгівлі;
національне заощадження;
чисте кредитування і чисте запозичення;
національне багатство.
Валовий внутрішній продукт (ВВП) – це вихідний показник СНР, що відбиває сукупну ринкову вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених резидентами країни за той чи інший період часу (звичайно за рік).
Валовий національний дохід (ВНД) – це показник СНР, що відбиває суму первинних доходів, отриманих громадянами даної країни, як у межах національної економіки, так і за кордоном за той чи інший період часу (звичайно за рік).
Валовий національний наявний дохід (ВННД) – це показник СНР, для обчислювання якого необхідно до валового національного доходу додати сальдо поточних перерозподілених платежів (поточних трансфертів), переданих за кордон чи отриманих із-за кордону.
Політекономічна категорія «національний дохід» у системі національних рахунків, яка використовується в Україні конкретизується і виражається за допомогою наступних понять або статистичних показників:
Чистий внутрішній продукт (ЧВП) – показник СНР, який одержується після відрахування з валового внутрішнього продукту спожитого основного капіталу.
Чистий національний дохід (ЧНД) – показник СНР, який вираховується шляхом відрахування з валового національного доходу спожитого основного капіталу.
Чистий національний наявний дохід (ЧННД) – показник СНР, який вираховується шляхом відрахування з валового національного доходу спожитого основного капіталу і додавання до нього сальдо поточних перерозподілених платежів (поточних трансфертів), переданих за кордон чи отриманих із-за кордону.
Важливо зазначити, що відповідно до концепції Дж. Р. Хікса, у СНР споживання основного капіталу оцінюється за відновною вартістю, а не по первісній.
Далі, наявний національний доход (ВННД або ЧННД) спрямовується на національне кінцеве споживання і національне заощадження.
Отже, категорії «національний доход» у межах БНГ і СНР – це різні за змістом і методам розрахунку поняття або показники. Для їхнього зіставлення споконвічно необхідно зробити ряд складних статистичних операцій. З метою позначити розходження в змісті цих статистичних показників у документах ООН з даної проблематики показник національного доходу в БНГ прийнято називати чистим матеріальним продуктом.
Динаміка основних статистичних показників політекономічної категорії «національний доход» відносно ВВП у 2000-і роки надана діаграмою (рис.14.2), що віддзеркалює довгострокові тенденції в економіці України.
Рис. 14.2 Довгострокові тенденції в економіці України
Зростання валової доданої вартості у 2012 році порівняно з 2011 роком зафіксовано за такими видами економічної діяльності як торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (на 3,9%), добувна промисловість (на 2,5%), виробництво та розподілення електроенергії, газу та води (на 2,2%), охорона здоров’я та надання соціальної допомоги (на 0,9%), транспорт і зв’язок (на 0,9%), операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям (на 2,3%). Водночас скорочення виробництва валової доданої вартості відбулося у будівництві (на 8,8%), фінансовій діяльності (на 6,5%), сільському господарстві (на 4,3%), переробній промисловості (на 3,5%), державному управлінні (на 2,9%), у галузі освіти (на 1,5%).
Зробимо деякі висновки:
Вчення про національний доход і його відтворення є одним із напрямків подальшого, більш поглибленого вивчення теорії відтворення суспільного капіталу, оскільки дозволяє наблизити її зміст до реального господарського життя суспільства.
Національний доход, який розглядається в аспекті теорії відтворення суспільного капіталу К. Маркса, являє собою нову вартість, створену у суспільному виробництві протягом визначеного періоду часу (звичайно одного року). Його рівень дорівнює сумі вартості змінного капіталу і додаткової вартості, тобто (v + m).
Національний доход створюється у сфері матеріального виробництва. При розширеному відтворенні національний доход за натурально-речовинним складом містить у собі також додатково створені засоби виробництва і предмети споживання необхідні для формування додаткового постійного і змінного капіталів.
Чистий доход (m) являє собою частку національного доходу, що залишається після відрахування з його вартості змінного капіталу (фонду заробітної плати). За величиною він дорівнює додатковій вартості.
Продуктивна праця при капіталізмі – це праця, що створює додаткову вартість. Непродуктивна праця при капіталізмі – це корисна діяльність людини, у результаті якої додаткова вартість не створюється.
До факторів, що визначають динаміку рівня національного доходу належать зміни: в кількості праці, що застосовується у сфері матеріального виробництва; рівня продуктивності праці працівників сфери матеріального виробництва; в масштабах виробництва, якщо діє позитивний ефект масштабу виробництва та інші.
Показники рівнів і темпів зростання реального національного доходу є важливими показниками, що характеризують стан і розвиток економіки країни, добробут її населення. При підвищенні рівня реального національного доходу добробут населення зростає і навпаки.
У своєму русі національний доход минає наступні стадії: виробництво, розподіл, перерозподіл і кінцеве використання. Розподіл національного доходу полягає в його розподілі на фонд заробітної плати і чистий доход, який у свою чергу розподіляється між основними групами капіталістів і землевласниками.
Перерозподіл національного доходу здійснюється державою, що здійснює відповідну економічну політику. Перерозподілений національний доход надходить у сферу кінцевого споживання, яка представлена фондом споживання і фондом нагромадження. Фонд споживання призначений для задоволення поточних потреб найманих робітників, капіталістів, землевласників і держави, а фонд нагромадження – для розширення суспільного виробництва або збільшення суспільного капіталу.
Вчення про національний доход, що базується на теорії відтворення суспільного продукту К. Маркса, було реалізовано на практиці в СРСР при розробці системи національного обліку, яка мала назву “Баланс народного господарства” (БНГ).
У післяреформений період в національному обліку України був здійснений перехід від Балансу народного господарства до Системи національних рахунків ООН, останній варіант якої був прийнятий Статистичною комісією ООН у 1993 році.
Показники СНР за своїм змістом істотно відрізняються від показників БНГ, тому що засновані на різних методологічних концепціях. Політекономічну основу СНР складають: теорія економічного виробництва, теорія факторів виробництва, інституційна теорія та інші.
Оскільки БНГ і СНР засновані на різних визначеннях політекономічної категорії «національний доход», з метою уникнути різночитань в оцінці економічного розвитку різних країн, у документах ООН по даній проблематиці показник національного доходу в БНГ називається Чистим матеріальним продуктом.