2.5. Виникнення умов переходу до ринкового господарства

Зростання ремісничого і сільськогосподарського виробництва, розвиток суспільного поділу праці між містом і селом призвели до посилення економічних зв'язків між різними районами всередині країни, до утворення національного ринку. Поява національного ринку створювала економічні передумови для централізації державної влади.

Спираючись на більш широкий прошарок незнатних дворян-поміщиків, на «васалів своїх васалів», а також на міста, королі завдали феодальної знаті вирішальні удари і зміцнили своє становище. Вони стали не лише номінальними, а й фактичними володарями в державі. Утворилися великі національні держави у формі абсолютистських монархій. Подолання феодальної роздробленості та створення централізованої державної влади сприяло виникненню і розвитку капіталістичних відносин.

Велике значення для виникнення капіталістичного устрою мало також утворення світового ринку.

З виникненням світової торгівлі та світового ринку ремесло виявилося не в змозі задовольнити збільшений попит на товари. Це прискорило перехід від дрібного ремісничого виробництва до великого капіталістичного виробництва, заснованого на експлуатації найманих робітників.

Перехід від феодального способу виробництва до капіталістичного відбувався двояким чином: з одного боку, розшарування дрібних товаровиробників породжувало капіталістичних підприємців, з іншого боку, торговий капітал в особі купців безпосередньо підпорядковував собі виробництво.

Таким чином, у надрах феодального суспільства визрівали економічні та соціальні передумови нового суспільного способу виробництва. Складалися умови для переходу до розвиненого ринкового господарства. Але для того, щоб вони стали загальними і пануючими, вимагалося як звільнення безпосередніх виробників від особистої залежності, так і, що особливо важливо, «визволення» їх від засобів виробництва і перетворення у найманих робітників, які були змушені продавати свою робочу силу власникам засобів виробництва. Засоби праці та грошові ресурси все більше зосереджувалися в руках нового класу капіталістичних підприємців і перетворювалися в капітал.

Вирішальну роль у цьому зіграло так зване первісне нагромадження капіталу. Джерелами первісного нагромадження можна вважати розпуск феодальних дружин в останній третині XV ст., процес розкрадання общинних і державних земель, секуляризацію, внутрішню і зовнішню торгівлю, работоргівлю і піратство, війни та військові поставки, протекціоністську і податкову політику, колоніальну систему, систему державних позик, лихварство, систему відкупів і монополій, діяльність комерційних банків.

Основними риси процесу первісного нагромадження капіталу є:

1. монополізація незначною частиною суспільства переважної маси засобів виробництва та їх використання як знаряддя експлуатації, привласнення результатів праці більшості населення, тобто існування приватнокапіталістичної власності;

2. юридична свобода працівників, які позбавлені засобів виробництва, засобів існування і для того, щоб прогодувати себе і членів своєї сім’ї, змушені продавати робочу силу. Внаслідок цього товарне виробництво досягає найвищого розвитку;

3. праця робітника під контролем капіталіста, який є власником виготовленого продукту, відчуженість найманих робітників від управління виробництвом і власністю;

4. привласнення капіталістами більшої частини створеного найманими працівниками продукту, зокрема всього додаткового та частини необхідного;

5. виробництво і привласнення додаткової вартості на основі економічного примусу до праці юридично вільних найманих працівників та її використання для розширення виробництва і паразитичного споживання капіталістами – основна сутність даної економічної системи;

6. масове безробіття, значне майнове розшарування громадян, економічні кризи та ін.

Первісне нагромадження капіталу відбувалося у різних країнах у різних формах і не одноразово, але зміст його був однаковим: перетворення безпосередніх виробників у найманих працівника шляхом вивільнення їх від особистої залежності, насильницького позбавлення засобів виробництва, та зосередження останніх у руках крупних власників – підприємців - та перетворення в капітал.