Поняття та категорії

Товарне виробництво. Суспільний поділ праці. Товар. Споживна вартість. Мінова вартість. Вартість. Конкретна праця. Абстрактна праця. Приватна праця. Суспільна праця. Величина вартості. Індивідуальна праця. Суспільно необхідна праця. Індивідуальний робочий час. Суспільно необхідний робочий час. Продуктивність праці. Інтенсивність праці. Проста праця. Складна праця. Редукція праці. Відносна форма вартості. Еквівалентна форма вартості. Закон вартості. Масштаб цін. Ціна. Інфляція. Закон вартості. Товарний фетишизм. Грошовий фетишизм.

Питання для самоконтролю

1. Що слід розуміти під товарним виробництвом?

2. Що таке товар і які його властивості?

3. Який взаємозв’язок вартості та мінової вартості?

4. У чому полягає двоїстий характер втіленої у товарі праці?

5. Чим визначається величина вартості товару?

6. У чому відмінність грошової форми вартості від загальної форми вартості?

7. Що таке гроші та які їх функції?

8. У чому сутність закону вартості?

Тема 4. Капітал та наймана праця План

4.1. Перетворення грошей у капітал. Загальна формула капіталу та її протиріччя.

4.2. Робоча сила як товар.

4.3. Процес праці та процесс утворення і зростання вартості.

4.4. Сутність капіталу. Постійний та змінний капітал.

4.5. Норма і маса додаткової вартості та способи її збільшення.

4.6. Стадії підвищення продуктивності праці.

Тема "Капітал і наймана праця" виступає якісно новим ступенем дослідження товарного виробництва. Розвиток товарних відносин на рівні простого товарного виробництва завершується виникненням грошей, які починають функціонувати самостійно і створюють умови для становлення нового типу відносин. Із залученням у сферу дії товарних відносин особливого товару – робочої сили, починає свою історію капіталістичне товарне виробництво. Вивчення питань даної теми дає можливість з’ясувати сутність капіталістичного способу виробництва, закони його руху та тенденції розвитку.

4.1. Перетворення грошей у капітал. Загальна формула капіталу та її протиріччя

Товарне виробництво виникло в період розпаду первісного і виникнення рабовласницького способу виробництва, але свій повний розвиток отримало тільки при капіталізмі. Гроші також існують з давніх часів, але капіталом стають тільки за певних умов. Вони стають капіталом тоді, коли приносять їх власнику суму більшу, ніж попередньо авансована.

Якщо уважно розглянути формулу простого товарного обігу Т–Г–Т і формулу обігу грошей як капіталу Г–Т–Г стає очевидним, що вони мають як спільні, так і відмінні риси. Спільне між ними: одні й ті ж акти купівлі-продажу, два речових елементи – товар і гроші, контрагенти – продавці та покупці. Але обіг грошей як капіталу суттєво відрізняється від простого товарного обігу. Кругообіг Т–Г–Т і Г–Т–Г відрізняються, перш за все, зворотною послідовністю одних і тих же фаз обігу. Економічною суттю обігу товарів (Т–Г–Т) є зміна за допомогою грошей однієї споживної вартості на іншу. При цьому гроші при купівлі іншого товару не авансуються, а витрачаються остаточно.

Зовсім іншу роль відіграють гроші в умовах капіталістичного товарного обігу. Якщо простий товарний обіг починається продажем (Т–Г) і закінчується купівлею (Г–Т), то обіг грошей як капіталу починається купівлею (Г–Т) і закінчується продажем (Т–Г). Як видно, процес обігу грошей як капіталу починається і закінчується грошима, тим самим гроші лише авансуються, а не витрачаються.

У формулі Г–Т–Г гроші утворюють вихідний і кінцевий пункти руху капіталу. На перший погляд, кругообіг Г–Т–Г може здаватися беззмістовним. І дійсно, він не має сенсу, якщо власник грошей у 100 дол., що пустив їх у обіг, вилучає з обігу таку ж авансовану суму 100 дол.

Формула Г–Т–Г набуває сенсу, коли власник грошей одержить суму більшу, ніж первісно авансована. Тобто авансовані гроші в процесі цього обігу змінюють свою величину. Тому загальна формула капіталу приймає вигляд: Г–Т–Г', де , тобто це вже не сума попередньо авансована, а попередньо авансована сума з певним приростом. Цей приріст, або надлишок над первісною вартістю називається додатковою вартістю. Таким чином, метою обігу грошей як капіталу є зростання вартості і саме цей рух перетворює первісно авансовану вартість у капітал. Формула руху капіталує всезагальною тому, що вона відноситься до всіх видів капіталу: лихварського, купецького, промислового (пануюча форма капіталу при капіталізмі).

Формула простого товарного обігу (Т–Г–Т) і загальна формула капіталу (Г–Т–Г') характеризують різні виробничі відносини, різні типи товарного виробництва: просте і капіталістичне виробництво. Це не формальна, а глибоко суттєва різниця. Постає питання: звідки виникає приріст над попередньо авансованою вартістю?

При поверховому погляді на процес самозростання вартості складається враження про несумісність формули Г–Т–Г' із законами товарного виробництва й обігу. По-перше, уявляється, що кругообіг Г–Т–Г' суперечить закону вартості, як закону обміну еквівалентів. Згідно з цим законом Г і Г' повинні бути рівними вартостями. Але тоді самий процес руху грошей втратив би сенс для капіталіста. По-друге, складається враження, що додаткова вартість створюється в обігу, а не у виробництві. Так, оскільки обмін товарів у його чистому вигляді є обміном рівних вартостей і означає лише зміну форми вартості (вартість у грошовій формі перетворюється у товарну форму, а товарна – у грошову форму), то в обігу додаткова вартість виникнути не може. Таким чином, виходячи з еквівалентного обміну, ми не можемо пояснити перетворення Г в Г′.

Припустимо, що має місце нееквівалентний обмін, так що власник грошей купує товари за їх вартістю, потім продає ці товари вище вартості. У цьому випадку виграє продавець і програє покупець. Якщо ж ціна товару буде нижче вартості, то виграє покупець, а програє продавець. В процесі діяльності капіталісти поперемінно виступають то в ролі продавця, то в ролі покупця. Виграючи як продавці, вони програють як покупці і навпаки. Як видно, ніякого приросту вартості, ніякої додаткової вартості в обігу виникнути не може, тому що взаємні виграші і програші продавців і покупців взаємопогашуються.

Нарешті, якщо припустити, що внаслідок невідповідності ринкової ціни і вартості товарів все ж таки окремі капіталісти одержують більше грошей, ніж попередньо авансували (а це має місце в реальній дійсності), то і в такому випадку ніякого приросту вартості не буде. Такі явища можуть пояснити збагачення окремих підприємців, або їх груп, яке виникає за рахунок перерозподілу вже створеної додаткової вартості. Щодо всього суспільства, то ні хто не може збагачуватись за рахунок неспівпадіння ціни і вартості товарів, тому що в обігу ніякої нової вартості не виникає.

Якщо капітал не може виникнути в обігу, то чи може він виникає поза цим процесом? Так як загальна формула капіталу Г–Т–Г' складається з актів купівлі-продажу, які здійснюються у сфері обігу, то капіталіст, який нічого не купує і не продає, також не може одержати додаткову вартість. Таким чином, дослідження умов виникнення додаткової вартості приводить нас до двох протилежних висновків, які є протиріччям загальної формули капіталу.

Капітал не може виникнути з обігу і так само не може виникнути поза обігом. Він повинен виникнути в обігу і в той же час не в обігу.

Протиріччя загальної формули капіталу полягає саме в тому, що знаходячись в межах простого товарного виробництва і простого товарного обігу, ми ніяк не можемо з'ясувати перетворення грошей у капітал, тому що формула Г–Т–Г', по суті, знаходиться в протиріччі з умовами простого товарного виробництва і простого товарного обігу. Отже виникає питання: можливо нам треба відмовитись від тих законів, які діють в умовах простого товарного виробництва, відмовитись від закону вартості? Можливо перетворення грошей у капітал здійснюється саме через порушення закону вартості? Насправді – ні.

Якщо виходити з закону вартості, то власник грошей, який пускає їх в обіг, купує товари за їх вартістю і продає вироблені товари за їх вартістю. Відбувається еквівалентний обіг, в той же час, підприємець одержує додаткову вартість. Яким же чином утворюється додаткова вартість без порушення закону вартості? Справа в тому, що власник грошей, перетворених у капітал, знаходить на ринку такий товар, який при його споживанні створює вартість більшу, ніж та, яку він сам має. Таким товаром є робоча сила. Товар цей був невідомий простому товарному виробництву і тому протиріччя загальної формули капіталу не могло бути вирішено виходячи з умов простого товарного виробництва.