13.2. Приватна власність на землю та рентні відносини. Рента та орендна плата

Історично рента існувала до виникнення відносин капіталістичного виробництва. Але як економічна категорія капіталізму рента сформувалася лише у зв'язку з утворенням капіталістичного способу виробництва. Тому рента повинна розглядатися після аналізу категорій, які розкривають суть і форми руху капіталу.

У попередніх темах ми з'ясували джерело доходів промислового, торгового й позичкового підприємців. Ним є додаткова вартість, яка в реальному житті виступає у формі прибутку промислового й торгового підприємців, а також як позичковий процент.

З виникненням власності на землю виникає й відповідна їй форма доходу – земельна рента. Земельна рента – економічна форма реалізації права власності на землю.

Сучасна капіталістична рента виникає на основні інвестування капіталу у землю і тому виступає в загальній масі додаткового продукту як надлишок над середнім прибутком. Отже, земельна рента за своєю природою – це не що інше, як надлишкова додаткова вартість.

В умовах ринкової економіки рентні відносини виникають між власниками землі, з одного боку, і користувачами землі, з іншого. Найбільш поширеною формою таких відносин у всіх зарубіжних країнах є оренда землі фермерами або підприємцями у земельних власників.

Оренда землі – форма землекористування за якою власник ділянки землі передає її на певний строк іншій особі (організації) для ведення господарства за винагороду (орендну плату).

Оренда землі виникла з появою рабовласницького суспільства, а з формуванням капіталізму у XVI-XVII ст. виникла капіталістична оренда землі. У цьому випадку орендар вкладає в землю власний капітал, але господарює не самостійно, а за допомогою найманої праці з метою отримання прибутку. Така оренда одержала найбільше широке поширення в США, Великій Британії, Бельгії, Нідерландах, Франції. Нині в США сільськогосподарське виробництво ведеться:

• повними орендарями (13% усіх земель);

• фермерами, які додатково орендують чужу землю (54% земель);

• повними власниками землі (32% земель).

В Україні оренда, як форма господарювання, виникає наприкінці 80-х на початку 90-х рр. ХХст., коли селяни частину землі й засобів виробництва почали брати в тимчасове самостійне користування. Проте правову підставу оренда отримала лише з прийняттям Верховною Радою у 1992 р. Закону «Про селянське (фермерське) господарство», в якому гарантується право громадян на створення фермерських господарств, а також на оренду землі. Отже, що це за форма господарювання?

У найзагальнішому плані під орендою розуміється передача права користування землею однією особою ( власником ) іншій – користувачу на принципах повернення й платності та умовах, передбачених договором.

Характерними рисами орендних відносин є:

• по-перше, наявність двох суб'єктів цих відносин – власника й користувача (орендаря). В ролі того, хто надає землю в оренду, може бути лише власник землі, орендарями можуть бути як фізичні, так і юридичні особи;

• по-друге, орендні відносини за своєю природою вторинні, похідні. Вони передбачають лише право користування землею. Сама ж власність на землю залишається за первинним власником. Тому орендні відносини будуються на принципі повернення;

• по-третє, власник передає орендарю право продуктивно використовувати землю, тобто передає потенційну можливість отримати доход. Тому обов'язковою умовою орендних відносин є платність, яка виступає у формі орендної плати;

• по-четверте, орендні відносини завжди мають договірний характер. Проте між землевласником та орендарем виникає боротьба за термін оренди. Чому?

Земля здається в оренду на певний термін. Тривалість цього терміну – предмет постійної боротьби між орендарями і землевласниками, оскільки перші зацікавлені в його подовжені, а другі – в скорочені. Чим коротше термін договору, тим швидше можна переглянути розмір стягуваної орендної плати на користь землевласників. Чим термін договору триваліший, тим більше у орендаря можливості зберегти за собою зростаючий додатковий дохід.

Аналізуючи розподіл договорів оренди за термінами їх дії в Україні, слід зазначити, що 81,2 % їх загальної кількості укладено терміном до 5 років. Водночас на частку договорів строком більше 10 років припадає лише 3,9 %. Однак, як відомо, ефективнішою є саме довгострокова оренда, яка дає можливість здійснювати належне планування господарської діяльності, запроваджувати науково обґрунтовані сівозміни, сприяє поліпшенню родючості грантів. Тому невипадково, що законодавством розвинутих країн здійснюється державна політика, спрямована на подовження терміну оренди землі. Зокрема, мінімальний термін останньої становить: у Нідерландах 6 років – для землі без приміщень і 12 років – для всієї ферми; у Бельгії і Франції цей термін становить 9 років; в Італії – 15.

Орендна плата – це заздалегідь визначена певна величин частка доходу орендаря, яка встановлюється в абсолютній величині (на весь термін орендного договору) й виплачується власнику землі щорічно або щоквартально залежно від умов договору.

Що є джерелом орендної плати? Адже якщо орендар буде сплачувати її зі свого прибутку, то в нього зникне матеріальний стимул вкладати свої капітали в сільськогосподарське виробництво. Основним джерелом орендної плати є додатковий продукт, який одержує орендар у процесі використання землі. Причому не весь додатковий продукт, а лише його певна частина. Яка саме? Одна частина у формі підприємницького доходу (середній прибуток) залишається орендарю, а інша – надлишок над середнім прибутком, за своєю природою – це не що інше як надлишкова додаткова вартість у формі орендної плати виплачується землевласнику за право користування його землею. Отже, в даному випадку орендна плата виступає формою прояву земельної ренти. А земельна рента, в свою чергу, є джерелом орендної плати.

Відповідно до орендного договору встановлюється розмір орендної плати, який крім ренти містить у собі й інші статті доходу, непов'язані з платою за користування землею. До них відносяться, зокрема, амортизаційні відрахування за користування приміщеннями, спорудами тощо, якщо вони є на орендованій земельній ділянці.

Таким чином, орендна плата – грошові суми, які сплачують орендарі за користування орендованою землею та майном за договором оренди. Ці грошові суми більші ніж рента. Тому ренту не можна ототожнювати з орендною платою.

Земельна рента при капіталізмі виступає в двох основних формах: диференціальної та абсолютної ренти, які й розглянемо більш детально.