4.2. Робоча сила як товар

Робоча сила – сукупність фізичних і розумових здібностей, якими наділений організм, жива особистість людини і які вона пускає в хід кожного разу, коли виробляє які-небудь споживні вартості. Поняття робоча сила і праця не тотожні. Праця – це цілеспрямована діяльність людини, яка спрямована на виробництво матеріальних та духовних благ, для задоволення людських потреб. Праця являє собою процес який здійснюється між людиною і природою. Робоча сила - це здібність до праці. А процес споживання робочої сили являє собою реалізовану здібність до праці.

Робоча сила є необхідним елементом виробництва. Але у товар робоча сила перетворюється тільки за наявності певних умов. До таких умов відносяться наступні:

1. робітник повинен бути вільним юридично, щоб мати право розпоряджатися своєю робочою силою;

2. робітник повинен бути позбавлений засобів до існування, тому він буде змушений продавати робочу силу через те, що ні чим іншим, окрім здібностей до праці не володіє;

3. повинен сформуватися клас, який володіє засобами виробництва і життєвими засобами для того, щоб купувати робочу силу.

Ці умови – продукт історичного розвитку людства, вони з'явилися в період первісного накопичення капіталу шляхом насильницького позбавлення товаровиробників власності на засоби виробництва. Як видно, капітал виникає тільки там, де власник засобів виробництва і життєвих засобів знаходить на ринку вільного робітника в ролі продавця своєї робочої сили.

Таким чином, перетворення грошей у капітал передбачає одночасне перетворення власника грошей у капіталіста, робітника – у найманого працівника, а робочої сили у товар. Як і всякий інший товар, робоча сила має споживну вартість і вартість.

Вартість товару робоча сила, як і вартість усіх інших товарів визначається робочим часом, необхідним для виробництва і відтворення цього специфічного товару. Для того, щоб робітник міг відтворити свою здібність до праці, він повинен задовольнити свої потреби в їжі, одязі, взутті тощо. Задоволення необхідних життєвих потреб і є відтворенням робочої сили. Оскільки капітал потребує безперервного притоку робочої сили, робітник повинен мати змогу забезпечити життєвими засобами не тільки самого себе, але й членів своєї родини. Так здійснюється відтворення, постійне відновлення робочої сили. Окрім цього, капітал має потребу як у некваліфікованих, так і у підготовлених робітниках, а одержання освіти і кваліфікації пов'язане з певними витратами на підготовку робітників.

Таким чином, вартість товару робоча сила визначається вартістю життєвих засобів, необхідних для задоволення потреб робітника та членів його родини. Нижчу, або мінімальну межу вартості робочої сили становить вартість фізично необхідних засобів до життя.

Вартість робочої сили – категорія об'єктивна. Вона складається в залежності від рівня економічного і культурного розвитку даної країни, пов'язана з кліматичними умовами і рівнем історичного розвитку людської цивілізації взагалі. Визначення вартості робочої сили включає в себе історичний і моральний елемент. Але для даної країни і для даного періоду обсяг і склад необхідних для робітника життєвих засобів у середньому є величина стала.

Вартість робочої сили не залишається незмінною. На її величину впливає цілий ряд чинників, одні з яких діють на її зростання, інші – на її зниження. Головним фактором, який діє в бік зниження вартості товару робоча сила є передусім зростання продуктивності суспільної праці в галузях, які виробляють предмети споживання і засоби виробництва для їх виробництва, що веде до зниження вартості засобів існування робітника і його сім'ї. Зниженню вартості робочої сили сприяє також втягування у виробництво членів сім'ї робітника.

Але падіння вартості товару робоча сила нейтралізується дією закону зростання потреб. Потреби найманих робітників виступають об'єктивним наслідком і умовою подальшого розвитку продуктивних сил через необхідність відповідності рівня розвитку особистого фактора виробництва його речовій технічній стороні. Виникають нові потреби, пов'язані з відтворенням робочої сили, зростанням економічного і культурного рівня суспільства, соціальних потреб робітника. НТП пропонує широке коло нових видів товарів та послуг, в які входять, наприклад, предмети тривалого використання. Зрозуміло, що все це також сприяє зростанню вартості товару робоча сила.

Зростання інтенсивності праці означає посилення зносу робочої сили. Зрозуміло, що при цьому для відновлення життєвої енергії робітника зростає потреба у додаткових матеріальних благах, у більш тривалому і ефективному відпочинку, у більш ефективній медичній допомозі.

Таким чином, у визначенні вартості товару робоча сила простежуються дві протилежні тенденції: до її зниження і до зростання. На різних етапах капіталістичного способу виробництва і в різних країнах переважала та чи інша тенденція.

В сучасних умовах, під впливом науково-технічної революції й інших факторів посилюється диференціація робітників за рівнем кваліфікації, складності праці, за співвідношенням розумових і фізичних зусиль у їх діяльності. Це не може не відбиватися на вартості робочої сили, а, відповідно, на її розбіжності по галузях і сферах економіки.

Робоча сила, окрім вартості, має споживну вартість. Споживна вартість будь-якого товару полягає у спроможності задовольняти ту чи іншу потребу людини, вона реалізується в процесі споживання. Процес споживання ж робочої сили – це сама праця. В процесі праці, тобто в процесі споживання робоча сила, на відміну від інших товарів, не зникає, а сама створює вартість, яка є більшою ніж вартість товару робоча сила. Надлишок вартості, створеної найманим робітником над вартістю товару робоча сила, і є додаткова вартість.

Таким чином, споживна вартість товару робоча сила полягає у здатності найманого робітника створювати своєю працею додаткову вартість більшу. ніж вартість робочої сили.

З'ясуємо тепер, як саме здійснюється виробництво додаткової вартості.